CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 24

1 AND on the first day of the week, early in the morning, while it was yet dark, they came to the tomb, and brought the spices which they had prepared; and there were with them other women.

2 And they found the stone rolled away from the tomb.

3 And they entered in, but they did not find the body of Jesus.

4 And it came to pass as they were confused about this, behold, two men stood above them, and their garments were shining;

5 And they were afraid, and bowed their faces to the ground; and they said to them, Why do you seek the living among the dead?

6 He is not here, he has risen; remember that he spoke to you while he was in Galilee,

7 Saying, that the Son of man had to be delivered into the hands of sinful men,, and be crucified, and rise again on the third day.

8 And they remembered his words.

9 And they returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to the rest.

10 They were Mary of Magdala, and Joanna, and Mary the mother of James, and the rest who were with them, who told these things to the apostles.

11 And these words appeared in their eyes as delusions; and they did not believe them.

12 But Simon rose up and ran to the tomb; and he looked in and saw the linen laid by itself, and he went away wondering in himself concerning what had happened.

13 And behold two of them were going on that day to a village called Emmaus, about six miles from Jerusalem.

14 They were talking with each other concerning all these things that had happened.

15 And while they were speaking and asking each other, Jesus came and overtook them, and walked with them.

16 But the sight of their eyes was holden, so that they could not recognize him.

17 And he said to them, What are these words that you are discussing with each other, as you walk, and are sad?

18 One of them, named Cleopas, answered and said to him, Are you a stranger alone from Jerusalem, that you do not know what has happened in it in these days?

19 He said to them, What things? They said to him, About Jesus of Nazareth, a man who was a prophet, mighty in word and deed before God and before all the people.

20 And the high priests and the elders delivered him up to the judgment of death, and they crucified him.

21 But we were hoping that he was the one to save Israel; and behold, it is three days since all these things happened.

22 And some of our women also amazed us, for they went early to the tomb;

23 And when his body was not found, they came, and said to us, We saw angels there, and they said that he is alive.

24 And some of our men also went to the tomb, and they found it so, as the women had said; but they did not see him.

25 Then Jesus said to them, O dull-minded heavy-hearted, slow to believe all that the prophets have spoken.

26 Did not Christ have to suffer all these things, and to enter into his glory?

27 And he began from Moses and from all the prophets, and interpreted to them from all the scriptures concerning himself.

28 And they drew near to the village, to which they were going; and he made them think that he was going to a far place.

29 But they urged him and said, Remain with us; because the day is spent and it is near dark. So he entered to stay with them.

30 And it came to pass, as he sat at meat with them, he took bread and blessed it, and broke it, and gave it to them.

31 And immediately their eyes were opened and they recognized him; and he was taken away from them.

32 And they said one to another, Were not our hearts heavy within us, when he spoke with us on the road, and interpreted the scriptures to us?

33 And they rose up that very hour and returned to Jerusalem; and they found the eleven gathered together, and those who were with them,

34 Saying, Truly our Lord has risen, and he has appeared to Simon.

35 And they also reported those things that happened on the road, and how they knew him as he broke the bread.

36 And while they were discussing these things, Jesus stood among them, and said to them, Peace be with you; it is I; do not be afraid.

37 And they were confused and frightened, for they thought they saw a spirit. The walk to Emmaus.

38 Jesus said to them, Why do you tremble? and why do thoughts arise in your hearts?

39 Look at my hands and my feet, that it is I; feel me and understand; for a spirit has no flesh and bones, as you see I have.

40 When he said these things, he showed them his hands and his feet.

41 And as they still did not believe because of their joy, and they were bewildered, he said to them, Have you anything here to eat?

42 They gave him a portion of a broiled fish, and of a honeycomb.

43 And he took it, and ate before their eyes.

44 And he said to them, These are the words which I spoke to you when I was with you, that everything must be fulfilled which is written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.

45 Then he opened their mind to understand the scriptures.

46 And he said to them, Thus it is written, and it was right that Christ should suffer, and rise from the dead on the third day;

47 And that repentance should be preached in his name for the forgiveness of sins among all nations; and the beginning will be from Jerusalem.

48 And you are witnesses of these things.

49 And I will send upon you the promise of my Father; but you remain in the city of Jerusalem, until you are clothed with power from on high.

