CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 30
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 30

1 Nun aber lachen7832 mein, die jünger sind7896 denn ich, welcher Väter1 ich verachtet hätte3988, zu stellen unter meine Schafhunde6629,

2 welcher Vermögen3581 ich für nichts hielt, die3027 nicht6 zum Alter3624 kommen konnten,

3 die vor Hunger3720 und Kummer2639 einsam1565 flohen6207 in die Einöde6723, neulich570 verdorben und elend4875 worden,

4 die da Nesseln4408 ausrauften um die Büsche7880, und8328 Wacholderwurzel war ihre Speise3899;

5 und wenn sie die herausrissen, jauchzeten sie drüber wie ein Dieb1590.

6 An den grausamen Bächen5158 wohneten sie, in den Löchern2356 der Erde6083 und Steinritzen3710.

7 Zwischen den Büschen7880 riefen sie und unter den Disteln2738 sammelten sie,

8 die8034 Kinder1121 loser und1121 verachteter Leute, die die Geringsten im Lande776 waren.

9 Nun bin ich ihr Saitenspiel5058 worden und muß ihr Märlein4405 sein.

10 Sie haben einen8581 Greuel an mir6440 und machen sich2820 ferne von mir und schonen nicht7368, vor meinem Angesicht zu speien7536.

11 Sie6440 haben mein Seil ausgespannet und3499 mich7971 zunichte gemacht6031 und das Meine abgezäumet.

12 Zur Rechten3225, da ich grünete, haben sie7272 sich6965 wieder mich7971 gesetzt und haben meinen Fuß ausgestoßen; und haben über mich einen Weg734 gemacht5549, mich zu verderben343.

13 Sie haben meine Steige5410 zerbrochen5420; es war ihnen so leicht3276, mich zu beschädigen1942, daß sie keiner Hilfe5826 dazu bedurften.

14 Sie sind kommen857, wie zur weiten7342 Lücke6556 herein8478, und sind ohne Ordnung dahergefallen1556.

15 Schrecken1091 hat sich2015 gegen mich gekehret und hat verfolget wie der Wind7307 meine Herrlichkeit5082 und wie eine laufende Wolke5645 meinen glückseligen Stand3444.

16 Nun aber gießt sich aus meine See LE5315 über mich, und mich hat8210 ergriffen270 die elende6040 Zeit3117.

17 Des Nachts3915 wird mein Gebein6106 durchbohret allenthalben, und die mich jagen, legen sich nicht schlafen7901.

18 Durch die Menge7230 der Kraft3581 werde ich anders2664 und anders gekleidet3830; und man gürtet mich damit wie mit dem Loch6310 meines Rocks.

19 Man hat mich in Kot2563 getreten3384 und gleich geachtet4911 dem Staub6083 und Asche665.

20 Schreie7768 ich995 zu dir, so antwortest6030 du mir nicht; trete ich hervor, so achtest du nicht auf5975 mich.

21 Du bist7852 mir verwandelt2015 in einen Grausamen393 und zeigest deinen Gram an mir mit der Stärke6108 deiner Hand3027.

22 Du hebest mich auf5375 und lässest mich auf dem Winde7307 fahren7392 und zerschmelzest4127 mich kräftiglich.

23 Denn ich weiß3045, du wirst mich dem Tode4194 überantworten; da7725 ist das bestimmte4150 Haus1004 aller Lebendigen2416.

24 Doch wird7971 er nicht die Hand3027 ausstrecken ins Beinhaus, und werden nicht schreien7769 vor seinem Verderben6365.

25 Ich1058 weinete ja in der harten Zeit3117, und meine See LE5315 jammerte5701 der Armen34.

26 Ich wartete6960 des Guten2896, und kommt935 das Böse7451; ich hoffte3176 aufs Licht216, und kommt935 Finsternis652.

27 Meine Eingeweide4578 sieden7570 und hören1826 nicht auf; mich hat überfallen6923 die elende6040 Zeit3117.

28 Ich gehe1980 schwarz6937 einher, und brennet mich doch keine Sonne2535 nicht; ich stehe auf6965 in der Gemeine und schreie7768.

