Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 7

1 Вокруг Иисуса собрались фарисеи и несколько законоучителей, пришедших из Иерусалима.

2 Они увидели, что некоторые из Его учеников ели нечистыми, то есть немытыми руками.

3 Так как, следуя обычаям предков, фарисеи и все другие иудеи не едят, пока не вымоют руки,

4 и, придя с рынка, не едят пищу, пока не помоют её особым образом. Они соблюдают и многие другие обряды, которым их учили, как, например, особым образом моют чаши, кувшины и медные сосуды [и постели].

5 Поэтому фарисеи и законоучители спросили Иисуса: «Почему Твои ученики не следуют обычаям предков и едят немытыми руками?»

6 Иисус ответил им: «Вы лицемеры! Исаия был прав, когда, пророчествуя о вас, написал: „Эти люди чтут Меня устами, но сердца их от Меня далеки.

7 И напрасно поклоняются они Мне, потому что их учения — это свод правил, придуманных людьми”.

8 Вы пренебрегаете заповедью Божьей и придерживаетесь людских обычаев».

9 Иисус сказал им: «Вы считаете, что умно поступаете, пренебрегая Божьей заповедью ради того, чтобы следовать своему обычаю.

10 Моисей сказал: „Почитай своего отца и свою мать”, а также „Человек, который оскорбляет отца и мать своих, да будет предан смерти”.

11 Но вы утверждаете, что если человек говорит своему отцу или матери: „То, что у меня есть и могло бы принести тебе пользу, предназначено мной в дар Богу”,

12 то ему уже позволено ничего не делать для отца и матери.

13 Так вы отменяете слово Божье ради своих обычаев, которые передаёте из поколения в поколение. И вы делаете много подобного этому».

14 И снова, призвав к Себе народ, Иисус сказал: «Слушайте Меня все и вникайте.

15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его. Исходящее из человека — вот что оскверняет его».

16 [Имеющий уши да услышит!]

17 Когда Иисус покинул народ и вошёл в дом, ученики спросили Его о притче.

18 Он им ответил: «Неужели вы тоже не понимаете? Разве вы не видите, что ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его?

19 Потому что оно идёт не в сердце к нему, а в желудок и затем выходит вон». (Так Он объявил всю пищу чистой).

20 И сказал Иисус: «То, что выходит из человека, оскверняет его,

21 потому что изнутри, из человеческого сердца, исходят дурные помыслы, распутство, кражи, убийства,

22 прелюбодеяние, себялюбие, коварство, обман, непотребство, зависть, клевета, высокомерие и безрассудство.

23 Всё это зло исходит изнутри и оскверняет человека».

24 Покинув то место, Иисус направился в окрестности Тира. Когда Он входил в дом, то не хотел, чтобы об этом узнали люди, но не смог утаиться.

25 Случилось так, что одна женщина, чья дочь была одержима нечистым духом, узнала об Иисусе и тотчас же пришла туда и припала к Его ногам.

26 Эта женщина была язычница, родом из Финикии сирийской. Она стала умолять Иисуса, чтобы Он изгнал беса из её дочери.

27 Иисус сказал: «Прежде дай насытиться детям, потому что нехорошо взять хлеб у детей и бросить его собакам».

28 Но женщина ответила Ему: «Господин, даже собаки под столом подъедают крохи у детей».

29 Тогда Иисус сказал ей: «За такой ответ иди с миром домой. Бес вышел из твоей дочери».

30 И, вернувшись домой, она обнаружила, что её дочь лежит в постели и бес вышел из неё.

31 Иисус возвращался из окрестностей Тира, направляясь через Сидон и Десятиградие к Галилейскому озеру.

32 Там к Нему привели человека, который был глухим и едва мог говорить, и стали просить Иисуса возложить на него руки.

33 Иисус отвел его в сторону, подальше от толпы, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул и, коснувшись его языка,

34 посмотрел на небо, глубоко вздохнул и сказал ему: «Еффата!» — что означает «Откройся!»

35 И тотчас человек стал слышать, язык его развязался, и он чисто заговорил.

36 Иисус велел никому об этом не рассказывать, но чем строже Он запрещал, тем больше об этом все говорили.

37 Люди были ошеломлены и говорили: «Он всё делает хорошо. Он даже возвращает слух глухим и дар речи немым».

