Книга ИоваГлава 39 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
ЙовРозділ 39 |
1 |
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, |
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? |
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. |
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, |
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? |
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. |
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? |
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? |
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? |
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? |
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? |
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, |
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. |
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, |
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! |
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? |
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! |
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, |
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, |
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! |
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик. |
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої? |
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті? |
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, — |
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його, |
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“. |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
Книга ИоваГлава 39 |
ЙовРозділ 39 |
1 |
1 |
2 |
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, |
3 |
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? |
4 |
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. |
5 |
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, |
6 |
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? |
7 |
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. |
8 |
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
9 |
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? |
10 |
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? |
11 |
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? |
12 |
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? |
13 |
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? |
14 |
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, |
15 |
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. |
16 |
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, |
17 |
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
18 |
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! |
19 |
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? |
20 |
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! |
21 |
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, |
22 |
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, |
23 |
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! |
24 |
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
25 |
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик. |
26 |
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої? |
27 |
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті? |
28 |
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, — |
29 |
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його, |
30 |
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“. |
31 |
31 |
32 |
32 |
33 |
33 |
34 |
34 |
35 |
35 |