Книга Иова

Глава 15

1 И сказал в ответ Элифаз из Темана:

2 «Станет ли мудрец бросать слова на ветер, злопыхать утробой, раздутой ветром восточным?

3 Станет ли спорить он с бесполезной речью, со словами, от которых толку нет?

4 Ведь ты страх пред Богом отверг, молитву ни во что не ставишь!

5 Нечестие твое научило тебя таким словам, твой язык избрал коварство.

6 Не я — твоя речь обвиняет тебя, твои уста против тебя свидетельствуют!

7 Разве ты первым из людей родился? Прежде холмов появился на свет?

8 Или ты был на совете у Бога и один завладел мудростью?

9 Что ты знаешь такого, что нам неведомо? Или постиг то, что нам неизвестно?

10 Есть и среди нас седовласый и старец, что отца твоего старше!

11 Мало тебе утешений Божьих? Ласковых речей тебе недостаточно?

12 Куда же возносит тебя твой разум? Почему глаза твои смотрят дерзко?

13 И ты гнев свой обращаешь на Бога, а уста твои извергают такие речи!

14 Что есть человек? Разве может он быть чист? Рожденный женщиной, разве может он быть праведен?

15 Бог и святым Своим не доверяет, даже небеса перед взором Его не чисты!

16 Тем более человек — порочный и растленный, что злодейство пьет, словно воду!

17 Расскажу тебе, а ты меня послушай! О том, что видел сам, тебе поведаю,

18 что возвещали мудрецы, не скрыв того, что их отцы рассказывали им!

19 Им одним отдана была земля, и чужого среди них не было!

20 Нечестивец всю жизнь свою мучается, и злодею отпущено немного лет!

21 В ушах его стоит крик ужаса, нападет на него губитель в мирное время.

22 Он не надеется из тьмы вернуться, меч его настигнет!

23 Брошен он на съедение стервятникам, знает, что уготована ему погибель. День мрака

24 его ужасает, беда и горе его одолели, словно царь, бросившийся в битву.

25 Потому что на Бога поднял он руку, перед Всесильным похвалялся силой,

26 вышел против Него горделиво, с крепким щитом изогнутым.

27 И пусть лицо его лоснится от жира и бедра его разжирели,

28 он будет обитать в городах опустошенных, в домах, где никто не живет, обреченных в развалины превратиться.

29 Не будет у него богатства, и силы у него не станет, и тени его на земле не останется.

30 Не спастись ему от мрака, ветви его огонь иссушит, и цвет его будет унесен ветром.

31 Пусть впустую не надеется, не обманывается, ибо всё впустую.

32 Увянет он рано, до срока, на ветвях его не будет листьев.

33 Будет он словно лоза, что лишилась неспелых ягод, словно маслина, у которой цвет отрясли.

34 Ибо скопище безбожников бесполезно, и огонь пожрет шатер взяточника.

35 Ибо зачинают они преступление, рождают злодеяние, утроба их вынашивает вероломство».

Йов

Розділ 15

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.

Книга Иова

Глава 15

Йов

Розділ 15

1 И сказал в ответ Элифаз из Темана:

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 «Станет ли мудрец бросать слова на ветер, злопыхать утробой, раздутой ветром восточным?

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Станет ли спорить он с бесполезной речью, со словами, от которых толку нет?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Ведь ты страх пред Богом отверг, молитву ни во что не ставишь!

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Нечестие твое научило тебя таким словам, твой язык избрал коварство.

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Не я — твоя речь обвиняет тебя, твои уста против тебя свидетельствуют!

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Разве ты первым из людей родился? Прежде холмов появился на свет?

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Или ты был на совете у Бога и один завладел мудростью?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Что ты знаешь такого, что нам неведомо? Или постиг то, что нам неизвестно?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Есть и среди нас седовласый и старец, что отца твоего старше!

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Мало тебе утешений Божьих? Ласковых речей тебе недостаточно?

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Куда же возносит тебя твой разум? Почему глаза твои смотрят дерзко?

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 И ты гнев свой обращаешь на Бога, а уста твои извергают такие речи!

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Что есть человек? Разве может он быть чист? Рожденный женщиной, разве может он быть праведен?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Бог и святым Своим не доверяет, даже небеса перед взором Его не чисты!

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 Тем более человек — порочный и растленный, что злодейство пьет, словно воду!

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Расскажу тебе, а ты меня послушай! О том, что видел сам, тебе поведаю,

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 что возвещали мудрецы, не скрыв того, что их отцы рассказывали им!

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 Им одним отдана была земля, и чужого среди них не было!

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Нечестивец всю жизнь свою мучается, и злодею отпущено немного лет!

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 В ушах его стоит крик ужаса, нападет на него губитель в мирное время.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Он не надеется из тьмы вернуться, меч его настигнет!

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Брошен он на съедение стервятникам, знает, что уготована ему погибель. День мрака

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 его ужасает, беда и горе его одолели, словно царь, бросившийся в битву.

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 Потому что на Бога поднял он руку, перед Всесильным похвалялся силой,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 вышел против Него горделиво, с крепким щитом изогнутым.

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 И пусть лицо его лоснится от жира и бедра его разжирели,

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 он будет обитать в городах опустошенных, в домах, где никто не живет, обреченных в развалины превратиться.

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Не будет у него богатства, и силы у него не станет, и тени его на земле не останется.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Не спастись ему от мрака, ветви его огонь иссушит, и цвет его будет унесен ветром.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Пусть впустую не надеется, не обманывается, ибо всё впустую.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Увянет он рано, до срока, на ветвях его не будет листьев.

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Будет он словно лоза, что лишилась неспелых ягод, словно маслина, у которой цвет отрясли.

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Ибо скопище безбожников бесполезно, и огонь пожрет шатер взяточника.

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Ибо зачинают они преступление, рождают злодеяние, утроба их вынашивает вероломство».

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.