CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Acts 16
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Acts

Chapter 16

1 THEN he arrived at the city of Der'be and Lys'tra: there was there a disciple whose name was Timo'the-us, the son of a Jewess convert, but whose father was a Syr'ian.

2 And all the disciples of Lys'tra and I-co'nium gave good testimony concerning him.

3 Paul wanted to take this man with him, so he took him and circumcised him because of the Jews who were in that region; for they all knew that his father was a Syr'i-an.

4 And as they went through the cities, they preached and taught the people to obey the decrees which the apostles and elders had written at Jerusalem.

5 And so the churches were established in the faith, and increased in number daily.

6 Then they traveled through the countries of Phryg'i-a and Ga-la'tia, and the Holy Spirit forbade them to speak the word of God in Asia Minor.

7 And when they came to the country of Mys'ia, they wanted to go from thence to Bi-thyn'i-a: but the spirit of Jesus permitted them not.

8 And when they had left Mys'ia, they came to the country of Tro'as.

9 And, in a vision of the night, there appeared to Paul a man resembling a Mac-edo'ni- an, standing and begging him, saying, Come over to Mac-e-do'ni-a and help me.

10 And after Paul had seen this vision, we were desirous to leave for Mac-e-do'ni-a at once, because we understood that our LORD had called us to preach the gospel to them.*

11 When we sailed from Tro'as, we came in a direct course to Sam-o-thra'cia, and from thence on the following day, we came to the city Ne-ap'o-lis;

12 And from thence to Phi-lip'pi, which is the capital of Mac-e-do'ni-a, and is a colony: and we were in that city on some holidays.

13 And on the sabbath day we went outside the city gate to the river side because a house of prayer was seen there, and when we were seated, we spoke to the women who had gathered there.

14 And a certain woman, named Lyd'i-a, a seller of purple of the city of Thy-a-ti'ra, feared God; her heart was so touched by our LORD that she listened to what Paul said.

15 And she was baptized together with her household, and she begged us, saying, If you are sincerely convinced that I believe in our LORD, come and stay in my house; and she urged us strongly.

16 And it came to pass, as we went to the house of prayer, we were met by a young girl who was possessed of a spirit, and who did for her masters a great business by fortune telling.

17 And she followed Paul and us, crying and saying, These men are the servants of the most high God, and they preach to you the way of salvation.

18 And she did this for many days. So Paul was indignant and said to the spirit, I command you in the name of Jesus Christ to come out of her. And it left her the same hour.

19 And when her masters saw that the hope for their business was lost with her power, they seized Paul and Silas and beat them and brought them to the market place.

20 And they brought them before the soldiers and the city magistrates and said, These men are Jews, and they create disturbances in our city,

21 And they preach customs to us which are not lawful for us to accept and practice, because we are Romans.

22 And a large crowd gathered against them. Then the soldiers stripped them of their clothes and gave command to scourge them.

23 And when they had flogged them severely, they cast them into prison, charging the jailer to watch them carefully. Paul and Silas in prison.

24 He, having received the charge, brought them in and put them into the inner chamber of the prison, and fastened their feet in the stocks.

25 Now at midnight Paul and Silas prayed and glorified God; and the prisoners heard them.

26 And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken, and immediately all the doors were opened, and the bands of all were loosed.

27 When the keeper of the prison awoke, and saw that the prison doors were open, he took a sword and would have killed himself, for he thought the prisoners had escaped.

28 But Paul cried with a loud voice and said to him, Do not harm yourself, for we are all here.

29 Then he lighted a lamp, and sprang in, trembling, and threw himself at the feet of Paul and Silas.

30 And he brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?

31 And they said to him, Believe in our LORD Jesus Christ, and both you and your household will be saved.

32 And they spoke to him the word of the LORD, and to all who were of his household.

33 And he took them at that hour of the night and washed their wounds; and then was baptized in that very hour, he and all his household.

34 And when he had brought them up into his house, he set food before them; and he and all the members of his household rejoiced, believing in God.

35 In the morning, the soldiers sent the lictors to tell the prison warden to release those men.

36 And when the keeper of the prison heard this, he went in and told Paul, saying, The soldiers have sent orders to release you: now therefore depart, and go in peace.

37 But Paul said to him, Not having committed any offense, they flogged us, Roman citizens, in the presence of the people, and they cast us into prison; and now do they let us out secretly? No verily; let them come themselves and fetch us out.

38 And the lictors went and told the soliers these words which were told to them: and when they heard that Paul and Silas were Roman citizens, they were afraid.

39 And they came to them and urged them to get out and depart from the city.

40 And they went out of the prison and entered into the house of Lydia where they saw the brethren and comforted them, and departed.

