Йов

Розділ 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Job

Chapter 30

1 But now6258 they that are younger6810 3117 than I have me in derision,7832 whose834 fathers1 I would have disdained3988 to have set7896 with the dogs3611 of my flock.6629

2 Yes,1571 whereto4100 might the strength3581 of their hands3027 profit me, in whom5921 old age3624 was perished?6

3 For want2639 and famine3720 they were solitary;1565 fleeing6207 into the wilderness6723 in former570 time570 desolate7722 and waste.4875

4 Who cut6998 up mallows4408 by the bushes,7880 and juniper7574 roots8328 for their meat.3899

5 They were driven1644 forth from among1460 men, (they cried7321 after5921 them as after a thief;1590)

6 To dwell7931 in the cliffs6178 of the valleys,5158 in caves2356 of the earth,6083 and in the rocks.3710

7 Among996 the bushes7880 they brayed;5101 under8478 the nettles2738 they were gathered5596 together.

8 They were children1121 of fools,5036 yes,1571 children1121 of base1097 8034 men: they were viler5217 than4480 the earth.776

9 And now6258 am I their song,5058 yes, I am their byword.4405

10 They abhor8581 me, they flee7368 far7350 from me, and spare2820 not to spit7536 in my face.6440

11 Because3588 he has loosed6605 my cord,3499 and afflicted6031 me, they have also let loose7971 the bridle7448 before6440 me.

12 On my right3225 hand3225 rise6965 the youth;6526 they push7971 away my feet,7272 and they raise5549 up against5921 me the ways734 of their destruction.343

13 They mar5420 my path,5410 they set forward3276 my calamity,1942 they have no3808 helper.5826

14 They came857 on me as a wide7342 breaking6556 in of waters: in the desolation7722 they rolled1556 themselves on me.

15 Terrors1091 are turned2015 on me: they pursue7291 my soul5082 as the wind:7307 and my welfare3444 passes5674 away as a cloud.5645

16 And now6258 my soul5315 is poured8210 out on me; the days3117 of affliction6040 have taken270 hold270 on me.

17 My bones6106 are pierced5365 in me in the night3915 season: and my sinews6207 take7901 no3808 rest.7901

18 By the great7227 force3581 of my disease is my garment3830 changed:2664 it binds247 me about247 as the collar6310 of my coat.3801

19 He has cast3384 me into the mire,2563 and I am become4911 like4911 dust6083 and ashes.665

20 I cry7768 to you, and you do not hear6030 me: I stand5975 up, and you regard995 me not.

21 You are become2015 cruel393 to me: with your strong6108 hand3027 you oppose7852 yourself against me.

22 You lift5375 me up to the wind;7307 you cause me to ride7392 on it, and dissolve4127 my substance.7738

23 For I know3045 that you will bring7725 me to death,4194 and to the house1004 appointed4150 for all3605 living.2416

24 However, he will not stretch7971 out his hand3027 to the grave,1164 though518 they cry7769 in his destruction.6365

25 Did not I weep1058 for him that was in trouble?7186 was not my soul5315 grieved5701 for the poor?34

26 When3588 I looked6960 for good,2896 then evil7451 came935 to me: and when I waited3176 for light,216 there came935 darkness.652

27 My bowels4578 boiled,7570 and rested1826 not: the days3117 of affliction6040 prevented6923 me.

28 I went1980 mourning6937 without3808 the sun:2535 I stood6965 up, and I cried7768 in the congregation.6951

29 I am a brother251 to dragons,8577 and a companion7453 to owls.1323 3284

30 My skin5785 is black7835 on me, and my bones6106 are burned2787 with heat.2721

31 My harp3658 also is turned to mourning,60 and my organ5748 into the voice6963 of them that weep.1058

Йов

Розділ 30

Job

Chapter 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

1 But now6258 they that are younger6810 3117 than I have me in derision,7832 whose834 fathers1 I would have disdained3988 to have set7896 with the dogs3611 of my flock.6629

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

2 Yes,1571 whereto4100 might the strength3581 of their hands3027 profit me, in whom5921 old age3624 was perished?6

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

3 For want2639 and famine3720 they were solitary;1565 fleeing6207 into the wilderness6723 in former570 time570 desolate7722 and waste.4875

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

4 Who cut6998 up mallows4408 by the bushes,7880 and juniper7574 roots8328 for their meat.3899

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

5 They were driven1644 forth from among1460 men, (they cried7321 after5921 them as after a thief;1590)

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

6 To dwell7931 in the cliffs6178 of the valleys,5158 in caves2356 of the earth,6083 and in the rocks.3710

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

7 Among996 the bushes7880 they brayed;5101 under8478 the nettles2738 they were gathered5596 together.

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

8 They were children1121 of fools,5036 yes,1571 children1121 of base1097 8034 men: they were viler5217 than4480 the earth.776

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

9 And now6258 am I their song,5058 yes, I am their byword.4405

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

10 They abhor8581 me, they flee7368 far7350 from me, and spare2820 not to spit7536 in my face.6440

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

11 Because3588 he has loosed6605 my cord,3499 and afflicted6031 me, they have also let loose7971 the bridle7448 before6440 me.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

12 On my right3225 hand3225 rise6965 the youth;6526 they push7971 away my feet,7272 and they raise5549 up against5921 me the ways734 of their destruction.343

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

13 They mar5420 my path,5410 they set forward3276 my calamity,1942 they have no3808 helper.5826

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

14 They came857 on me as a wide7342 breaking6556 in of waters: in the desolation7722 they rolled1556 themselves on me.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

15 Terrors1091 are turned2015 on me: they pursue7291 my soul5082 as the wind:7307 and my welfare3444 passes5674 away as a cloud.5645

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

16 And now6258 my soul5315 is poured8210 out on me; the days3117 of affliction6040 have taken270 hold270 on me.

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

17 My bones6106 are pierced5365 in me in the night3915 season: and my sinews6207 take7901 no3808 rest.7901

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

18 By the great7227 force3581 of my disease is my garment3830 changed:2664 it binds247 me about247 as the collar6310 of my coat.3801

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

19 He has cast3384 me into the mire,2563 and I am become4911 like4911 dust6083 and ashes.665

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

20 I cry7768 to you, and you do not hear6030 me: I stand5975 up, and you regard995 me not.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

21 You are become2015 cruel393 to me: with your strong6108 hand3027 you oppose7852 yourself against me.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

22 You lift5375 me up to the wind;7307 you cause me to ride7392 on it, and dissolve4127 my substance.7738

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

23 For I know3045 that you will bring7725 me to death,4194 and to the house1004 appointed4150 for all3605 living.2416

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

24 However, he will not stretch7971 out his hand3027 to the grave,1164 though518 they cry7769 in his destruction.6365

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

25 Did not I weep1058 for him that was in trouble?7186 was not my soul5315 grieved5701 for the poor?34

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

26 When3588 I looked6960 for good,2896 then evil7451 came935 to me: and when I waited3176 for light,216 there came935 darkness.652

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

27 My bowels4578 boiled,7570 and rested1826 not: the days3117 of affliction6040 prevented6923 me.

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

28 I went1980 mourning6937 without3808 the sun:2535 I stood6965 up, and I cried7768 in the congregation.6951

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

29 I am a brother251 to dragons,8577 and a companion7453 to owls.1323 3284

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

30 My skin5785 is black7835 on me, and my bones6106 are burned2787 with heat.2721

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

31 My harp3658 also is turned to mourning,60 and my organ5748 into the voice6963 of them that weep.1058