Библия - Обещанное Восстановление

Книга притчей Соломоновых

Глава 16

1 Слагает человек мысли в своей душе, но речь из уст его — от ГОСПОДА.

2 Все пути человека безупречны в его глазах, но ГОСПОДЬ испытует души.

3 Все дела свои ГОСПОДУ доверь, и задуманное тобой свершится.

4 Всё сотворил ГОСПОДЬ с определенной целью, и даже нечестивца — для дня бедствия.

5 Мерзость для ГОСПОДА — человек высокомерный, не сомневайся, безнаказанным он не останется.

6 Любовью неизменной и верностью искупается грех, благоговенье пред ГОСПОДОМ отведет от зла.

7 Если угодны ГОСПОДУ поступки человека, то даже врагов его Он с ним примирит.

8 Лучше скромный достаток, да в праведности, чем прибыль большая, да без справедливости.

9 Человек сам решает, по какой дороге идти, но ГОСПОДЬ придает твердость его поступи.

10 В слове царя — Божья воля, в приговоре своем он не ошибется.

11 Верные весы и подлинная мера — от ГОСПОДА, и точные гири в суме Им задуманы.

12 Мерзость для царей — творить зло, престол ведь справедливостью держится.

13 Угодны царю честные уста, любит он тех, кто говорит правду.

14 Гнев царя предвещает смерть, но мудрый человек отвратит гнев.

15 В светлом взоре царя — жизнь, благоволение его — что весенний дождь.

16 Приобретать мудрость — лучше золота: и обрести разумение — предпочтительней серебра.

17 Дорога честных отведет от зла, сбережет она жизнь всякому, кто с пути своего не свернет.

18 За гордыней вслед идет погибель, за высокомерным духом — паденье.

19 Лучше со смиренным духом жить среди бедных, чем с надменными делить добычу.

20 Кто вникает в дело — обретет благополучие, а кто на ГОСПОДА уповает, благо тому.

21 Сердцем мудрый прослывет разумным, а ласковая речь всякого убедит.

22 Благоразумие — живительный родник для тех, кто им обладает, а глупость — глупцам наука.

23 У кого в сердце мудрость, у того и речь умна, и слова его убедительны.

24 Доброе слово что сотовый мед, душу оно усладит и тело исцелит.

25 Видится человеку путь его прямым, а в конце окажется он дорогой к смерти.

26 Пустой желудок заставляет работника трудиться — рот голодный его подгоняет.

27 Нечестивец замышляет зло, и на устах его — словно огонь испепеляющий.

28 Коварный человек сеет раздоры, и сплетник разлучает друзей.

29 Злодей обольщает ближнего, увлекает его на путь недобрый.

30 Вот он щурится — значит, коварство на уме, губы закусывает — зло у него наготове.

31 Седина — венец славы, обретается она на праведном пути.

32 Выдержка лучше силы, кто собой владеет — сильнее покорителя городов.

33 Бросают жребий в полы одежд, но что выпадет, ГОСПОДЬ решает.

Приповiстi

Розділ 16

1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.

Книга притчей Соломоновых Глава 16	Приповiстi Розділ 16
1 Слагает человек мысли в своей душе, но речь из уст его — от ГОСПОДА.	1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Все пути человека безупречны в его глазах, но ГОСПОДЬ испытует души.	2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Все дела свои ГОСПОДУ доверь, и задуманное тобой свершится.	3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Всё сотворил ГОСПОДЬ с определенной целью, и даже нечестивца — для дня бедствия.	4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Мерзость для ГОСПОДА — человек высокомерный, не сомневайся, безнаказанным он не останется.	5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Любовью неизменной и верностью искупается грех, благоговенье пред ГОСПОДОМ отведет от зла.	6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Если угодны ГОСПОДУ поступки человека, то даже врагов его Он с ним примирит.	7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Лучше скромный достаток, да в праведности, чем прибыль большая, да без справедливости.	8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Человек сам решает, по какой дороге идти, но ГОСПОДЬ придает твердость его поступи.	9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 В слове царя — Божья воля, в приговоре своем он не ошибется.	10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Верные весы и подлинная мера — от ГОСПОДА, и точные гири в суме Им задуманы.	11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Мерзость для царей — творить зло, престол ведь справедливостью держится.	12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Угодны царю честные уста, любит он тех, кто говорит правду.	13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Гнев царя предвещает смерть, но мудрый человек отвратит гнев.	14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 В светлом взоре царя — жизнь, благоволение его — что весенний дождь.	15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Приобретать мудрость — лучше золота: и обрести разумение — предпочтительней серебра.	16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Дорога честных отведет от зла, сбережет она жизнь всякому, кто с пути своего не свернет.	17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 За гордыней вслед идет погибель, за высокомерным духом — паденье.	18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Лучше со смиренным духом жить среди бедных, чем с надменными делить добычу.	19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Кто вникает в дело — обретет благополучие, а кто на ГОСПОДА уповает, благо тому.	20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Сердцем мудрый прослывет разумным, а ласковая речь всякого убедит.	21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Благоразумие — живительный родник для тех, кто им обладает, а глупость — глупцам наука.	22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 У кого в сердце мудрость, у того и речь умна, и слова его убедительны.	23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Доброе слово что сотовый мед, душу оно усладит и тело исцелит.	24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Видится человеку путь его прямым, а в конце окажется он дорогой к смерти.	25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Пустой желудок заставляет работника трудиться — рот голодный его подгоняет.	26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Нечестивец замышляет зло, и на устах его — словно огонь испепеляющий.	27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Коварный человек сеет раздоры, и сплетник разлучает друзей.	28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Злодей обольщает ближнего, увлекает его на путь недобрый.	29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Вот он щурится — значит, коварство на уме, губы закусывает — зло у него наготове.	30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Седина — венец славы, обретается она на праведном пути.	31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Выдержка лучше силы, кто собой владеет — сильнее покорителя городов.	32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Бросают жребий в полы одежд, но что выпадет, ГОСПОДЬ решает.	33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга притчей Соломоновых

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Книга притчей Соломоновых

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Ветхий завет

Новый завет

Книга притчей Соломоновых

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Книга притчей Соломоновых

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Ветхий
завет

Новый
завет