29 Ich bin ein Bruder251 der Schlangen8577 und ein Geselle7453 der Straußen.

30 Meine Haut5785 über mir2787 ist schwarz7835 worden, und meine Gebeine6106 sind verdorret vor Hitze2721.

31 Meine Harfe3658 ist eine Klage60 worden und meine Pfeife ein Weinen6963.

Йов

Розділ 30

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

1 Nun aber lachen7832 mein, die jünger sind7896 denn ich, welcher Väter1 ich verachtet hätte3988, zu stellen unter meine Schafhunde6629,

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

2 welcher Vermögen3581 ich für nichts hielt, die3027 nicht6 zum Alter3624 kommen konnten,

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

3 die vor Hunger3720 und Kummer2639 einsam1565 flohen6207 in die Einöde6723, neulich570 verdorben und elend4875 worden,

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

4 die da Nesseln4408 ausrauften um die Büsche7880, und8328 Wacholderwurzel war ihre Speise3899;

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

5 und wenn sie die herausrissen, jauchzeten sie drüber wie ein Dieb1590.

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

6 An den grausamen Bächen5158 wohneten sie, in den Löchern2356 der Erde6083 und Steinritzen3710.

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

7 Zwischen den Büschen7880 riefen sie und unter den Disteln2738 sammelten sie,

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

8 die8034 Kinder1121 loser und1121 verachteter Leute, die die Geringsten im Lande776 waren.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

9 Nun bin ich ihr Saitenspiel5058 worden und muß ihr Märlein4405 sein.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

10 Sie haben einen8581 Greuel an mir6440 und machen sich2820 ferne von mir und schonen nicht7368, vor meinem Angesicht zu speien7536.

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

11 Sie6440 haben mein Seil ausgespannet und3499 mich7971 zunichte gemacht6031 und das Meine abgezäumet.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

12 Zur Rechten3225, da ich grünete, haben sie7272 sich6965 wieder mich7971 gesetzt und haben meinen Fuß ausgestoßen; und haben über mich einen Weg734 gemacht5549, mich zu verderben343.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

13 Sie haben meine Steige5410 zerbrochen5420; es war ihnen so leicht3276, mich zu beschädigen1942, daß sie keiner Hilfe5826 dazu bedurften.

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

14 Sie sind kommen857, wie zur weiten7342 Lücke6556 herein8478, und sind ohne Ordnung dahergefallen1556.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

15 Schrecken1091 hat sich2015 gegen mich gekehret und hat verfolget wie der Wind7307 meine Herrlichkeit5082 und wie eine laufende Wolke5645 meinen glückseligen Stand3444.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

16 Nun aber gießt sich aus meine See LE5315 über mich, und mich hat8210 ergriffen270 die elende6040 Zeit3117.

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

17 Des Nachts3915 wird mein Gebein6106 durchbohret allenthalben, und die mich jagen, legen sich nicht schlafen7901.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

18 Durch die Menge7230 der Kraft3581 werde ich anders2664 und anders gekleidet3830; und man gürtet mich damit wie mit dem Loch6310 meines Rocks.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

19 Man hat mich in Kot2563 getreten3384 und gleich geachtet4911 dem Staub6083 und Asche665.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

20 Schreie7768 ich995 zu dir, so antwortest6030 du mir nicht; trete ich hervor, so achtest du nicht auf5975 mich.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

21 Du bist7852 mir verwandelt2015 in einen Grausamen393 und zeigest deinen Gram an mir mit der Stärke6108 deiner Hand3027.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

22 Du hebest mich auf5375 und lässest mich auf dem Winde7307 fahren7392 und zerschmelzest4127 mich kräftiglich.

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

23 Denn ich weiß3045, du wirst mich dem Tode4194 überantworten; da7725 ist das bestimmte4150 Haus1004 aller Lebendigen2416.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

24 Doch wird7971 er nicht die Hand3027 ausstrecken ins Beinhaus, und werden nicht schreien7769 vor seinem Verderben6365.

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

25 Ich1058 weinete ja in der harten Zeit3117, und meine See LE5315 jammerte5701 der Armen34.

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

26 Ich wartete6960 des Guten2896, und kommt935 das Böse7451; ich hoffte3176 aufs Licht216, und kommt935 Finsternis652.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

27 Meine Eingeweide4578 sieden7570 und hören1826 nicht auf; mich hat überfallen6923 die elende6040 Zeit3117.

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

28 Ich gehe1980 schwarz6937 einher, und brennet mich doch keine Sonne2535 nicht; ich stehe auf6965 in der Gemeine und schreie7768.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

29 Ich bin ein Bruder251 der Schlangen8577 und ein Geselle7453 der Straußen.

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

30 Meine Haut5785 über mir2787 ist schwarz7835 worden, und meine Gebeine6106 sind verdorret vor Hitze2721.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

31 Meine Harfe3658 ist eine Klage60 worden und meine Pfeife ein Weinen6963.