Вiд Марка

Розділ 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Евангелие от Марка Глава 7	Вiд Марка Розділ 7
1 Вокруг Иисуса собрались фарисеи и несколько законоучителей, пришедших из Иерусалима.	1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 Они увидели, что некоторые из Его учеников ели нечистыми, то есть немытыми руками.	2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 Так как, следуя обычаям предков, фарисеи и все другие иудеи не едят, пока не вымоют руки,	3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 и, придя с рынка, не едят пищу, пока не помоют её особым образом. Они соблюдают и многие другие обряды, которым их учили, как, например, особым образом моют чаши, кувшины и медные сосуды [и постели].	4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 Поэтому фарисеи и законоучители спросили Иисуса: «Почему Твои ученики не следуют обычаям предков и едят немытыми руками?»	5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 Иисус ответил им: «Вы лицемеры! Исаия был прав, когда, пророчествуя о вас, написал: „Эти люди чтут Меня устами, но сердца их от Меня далеки.	6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 И напрасно поклоняются они Мне, потому что их учения — это свод правил, придуманных людьми”.	7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 Вы пренебрегаете заповедью Божьей и придерживаетесь людских обычаев».	8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 Иисус сказал им: «Вы считаете, что умно поступаете, пренебрегая Божьей заповедью ради того, чтобы следовать своему обычаю.	9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 Моисей сказал: „Почитай своего отца и свою мать”, а также „Человек, который оскорбляет отца и мать своих, да будет предан смерти”.	10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 Но вы утверждаете, что если человек говорит своему отцу или матери: „То, что у меня есть и могло бы принести тебе пользу, предназначено мной в дар Богу”,	11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 то ему уже позволено ничего не делать для отца и матери.	12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 Так вы отменяете слово Божье ради своих обычаев, которые передаёте из поколения в поколение. И вы делаете много подобного этому».	13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 И снова, призвав к Себе народ, Иисус сказал: «Слушайте Меня все и вникайте.	14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его. Исходящее из человека — вот что оскверняет его».	15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
16 [Имеющий уши да услышит!]	16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 Когда Иисус покинул народ и вошёл в дом, ученики спросили Его о притче.	17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 Он им ответил: «Неужели вы тоже не понимаете? Разве вы не видите, что ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его?	18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 Потому что оно идёт не в сердце к нему, а в желудок и затем выходит вон». (Так Он объявил всю пищу чистой).	19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 И сказал Иисус: «То, что выходит из человека, оскверняет его,	20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 потому что изнутри, из человеческого сердца, исходят дурные помыслы, распутство, кражи, убийства,	21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 прелюбодеяние, себялюбие, коварство, обман, непотребство, зависть, клевета, высокомерие и безрассудство.	22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 Всё это зло исходит изнутри и оскверняет человека».	23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 Покинув то место, Иисус направился в окрестности Тира. Когда Он входил в дом, то не хотел, чтобы об этом узнали люди, но не смог утаиться.	24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Случилось так, что одна женщина, чья дочь была одержима нечистым духом, узнала об Иисусе и тотчас же пришла туда и припала к Его ногам.	25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 Эта женщина была язычница, родом из Финикии сирийской. Она стала умолять Иисуса, чтобы Он изгнал беса из её дочери.	26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 Иисус сказал: «Прежде дай насытиться детям, потому что нехорошо взять хлеб у детей и бросить его собакам».	27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 Но женщина ответила Ему: «Господин, даже собаки под столом подъедают крохи у детей».	28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 Тогда Иисус сказал ей: «За такой ответ иди с миром домой. Бес вышел из твоей дочери».	29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 И, вернувшись домой, она обнаружила, что её дочь лежит в постели и бес вышел из неё.	30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 Иисус возвращался из окрестностей Тира, направляясь через Сидон и Десятиградие к Галилейскому озеру.	31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 Там к Нему привели человека, который был глухим и едва мог говорить, и стали просить Иисуса возложить на него руки.	32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 Иисус отвел его в сторону, подальше от толпы, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул и, коснувшись его языка,	33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 посмотрел на небо, глубоко вздохнул и сказал ему: «Еффата!» — что означает «Откройся!»	34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
35 И тотчас человек стал слышать, язык его развязался, и он чисто заговорил.	35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 Иисус велел никому об этом не рассказывать, но чем строже Он запрещал, тем больше об этом все говорили.	36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 Люди были ошеломлены и говорили: «Он всё делает хорошо. Он даже возвращает слух глухим и дар речи немым».	37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий
завет

Новый
завет