MatthewChapter 9 |
|
1 |
|
2 And, |
|
3 And, |
|
4 And |
|
5 |
|
6 |
|
7 And |
|
8 But |
|
9 |
|
10 And |
|
11 And |
|
12 But |
|
13 |
|
14 |
|
15 And |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 And |
|
20 And, |
|
21 For |
|
22 But |
|
23 And |
|
24 He said |
|
25 But |
|
26 And |
|
27 |
|
28 And |
|
29 Then |
|
30 And |
|
31 But |
|
32 |
|
33 And |
|
34 But |
|
35 |
|
36 |
|
37 Then |
|
38 |
Вiд МатвiяРозділ 9 |
|
1 |
|
2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“ |
|
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“. |
|
4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“ |
|
5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? |
|
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ |
|
7 Той устав і пішов у свій дім. |
|
8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду! |
|
9 |
|
10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями. |
|
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“ |
|
12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі! |
|
13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“. |
|
14 |
|
15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони. |
|
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша. |
|
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“. |
|
18 |
|
19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́. |
|
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його. |
|
21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“. |
|
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години. |
|
23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників, |
|
24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього. |
|
25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла! |
|
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні. |
|
27 |
|
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“. |
|
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“ |
|
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“ |
|
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. |
|
32 |
|
33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“ |
|
34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“. |
|
35 |
|
36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“. |
|
37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало; |
|
38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“. |
MatthewChapter 9 |
Вiд МатвiяРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 And, |
2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“ |
|
3 And, |
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“. |
|
4 And |
4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“ |
|
5 |
5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? |
|
6 |
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ |
|
7 And |
7 Той устав і пішов у свій дім. |
|
8 But |
8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду! |
|
9 |
9 |
|
10 And |
10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями. |
|
11 And |
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“ |
|
12 But |
12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі! |
|
13 |
13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“. |
|
14 |
14 |
|
15 And |
15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони. |
|
16 |
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша. |
|
17 |
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“. |
|
18 |
18 |
|
19 And |
19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́. |
|
20 And, |
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його. |
|
21 For |
21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“. |
|
22 But |
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години. |
|
23 And |
23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників, |
|
24 He said |
24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього. |
|
25 But |
25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла! |
|
26 And |
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні. |
|
27 |
27 |
|
28 And |
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“. |
|
29 Then |
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“ |
|
30 And |
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“ |
|
31 But |
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. |
|
32 |
32 |
|
33 And |
33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“ |
|
34 But |
34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“. |
|
35 |
35 |
|
36 |
36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“. |
|
37 Then |
37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало; |
|
38 |
38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“. |