CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Acts 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Acts

Chapter 14

1 AND Paul and Bar'na-bas entered into the Jewish synagogue and addressed the people in such manner that a great many of the Jews and of the Greeks believed.

2 But the Jews who would not listen stirred up the Gentiles to oppress the brethren.

3 So they remained there for a long time, and spoke boldly concerning the LORD, and he gave them testimony to the word of his grace, by means of signs and wonders which he performed by their hands.

4 But the people of the city were divided: part held with the Jews, and part followed the apostles.

5 And they were menaced by both the Gentiles and the Jews with their leaders with disgrace and by threats to stone them with stones.

6 And when they became aware of it, they departed and took refuge in Ly'stra and Derbe, cities of Lyc-ao'ni-a, and the villages near by.

7 And there they preached the gospel.

8 And there dwelt in the city of Ly'stra a cripple who had been lame from his mother's womb, who never had walked.

9 He heard Paul speak; and when Paul saw him and perceived that there was faith in him to be healed,

10 He said to him with a loud voice, I say to you, in the name of our LORD Jesus Christ, stand upright on your feet. And he leaped and walked.

11 And when the people saw what Paul had done, they lifted their voices and said in the language of the country, The gods have come down to us in the likeness of men.

12 So they called Bar'na-bas, the chief of the gods; and Paul, they called Hermes, because he was the chief speaker.

13 Then the priest of the chief of gods whose shrine was outside the city, brought oxen and garlands to the gate of the courtyard where they stayed, and he wanted to offer sacrifices to them.

14 When Bar'na-bas and Paul heard of this, they rent their clothes, and leaped to their feet and went out to the crowd, crying out

15 And saying, Men, what are you doing? We also are ordinary human beings like you, who preach to you that you should turn from these useless things to the living God who made heaven and earth and the sea and all things that are therein,

16 Who in generations past suffered all nations to walk in their own ways.

17 Nevertheless he left himself without testimony, in that he bestowed good on them from heaven, and gave them rain, and caused the fruits to grow in their seasons, and satisfied their hearts with food and gladness.

18 And even though they said these things they had difficulty in restraining the people from offering sacrifice to them.

19 But there came there Jews from I-co'nium and An'ti-och and stirred up the people against them, and they stoned Paul and dragged him out of the city, supposing him to be dead.

20 Howbeit, as the disciples gathered around him, he rose up and entered again into the city: and the next day he departed from there with Bar'na-bas, and they came to the city of Der'be.

21 And when they had preached the gospel to the people of that city, and had converted many, then they returned to the city of Lys'tra, and to I-co'ni-um, and An'ti-och,

22 Strengthening the souls of the converts, and exhorting them to continue in the faith, and telling them that only through much tribulation can we enter into the kingdom of God.

23 And when they had ordained them elders in every church, and had prayed with them with fasting, they commended them to our LORD, on whom they believed.

24 And after they had traveled through the country of Pi-sid'i-a, they came to Pamphyl'i- a.

25 And when they had preached the word of the LORD in the city of Per'ga, they went down to At-ta'li-a:

26 And thence they sailed and came to An'tioch, because from there they had been recommended to the grace of the LORD, for the work which they fulfilled.

27 And as the whole congregation was gathered together, they related everything that God had done to them, and how he had opened the door of faith to the Gentiles.

28 And there they remained a long time with the disciples.

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Acts

Chapter 14

Дiї

Розділ 14

1 AND Paul and Bar'na-bas entered into the Jewish synagogue and addressed the people in such manner that a great many of the Jews and of the Greeks believed.

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 But the Jews who would not listen stirred up the Gentiles to oppress the brethren.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 So they remained there for a long time, and spoke boldly concerning the LORD, and he gave them testimony to the word of his grace, by means of signs and wonders which he performed by their hands.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 But the people of the city were divided: part held with the Jews, and part followed the apostles.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 And they were menaced by both the Gentiles and the Jews with their leaders with disgrace and by threats to stone them with stones.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 And when they became aware of it, they departed and took refuge in Ly'stra and Derbe, cities of Lyc-ao'ni-a, and the villages near by.

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 And there they preached the gospel.

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 And there dwelt in the city of Ly'stra a cripple who had been lame from his mother's womb, who never had walked.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 He heard Paul speak; and when Paul saw him and perceived that there was faith in him to be healed,

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 He said to him with a loud voice, I say to you, in the name of our LORD Jesus Christ, stand upright on your feet. And he leaped and walked.

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 And when the people saw what Paul had done, they lifted their voices and said in the language of the country, The gods have come down to us in the likeness of men.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 So they called Bar'na-bas, the chief of the gods; and Paul, they called Hermes, because he was the chief speaker.

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 Then the priest of the chief of gods whose shrine was outside the city, brought oxen and garlands to the gate of the courtyard where they stayed, and he wanted to offer sacrifices to them.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 When Bar'na-bas and Paul heard of this, they rent their clothes, and leaped to their feet and went out to the crowd, crying out

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 And saying, Men, what are you doing? We also are ordinary human beings like you, who preach to you that you should turn from these useless things to the living God who made heaven and earth and the sea and all things that are therein,

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 Who in generations past suffered all nations to walk in their own ways.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 Nevertheless he left himself without testimony, in that he bestowed good on them from heaven, and gave them rain, and caused the fruits to grow in their seasons, and satisfied their hearts with food and gladness.

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 And even though they said these things they had difficulty in restraining the people from offering sacrifice to them.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 But there came there Jews from I-co'nium and An'ti-och and stirred up the people against them, and they stoned Paul and dragged him out of the city, supposing him to be dead.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Howbeit, as the disciples gathered around him, he rose up and entered again into the city: and the next day he departed from there with Bar'na-bas, and they came to the city of Der'be.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 And when they had preached the gospel to the people of that city, and had converted many, then they returned to the city of Lys'tra, and to I-co'ni-um, and An'ti-och,

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 Strengthening the souls of the converts, and exhorting them to continue in the faith, and telling them that only through much tribulation can we enter into the kingdom of God.

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 And when they had ordained them elders in every church, and had prayed with them with fasting, they commended them to our LORD, on whom they believed.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 And after they had traveled through the country of Pi-sid'i-a, they came to Pamphyl'i- a.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 And when they had preached the word of the LORD in the city of Per'ga, they went down to At-ta'li-a:

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 And thence they sailed and came to An'tioch, because from there they had been recommended to the grace of the LORD, for the work which they fulfilled.

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 And as the whole congregation was gathered together, they related everything that God had done to them, and how he had opened the door of faith to the Gentiles.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 And there they remained a long time with the disciples.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.