50 And he took them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.

51 And it came to pass, while he blessed them, he parted from them, and went up to heaven.

52 And they worshipped him, and returned to Jerusalem with great joy;

53 And they were always in the temple,

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Luke

Chapter 24

Вiд Луки

Розділ 24

1 AND on the first day of the week, early in the morning, while it was yet dark, they came to the tomb, and brought the spices which they had prepared; and there were with them other women.

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 And they found the stone rolled away from the tomb.

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 And they entered in, but they did not find the body of Jesus.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 And it came to pass as they were confused about this, behold, two men stood above them, and their garments were shining;

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 And they were afraid, and bowed their faces to the ground; and they said to them, Why do you seek the living among the dead?

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 He is not here, he has risen; remember that he spoke to you while he was in Galilee,

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Saying, that the Son of man had to be delivered into the hands of sinful men,, and be crucified, and rise again on the third day.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 And they remembered his words.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 And they returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to the rest.

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 They were Mary of Magdala, and Joanna, and Mary the mother of James, and the rest who were with them, who told these things to the apostles.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 And these words appeared in their eyes as delusions; and they did not believe them.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 But Simon rose up and ran to the tomb; and he looked in and saw the linen laid by itself, and he went away wondering in himself concerning what had happened.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 And behold two of them were going on that day to a village called Emmaus, about six miles from Jerusalem.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 They were talking with each other concerning all these things that had happened.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 And while they were speaking and asking each other, Jesus came and overtook them, and walked with them.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 But the sight of their eyes was holden, so that they could not recognize him.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 And he said to them, What are these words that you are discussing with each other, as you walk, and are sad?

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 One of them, named Cleopas, answered and said to him, Are you a stranger alone from Jerusalem, that you do not know what has happened in it in these days?

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 He said to them, What things? They said to him, About Jesus of Nazareth, a man who was a prophet, mighty in word and deed before God and before all the people.

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 And the high priests and the elders delivered him up to the judgment of death, and they crucified him.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 But we were hoping that he was the one to save Israel; and behold, it is three days since all these things happened.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 And some of our women also amazed us, for they went early to the tomb;

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 And when his body was not found, they came, and said to us, We saw angels there, and they said that he is alive.

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 And some of our men also went to the tomb, and they found it so, as the women had said; but they did not see him.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Then Jesus said to them, O dull-minded heavy-hearted, slow to believe all that the prophets have spoken.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Did not Christ have to suffer all these things, and to enter into his glory?

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 And he began from Moses and from all the prophets, and interpreted to them from all the scriptures concerning himself.

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 And they drew near to the village, to which they were going; and he made them think that he was going to a far place.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 But they urged him and said, Remain with us; because the day is spent and it is near dark. So he entered to stay with them.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 And it came to pass, as he sat at meat with them, he took bread and blessed it, and broke it, and gave it to them.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 And immediately their eyes were opened and they recognized him; and he was taken away from them.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 And they said one to another, Were not our hearts heavy within us, when he spoke with us on the road, and interpreted the scriptures to us?

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 And they rose up that very hour and returned to Jerusalem; and they found the eleven gathered together, and those who were with them,

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 Saying, Truly our Lord has risen, and he has appeared to Simon.

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 And they also reported those things that happened on the road, and how they knew him as he broke the bread.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 And while they were discussing these things, Jesus stood among them, and said to them, Peace be with you; it is I; do not be afraid.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 And they were confused and frightened, for they thought they saw a spirit. The walk to Emmaus.

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Jesus said to them, Why do you tremble? and why do thoughts arise in your hearts?

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Look at my hands and my feet, that it is I; feel me and understand; for a spirit has no flesh and bones, as you see I have.

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 When he said these things, he showed them his hands and his feet.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 And as they still did not believe because of their joy, and they were bewildered, he said to them, Have you anything here to eat?

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 They gave him a portion of a broiled fish, and of a honeycomb.

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 And he took it, and ate before their eyes.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 And he said to them, These are the words which I spoke to you when I was with you, that everything must be fulfilled which is written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Then he opened their mind to understand the scriptures.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 And he said to them, Thus it is written, and it was right that Christ should suffer, and rise from the dead on the third day;

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 And that repentance should be preached in his name for the forgiveness of sins among all nations; and the beginning will be from Jerusalem.

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 And you are witnesses of these things.

48 А ви свідки того́.

49 And I will send upon you the promise of my Father; but you remain in the city of Jerusalem, until you are clothed with power from on high.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 And he took them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 And it came to pass, while he blessed them, he parted from them, and went up to heaven.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 And they worshipped him, and returned to Jerusalem with great joy;

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 And they were always in the temple,

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.