Книга ПритчейГлава 23 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
ПриповiстiРозділ 23 |
|
1 |
|
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра: |
|
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий! |
|
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, — |
|
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба. |
|
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його, |
|
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, — |
|
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш! |
|
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх. |
|
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́, |
|
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою! |
|
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й. |
|
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре: |
|
14 ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. |
|
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, |
|
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне. |
|
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього, |
|
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине. |
|
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. |
|
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють, |
|
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття. |
|
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя. |
|
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум. |
|
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним. |
|
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила. |
|
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої. |
|
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка. |
|
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́. |
|
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? — |
|
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного. |
|
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, — |
|
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, — |
|
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі... |
|
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́. |
|
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“. |
Книга ПритчейГлава 23 |
ПриповiстiРозділ 23 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра: |
|
3 |
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий! |
|
4 |
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, — |
|
5 |
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба. |
|
6 |
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його, |
|
7 |
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, — |
|
8 |
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш! |
|
9 |
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх. |
|
10 |
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́, |
|
11 |
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою! |
|
12 |
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й. |
|
13 |
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре: |
|
14 |
14 ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. |
|
15 |
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, |
|
16 |
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне. |
|
17 |
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього, |
|
18 |
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине. |
|
19 |
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. |
|
20 |
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють, |
|
21 |
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття. |
|
22 |
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя. |
|
23 |
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум. |
|
24 |
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним. |
|
25 |
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила. |
|
26 |
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої. |
|
27 |
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка. |
|
28 |
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́. |
|
29 |
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? — |
|
30 |
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного. |
|
31 |
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, — |
|
32 |
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, — |
|
33 |
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі... |
|
34 |
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́. |
|
35 |
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“. |