Дiї

Розділ 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Acts

Chapter 16

Дiї

Розділ 16

1 THEN he arrived at the city of Der'be and Lys'tra: there was there a disciple whose name was Timo'the-us, the son of a Jewess convert, but whose father was a Syr'ian.

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 And all the disciples of Lys'tra and I-co'nium gave good testimony concerning him.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Paul wanted to take this man with him, so he took him and circumcised him because of the Jews who were in that region; for they all knew that his father was a Syr'i-an.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 And as they went through the cities, they preached and taught the people to obey the decrees which the apostles and elders had written at Jerusalem.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 And so the churches were established in the faith, and increased in number daily.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 Then they traveled through the countries of Phryg'i-a and Ga-la'tia, and the Holy Spirit forbade them to speak the word of God in Asia Minor.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 And when they came to the country of Mys'ia, they wanted to go from thence to Bi-thyn'i-a: but the spirit of Jesus permitted them not.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 And when they had left Mys'ia, they came to the country of Tro'as.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 And, in a vision of the night, there appeared to Paul a man resembling a Mac-edo'ni- an, standing and begging him, saying, Come over to Mac-e-do'ni-a and help me.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 And after Paul had seen this vision, we were desirous to leave for Mac-e-do'ni-a at once, because we understood that our LORD had called us to preach the gospel to them.*

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 When we sailed from Tro'as, we came in a direct course to Sam-o-thra'cia, and from thence on the following day, we came to the city Ne-ap'o-lis;

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 And from thence to Phi-lip'pi, which is the capital of Mac-e-do'ni-a, and is a colony: and we were in that city on some holidays.

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 And on the sabbath day we went outside the city gate to the river side because a house of prayer was seen there, and when we were seated, we spoke to the women who had gathered there.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 And a certain woman, named Lyd'i-a, a seller of purple of the city of Thy-a-ti'ra, feared God; her heart was so touched by our LORD that she listened to what Paul said.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 And she was baptized together with her household, and she begged us, saying, If you are sincerely convinced that I believe in our LORD, come and stay in my house; and she urged us strongly.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 And it came to pass, as we went to the house of prayer, we were met by a young girl who was possessed of a spirit, and who did for her masters a great business by fortune telling.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 And she followed Paul and us, crying and saying, These men are the servants of the most high God, and they preach to you the way of salvation.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 And she did this for many days. So Paul was indignant and said to the spirit, I command you in the name of Jesus Christ to come out of her. And it left her the same hour.

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 And when her masters saw that the hope for their business was lost with her power, they seized Paul and Silas and beat them and brought them to the market place.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 And they brought them before the soldiers and the city magistrates and said, These men are Jews, and they create disturbances in our city,

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 And they preach customs to us which are not lawful for us to accept and practice, because we are Romans.

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 And a large crowd gathered against them. Then the soldiers stripped them of their clothes and gave command to scourge them.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 And when they had flogged them severely, they cast them into prison, charging the jailer to watch them carefully. Paul and Silas in prison.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 He, having received the charge, brought them in and put them into the inner chamber of the prison, and fastened their feet in the stocks.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 Now at midnight Paul and Silas prayed and glorified God; and the prisoners heard them.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken, and immediately all the doors were opened, and the bands of all were loosed.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 When the keeper of the prison awoke, and saw that the prison doors were open, he took a sword and would have killed himself, for he thought the prisoners had escaped.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 But Paul cried with a loud voice and said to him, Do not harm yourself, for we are all here.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Then he lighted a lamp, and sprang in, trembling, and threw himself at the feet of Paul and Silas.

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 And he brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 And they said to him, Believe in our LORD Jesus Christ, and both you and your household will be saved.

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 And they spoke to him the word of the LORD, and to all who were of his household.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 And he took them at that hour of the night and washed their wounds; and then was baptized in that very hour, he and all his household.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 And when he had brought them up into his house, he set food before them; and he and all the members of his household rejoiced, believing in God.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 In the morning, the soldiers sent the lictors to tell the prison warden to release those men.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 And when the keeper of the prison heard this, he went in and told Paul, saying, The soldiers have sent orders to release you: now therefore depart, and go in peace.

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 But Paul said to him, Not having committed any offense, they flogged us, Roman citizens, in the presence of the people, and they cast us into prison; and now do they let us out secretly? No verily; let them come themselves and fetch us out.

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 And the lictors went and told the soliers these words which were told to them: and when they heard that Paul and Silas were Roman citizens, they were afraid.

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 And they came to them and urged them to get out and depart from the city.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 And they went out of the prison and entered into the house of Lydia where they saw the brethren and comforted them, and departed.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.