PsalmsPsalm 105 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
ПсалмиПсалом 105 |
|
1 |
|
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́? |
|
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су! |
|
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм, |
|
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм! |
|
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили. |
|
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним. |
|
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. |
|
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині! |
|
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,— |
|
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся! |
|
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу. |
|
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́, |
|
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували, |
|
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу. |
|
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому. |
|
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила, |
|
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних. |
|
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, — |
|
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає, |
|
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, |
|
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним. |
|
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив! |
|
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його, |
|
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу. |
|
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині, |
|
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах! |
|
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих, |
|
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них! |
|
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась, |
|
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки. |
|
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея, |
|
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми. |
|
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, — |
|
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись. |
|
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них. |
|
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам, |
|
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась, |
|
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми. |
|
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним, |
|
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними, |
|
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку. |
|
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну! |
|
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння, |
|
45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, |
PsalmsPsalm 105 |
ПсалмиПсалом 105 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́? |
|
3 |
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су! |
|
4 |
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм, |
|
5 |
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм! |
|
6 |
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили. |
|
7 |
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним. |
|
8 |
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. |
|
9 |
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині! |
|
10 |
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,— |
|
11 |
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся! |
|
12 |
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу. |
|
13 |
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́, |
|
14 |
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували, |
|
15 |
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу. |
|
16 |
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому. |
|
17 |
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила, |
|
18 |
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних. |
|
19 |
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, — |
|
20 |
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає, |
|
21 |
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, |
|
22 |
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним. |
|
23 |
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив! |
|
24 |
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його, |
|
25 |
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу. |
|
26 |
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині, |
|
27 |
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах! |
|
28 |
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих, |
|
29 |
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них! |
|
30 |
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась, |
|
31 |
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки. |
|
32 |
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея, |
|
33 |
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми. |
|
34 |
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, — |
|
35 |
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись. |
|
36 |
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них. |
|
37 |
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам, |
|
38 |
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась, |
|
39 |
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми. |
|
40 |
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним, |
|
41 |
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними, |
|
42 |
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку. |
|
43 |
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну! |
|
44 |
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння, |
|
45 |
45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, |