ДiїРозділ 12 |
|
1 |
|
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового. |
|
3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків. |
|
4 |
|
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього. |
|
6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях. |
|
7 |
|
8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“. |
|
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить. |
|
10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього. |
|
11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“. |
|
12 |
|
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да, |
|
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть! |
|
15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“ |
|
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. |
|
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. |
|
18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром. |
|
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в. |
|
20 |
|
21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив. |
|
22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“ |
|
23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер. |
|
24 |
|
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком. |
ActsChapter 12 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 Peter |
|
6 |
|
7 And, |
|
8 And |
|
9 And |
|
10 When |
|
11 And |
|
12 |
|
13 And |
|
14 And |
|
15 |
|
16 But |
|
17 But |
|
18 |
|
19 And |
|
20 |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 |
|
24 |
|
25 And |
ДiїРозділ 12 |
ActsChapter 12 |
|
1 |
1 |
|
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового. |
2 And |
|
3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків. |
3 And |
|
4 |
4 And |
|
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього. |
5 Peter |
|
6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях. |
6 |
|
7 |
7 And, |
|
8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“. |
8 And |
|
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить. |
9 And |
|
10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього. |
10 When |
|
11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“. |
11 And |
|
12 |
12 |
|
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да, |
13 And |
|
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть! |
14 And |
|
15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“ |
15 |
|
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. |
16 But |
|
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. |
17 But |
|
18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром. |
18 |
|
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в. |
19 And |
|
20 |
20 |
|
21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив. |
21 And |
|
22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“ |
22 And |
|
23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер. |
23 |
|
24 |
24 |
|
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком. |
25 And |