Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

使徒行傳

第7章

1 祭司長問士提反曰、果有是乎、

2 曰、諸父兄弟聽之、昔我祖亞伯拉罕在米所波大米、未居哈蘭時、榮光之上帝見、曰、

3 出故土、離戚族、往我所示之地、

4 乃離迦勒底、居哈蘭、父死後、徙至爾所居之地、

5 當此之時、上帝未嘗以尺土賜之、然以此地許彼爲業、爰及苗裔、時、亞伯拉罕尚未有子也、

6 上帝曰、爾之苗裔、將旅於異地、彼以之爲奴、困苦歷四百年、

7 異邦奴之者、我必責之、後爾苗裔將出、事我於此矣、

8 乃予以割禮之約、於是亞伯拉罕生以撒、八日行割禮、以撒生雅各、雅各生我之十二祖、

9 列祖妒約瑟、鬻於埃及、上帝祐之、

10 拯出諸難、賜以智慧、俾得埃及王法老寵、法老封爲埃及伯兼司宗室、

11 値埃及迦南饑、窘甚、我祖絕糧、

12 雅各聞埃及有舊穀、遺我祖往、

13 已而再遣之、約瑟使兄弟識己、以族聞於法老、

14 約瑟遂遣兄弟迎父雅各與族七十五人、

15 於是雅各及我列祖、咸往埃及終焉、

16 反葬叙劍之墓、乃叙劍之哈抹子孫之地、亞伯拉罕以金買之者、

17 迨上帝誓許亞伯拉罕之期近、我民居埃及者蕃衍、

18 新王卽位、不念約瑟、

19 陰謀我族、困苦我祖、使棄其嬰、無俾遺種、

20 時摩西生而岐嶷、育於家三月、

21 棄之、埃及王之女育爲己子、

22 摩西盡得埃及人學術、言行兼優、

23 念以色列人、兄弟也、行年四十、欲往視之、

24 見一人寃抑、則保護爲受屈者伸雪、而殺埃及人、

25 意兄弟必悟、上帝將以己救之、而兄弟不悟也、

26 明日見兄弟鬭、勸之使和曰、爾乃兄弟、何相害也、

27 其不義者拒摩西曰、誰立爾爲有司刑官、以治我乎、

28 昔爾殺埃及人、今欲殺我乎、

29 摩西聞言而奔、旅於米田、生二子焉、

30 逾四十載、於西乃山野、棘火焰中、主之使者顯與摩西、

31 摩西見而奇之、近前諦視、聞主聲曰、

32 我乃爾祖之上帝、卽亞伯拉罕之上帝、以撒之上帝、雅各之上帝也、摩西戰慄不敢視、

33 主曰、解爾履、爾所立之處聖地也、

34 我民在埃及者、我見其苦、常聞嘅歎之聲、故臨拯之、往哉、我遣爾之埃及也、

35 民嘗拒摩西云、誰立爾爲有司刑官耶、而上帝託棘中所見之使者、遣摩西爲有司救主、

36 率民出其地、行奇事異蹟於埃及、紅海、曠野、四十年、〇

37 謂以色列人曰、主爾上帝將於爾昆弟中、挺生先知若我、爾必聽之、

38 昔於曠野會中、摩西往來天使列祖間、天使於西乃山與語、摩西受生命之道以授我、

39 列祖不順而拒之、欲反埃及、

40 謂亞倫曰、摩西率我出埃及、不知所往、今爾爲我作上帝像以導我、

41 乃鑄像若犢、祭之、喜己手所作也、

42 於是上帝弗恤、聽其奉事天上列宿、先知書有云、以色列族乎、爾於曠野四十年、非以犧牲祭物獻我歟、

43 何爾又肩摩落之龕、舉爾上帝臉番之星、卽爾所造之像、欲拜之者、我將徙爾於巴比倫外矣、

44 昔於曠野、我列祖有幕可證、如上帝命摩西云、爾必遵所見幕式而造之、

45 是後、上帝逐異邦人於我祖前、我祖與約書亞相承此幕、奉之入居其地、傳至大闢、

46 大闢獲寵於上帝前、欲爲雅各之上帝創殿、

47 所羅門建之、

48 然手造之殿、至上者弗居、如先知所云、

49 主曰、天乃我坐位、地乃我足凳、爾曹何殿以容我、何地以安我乎、

50 萬物非我手所造耶、〇

51 爾强項塞心充耳之人、恒逆聖神、爾祖所行、爾亦若是、

52 孰有先知而爾祖不窘逐者乎、昔爾祖殺預言義者將至之人、今義者至、爾卽解而誅之、

53 律例藉天使以傳、爾曹受而不守也、〇

54 衆聞言、忿恚切齒、

55 士提反感於聖神、注目仰天、見上帝之榮、耶穌立上帝右、

56 曰、我見天啓、人子立上帝右、

57 衆厲聲而呼、掩耳、同心蜂擁、

58 逐之出城、石擊之、證者解衣、置少者掃羅前、

59 衆石擊士提反、士提反籲曰、請主耶穌接我神也、

60 屈膝大呼曰、主乎、勿以此罪歸之、言畢而逝、掃羅見其死、亦喜、

Дiї Розділ 7	使徒行傳第7章
1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“	1 祭司長問士提反曰、果有是乎、
2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,	2 曰、諸父兄弟聽之、昔我祖亞伯拉罕在米所波大米、未居哈蘭時、榮光之上帝見、曰、
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.	3 出故土、離戚族、往我所示之地、
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.	4 乃離迦勒底、居哈蘭、父死後、徙至爾所居之地、
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.	5 當此之時、上帝未嘗以尺土賜之、然以此地許彼爲業、爰及苗裔、時、亞伯拉罕尚未有子也、
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.	6 上帝曰、爾之苗裔、將旅於異地、彼以之爲奴、困苦歷四百年、
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.	7 異邦奴之者、我必責之、後爾苗裔將出、事我於此矣、
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.	8 乃予以割禮之約、於是亞伯拉罕生以撒、八日行割禮、以撒生雅各、雅各生我之十二祖、
9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,	9 列祖妒約瑟、鬻於埃及、上帝祐之、
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.	10 拯出諸難、賜以智慧、俾得埃及王法老寵、法老封爲埃及伯兼司宗室、
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.	11 値埃及迦南饑、窘甚、我祖絕糧、
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.	12 雅各聞埃及有舊穀、遺我祖往、
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.	13 已而再遣之、約瑟使兄弟識己、以族聞於法老、
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.	14 約瑟遂遣兄弟迎父雅各與族七十五人、
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.	15 於是雅各及我列祖、咸往埃及終焉、
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.	16 反葬叙劍之墓、乃叙劍之哈抹子孫之地、亞伯拉罕以金買之者、
17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,	17 迨上帝誓許亞伯拉罕之期近、我民居埃及者蕃衍、
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.	18 新王卽位、不念約瑟、
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.	19 陰謀我族、困苦我祖、使棄其嬰、無俾遺種、
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.	20 時摩西生而岐嶷、育於家三月、
