БытиеГлава 42 |
|
1 |
|
2 И сказал: |
|
3 |
|
4 а Вениамина, |
|
5 И пришли |
|
6 |
|
7 И увидел |
|
8 |
|
9 И вспомнил |
|
10 |
|
11 мы |
|
12 |
|
13 Они сказали: |
|
14 |
|
15 вот |
|
16 пошлите |
|
17 И отдал |
|
18 И сказал |
|
19 если вы люди честные, |
|
20 брата |
|
21 |
|
22 Рувим |
|
23 А того не знали |
|
24 И отошел |
|
25 |
|
26 Они положили |
|
27 |
|
28 и сказал |
|
29 |
|
30 начальствующий |
|
31 И сказали |
|
32 нас двенадцать |
|
33 |
|
34 и приведите |
|
35 |
|
36 И сказал |
|
37 |
|
38 Он сказал: |
БуттяРозділ 42 |
|
1 |
|
2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“. |
|
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. |
|
4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“ |
|
5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім. |
|
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. |
|
7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“. |
|
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. |
|
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“. |
|
10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі. |
|
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“ |
|
12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“ |
|
13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“. |
|
14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. |
|
15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат! |
|
16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“ |
|
17 І він забрав їх під варту на три дні. |
|
18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся, |
|
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. |
|
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так. |
|
21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“ |
|
22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“ |
|
23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. |
|
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах. |
|
25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. |
|
26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. |
|
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його! |
|
28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“ |
|
29 |
|
30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. |
|
31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами! |
|
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“. |
|
33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. |
|
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“ |
|
35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались. |
|
36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“ |
|
37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“. |
|
38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“ |
БытиеГлава 42 |
БуттяРозділ 42 |
|
1 |
1 |
|
2 И сказал: |
2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“. |
|
3 |
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. |
|
4 а Вениамина, |
4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“ |
|
5 И пришли |
5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім. |
|
6 |
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. |
|
7 И увидел |
7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“. |
|
8 |
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. |
|
9 И вспомнил |
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“. |
|
10 |
10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі. |
|
11 мы |
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“ |
|
12 |
12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“ |
|
13 Они сказали: |
13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“. |
|
14 |
14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. |
|
15 вот |
15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат! |
|
16 пошлите |
16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“ |
|
17 И отдал |
17 І він забрав їх під варту на три дні. |
|
18 И сказал |
18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся, |
|
19 если вы люди честные, |
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. |
|
20 брата |
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так. |
|
21 |
21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“ |
|
22 Рувим |
22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“ |
|
23 А того не знали |
23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. |
|
24 И отошел |
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах. |
|
25 |
25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. |
|
26 Они положили |
26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. |
|
27 |
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його! |
|
28 и сказал |
28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“ |
|
29 |
29 |
|
30 начальствующий |
30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. |
|
31 И сказали |
31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами! |
|
32 нас двенадцать |
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“. |
|
33 |
33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. |
|
34 и приведите |
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“ |
|
35 |
35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались. |
|
36 И сказал |
36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“ |
|
37 |
37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“. |
|
38 Он сказал: |
38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“ |