ПсалмиПсалом 101 |
|
1 |
|
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе! |
|
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене! |
|
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі. |
|
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій. |
|
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості. |
|
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн! |
|
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі. |
|
9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене! |
|
10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, — |
|
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́. |
|
12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава! |
|
13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід. |
|
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць, |
|
15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили! |
|
16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї. |
|
17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй. |
|
18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить. |
|
19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа, |
|
20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с, |
|
21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити, |
|
22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його, |
|
23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві. |
|
24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в. |
|
25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки. |
|
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, — |
|
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони. |
|
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться! |
|
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“ |
詩篇第101篇 |
|
1 |
|
2 我要用智慧行完全的道。啊 |
|
3 邪僻的事，我都不擺在我眼前；叛逆人所作的事，我甚恨惡，不容沾在我身上。 |
|
4 乖僻 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
ПсалмиПсалом 101 |
詩篇第101篇 |
|
1 |
1 |
|
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе! |
2 我要用智慧行完全的道。啊 |
|
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене! |
3 邪僻的事，我都不擺在我眼前；叛逆人所作的事，我甚恨惡，不容沾在我身上。 |
|
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі. |
4 乖僻 |
|
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій. |
5 |
|
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості. |
6 |
|
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн! |
7 |
|
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі. |
8 |
|
9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене! |
9 |
|
10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, — |
10 |
|
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́. |
11 |
|
12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава! |
12 |
|
13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід. |
13 |
|
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць, |
14 |
|
15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили! |
15 |
|
16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї. |
16 |
|
17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй. |
17 |
|
18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить. |
18 |
|
19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа, |
19 |
|
20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с, |
20 |
|
21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити, |
21 |
|
22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його, |
22 |
|
23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві. |
23 |
|
24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в. |
24 |
|
25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки. |
25 |
|
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, — |
26 |
|
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони. |
27 |
|
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться! |
28 |
|
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“ |
29 |