РуфьГлава 3 |
|
1 |
|
2 И так вот, Вооз, с служанками коего ты была, есть родственник наш. Вот, он в сию ночь веет на гумне ячмень. |
|
3 Умойся, помажься, надень на себя [нарядные] одежды свои и пойди на гумно, и не показывайся ему, пока не кончит есть и пить. |
|
4 Когда же он ляжет спать, узнай место, где он ляжет; тогда придешь и откроешь ноги его, и ляжешь. Он скажет тебе, что делать тебе. |
|
5 [Руфь] сказала ей: сделаю все, что ты мне сказала. |
|
6 И пошла на гумно, и сделала все так, как приказывала ей свекровь ее. |
|
7 Вооз наелся и напился, и развеселил сердце свое, и пошел и лег спать возле стога. И она пришла тихонько, открыла ноги его, и легла. |
|
8 |
|
9 И сказал [ей Вооз]: кто ты? Она сказала: я Руфь, раба твоя, простри крыло твое на рабу твою; ибо ты родственник. |
|
10 [Вооз] сказал: благословенна ты от Господа [Бога], дочь моя! сие последнее твое доброе дело сделала ты лучше прежнего, что ты не пошла искать молодых людей, ни бедных, ни богатых. |
|
11 Итак, дочь моя, не бойся, я сделаю тебе все, что ты сказала; ибо у всех ворот народа моего знают, что ты женщина добродетельная. |
|
12 Хотя и правда, что я родственник; но есть еще родственник ближе меня. |
|
13 Переночуй сию ночь; завтра же, если он примет обязанность родственника, то хорошо, пусть примет; а если он не захочет принять тебя по обязанности родственника, то я приму. Жив Господь! спи до утра. |
|
14 |
|
15 И сказал ей: подай одежду, которая на тебе, подержи ее. Она держала, и он отмерил [ей] шесть мер ячменя, и положил на нее, а сам пошел в город. |
|
16 |
|
17 И сказала [ей]: сии шесть мер ячменя он дал мне, и сказал мне: не ходи к свекрови своей с пустыми руками. |
|
18 Она сказала: сядь, дочь моя, пока не узнаешь, чем кончится дело; ибо человек тот не останется в покое, не кончив сегодня дела. |
РутРозділ 3 |
|
1 |
|
2 А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́. |
|
3 А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити. |
|
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“. |
|
5 А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“. |
|
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. |
|
7 А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла. |
|
8 І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його! |
|
9 І він сказав: „Хто ти?“ А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“. |
|
10 А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті. |
|
11 А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна! |
|
12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене. |
|
13 Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“. |
|
14 І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“. |
|
15 І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста. |
|
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“ А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік. |
|
17 І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“. |
|
18 А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“. |
РуфьГлава 3 |
РутРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 И так вот, Вооз, с служанками коего ты была, есть родственник наш. Вот, он в сию ночь веет на гумне ячмень. |
2 А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́. |
|
3 Умойся, помажься, надень на себя [нарядные] одежды свои и пойди на гумно, и не показывайся ему, пока не кончит есть и пить. |
3 А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити. |
|
4 Когда же он ляжет спать, узнай место, где он ляжет; тогда придешь и откроешь ноги его, и ляжешь. Он скажет тебе, что делать тебе. |
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“. |
|
5 [Руфь] сказала ей: сделаю все, что ты мне сказала. |
5 А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“. |
|
6 И пошла на гумно, и сделала все так, как приказывала ей свекровь ее. |
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. |
|
7 Вооз наелся и напился, и развеселил сердце свое, и пошел и лег спать возле стога. И она пришла тихонько, открыла ноги его, и легла. |
7 А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла. |
|
8 |
8 І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його! |
|
9 И сказал [ей Вооз]: кто ты? Она сказала: я Руфь, раба твоя, простри крыло твое на рабу твою; ибо ты родственник. |
9 І він сказав: „Хто ти?“ А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“. |
|
10 [Вооз] сказал: благословенна ты от Господа [Бога], дочь моя! сие последнее твое доброе дело сделала ты лучше прежнего, что ты не пошла искать молодых людей, ни бедных, ни богатых. |
10 А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті. |
|
11 Итак, дочь моя, не бойся, я сделаю тебе все, что ты сказала; ибо у всех ворот народа моего знают, что ты женщина добродетельная. |
11 А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна! |
|
12 Хотя и правда, что я родственник; но есть еще родственник ближе меня. |
12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене. |
|
13 Переночуй сию ночь; завтра же, если он примет обязанность родственника, то хорошо, пусть примет; а если он не захочет принять тебя по обязанности родственника, то я приму. Жив Господь! спи до утра. |
13 Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“. |
|
14 |
14 І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“. |
|
15 И сказал ей: подай одежду, которая на тебе, подержи ее. Она держала, и он отмерил [ей] шесть мер ячменя, и положил на нее, а сам пошел в город. |
15 І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста. |
|
16 |
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“ А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік. |
|
17 И сказала [ей]: сии шесть мер ячменя он дал мне, и сказал мне: не ходи к свекрови своей с пустыми руками. |
17 І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“. |
|
18 Она сказала: сядь, дочь моя, пока не узнаешь, чем кончится дело; ибо человек тот не останется в покое, не кончив сегодня дела. |
18 А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“. |