Библия - Обещанное Восстановление

Аюб

Глава 32

1 Тогда трое друзей перестали спорить с Аюбом, потому что он был уверен в своей правоте.

2 Но Элиху, сын Барахила, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Аюба за то, что тот считал себя праведным перед Всевышним.

3 Он разгневался и на трёх его друзей за то, что, не сумев возразить, они клеветали на Аюба. .

4 Но Элиху не сразу заговорил с Аюбом, потому что остальные были старше его.

5 Когда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался.

6 И тогда Элиху, сын Барахила, потомок Буза, сказал:
– Я молод годами, вы же в преклонных летах;поэтому я и робел и не смел вам высказать своё мнение.

7 Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».

8 Но нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.

9 Не одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.

10 Поэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю».

11 Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал;пока вы искали слова,

12 я вглядывался в вас.Но никто из вас Аюба не опроверг, на его слова не ответил.

13 Не говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Всевышний обличает его, а не человек».

14 Если бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.

15 Они испугались и нечего им сказать, слов у них не осталось.

16 Ждать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?

17 Мне ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу своё мнение.

18 Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.

19 Сердце моё, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.

20 Заговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;

21 не буду смотреть ни на чьё лицо и льстить никому не стану,

22 ведь я не умею льстить – иначе убил бы меня мой Творец!

Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Аюб Глава 32	Йов Розділ 32
1 Тогда трое друзей перестали спорить с Аюбом, потому что он был уверен в своей правоте.	1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Но Элиху, сын Барахила, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Аюба за то, что тот считал себя праведным перед Всевышним.	2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Он разгневался и на трёх его друзей за то, что, не сумев возразить, они клеветали на Аюба. .	3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Но Элиху не сразу заговорил с Аюбом, потому что остальные были старше его.	4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Когда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался.	5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 И тогда Элиху, сын Барахила, потомок Буза, сказал: – Я молод годами, вы же в преклонных летах;поэтому я и робел и не смел вам высказать своё мнение.	6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».	7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Но нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.	8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Не одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.	9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Поэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю».	10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал;пока вы искали слова,	11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 я вглядывался в вас.Но никто из вас Аюба не опроверг, на его слова не ответил.	12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Не говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Всевышний обличает его, а не человек».	13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Если бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.	14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Они испугались и нечего им сказать, слов у них не осталось.	15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Ждать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?	16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Мне ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу своё мнение.	17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.	18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Сердце моё, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.	19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Заговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;	20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 не буду смотреть ни на чьё лицо и льстить никому не стану,	21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 ведь я не умею льстить – иначе убил бы меня мой Творец!	22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Ветхий
завет

Новый
завет

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Ветхий завет

Новый завет

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Ветхий
завет

Новый
завет