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.	21 棄之、埃及王之女育爲己子、
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.	22 摩西盡得埃及人學術、言行兼優、
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.	23 念以色列人、兄弟也、行年四十、欲往視之、
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.	24 見一人寃抑、則保護爲受屈者伸雪、而殺埃及人、
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.	25 意兄弟必悟、上帝將以己救之、而兄弟不悟也、
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“	26 明日見兄弟鬭、勸之使和曰、爾乃兄弟、何相害也、
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?	27 其不義者拒摩西曰、誰立爾爲有司刑官、以治我乎、
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“	28 昔爾殺埃及人、今欲殺我乎、
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.	29 摩西聞言而奔、旅於米田、生二子焉、
30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.	30 逾四十載、於西乃山野、棘火焰中、主之使者顯與摩西、
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:	31 摩西見而奇之、近前諦視、聞主聲曰、
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...	32 我乃爾祖之上帝、卽亞伯拉罕之上帝、以撒之上帝、雅各之上帝也、摩西戰慄不敢視、
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!	33 主曰、解爾履、爾所立之處聖地也、
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.	34 我民在埃及者、我見其苦、常聞嘅歎之聲、故臨拯之、往哉、我遣爾之埃及也、
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.	35 民嘗拒摩西云、誰立爾爲有司刑官耶、而上帝託棘中所見之使者、遣摩西爲有司救主、
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.	36 率民出其地、行奇事異蹟於埃及、紅海、曠野、四十年、〇
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“	37 謂以色列人曰、主爾上帝將於爾昆弟中、挺生先知若我、爾必聽之、
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;	38 昔於曠野會中、摩西往來天使列祖間、天使於西乃山與語、摩西受生命之道以授我、
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,	39 列祖不順而拒之、欲反埃及、
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.	40 謂亞倫曰、摩西率我出埃及、不知所往、今爾爲我作上帝像以導我、
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.	41 乃鑄像若犢、祭之、喜己手所作也、
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?	42 於是上帝弗恤、聽其奉事天上列宿、先知書有云、以色列族乎、爾於曠野四十年、非以犧牲祭物獻我歟、
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“	43 何爾又肩摩落之龕、舉爾上帝臉番之星、卽爾所造之像、欲拜之者、我將徙爾於巴比倫外矣、
44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.	44 昔於曠野、我列祖有幕可證、如上帝命摩西云、爾必遵所見幕式而造之、
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.	45 是後、上帝逐異邦人於我祖前、我祖與約書亞相承此幕、奉之入居其地、傳至大闢、
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.	46 大闢獲寵於上帝前、欲爲雅各之上帝創殿、
47 І Соломон збудував Йому дім.	47 所羅門建之、
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:	48 然手造之殿、至上者弗居、如先知所云、
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?	49 主曰、天乃我坐位、地乃我足凳、爾曹何殿以容我、何地以安我乎、
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“	50 萬物非我手所造耶、〇
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!	51 爾强項塞心充耳之人、恒逆聖神、爾祖所行、爾亦若是、
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,	52 孰有先知而爾祖不窘逐者乎、昔爾祖殺預言義者將至之人、今義者至、爾卽解而誅之、
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“	53 律例藉天使以傳、爾曹受而不守也、〇
54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.	54 衆聞言、忿恚切齒、
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,	55 士提反感於聖神、注目仰天、見上帝之榮、耶穌立上帝右、
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“	56 曰、我見天啓、人子立上帝右、
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...	57 衆厲聲而呼、掩耳、同心蜂擁、
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.	58 逐之出城、石擊之、證者解衣、置少者掃羅前、
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“	59 衆石擊士提反、士提反籲曰、請主耶穌接我神也、
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.	60 屈膝大呼曰、主乎、勿以此罪歸之、言畢而逝、掃羅見其死、亦喜、

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Старий
завіт

Новий
завіт