LukeChapter 18 |
|
1 |
|
2 saying, |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 But |
|
17 |
|
18 |
|
19 And |
|
20 |
|
21 And |
|
22 Now |
|
23 And |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 And |
|
28 Then |
|
29 And |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 And |
|
35 |
|
36 And |
|
37 And |
|
38 And |
|
39 And |
|
40 And |
|
41 saying, |
|
42 And |
|
43 And |
Вiд ЛукиРозділ 18 |
|
1 |
|
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився. |
|
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“ |
|
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся, |
|
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“. |
|
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний? |
|
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них? |
|
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“ |
|
9 |
|
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник. |
|
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник. |
|
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“ |
|
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“ |
|
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“. |
|
15 |
|
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже. |
|
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“ |
|
18 |
|
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог! |
|
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“. |
|
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“ |
|
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“ |
|
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий. |
|
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! |
|
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“. |
|
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“ |
|
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“ |
|
28 |
|
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, |
|
30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“. |
|
31 |
|
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний. |
|
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“ |
|
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли. |
|
35 |
|
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“ |
|
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н. |
|
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
|
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
|
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його: |
|
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“ |
|
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“ |
|
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові. |
LukeChapter 18 |
Вiд ЛукиРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 saying, |
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився. |
|
3 |
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“ |
|
4 |
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся, |
|
5 |
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“. |
|
6 |
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний? |
|
7 |
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них? |
|
8 |
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“ |
|
9 |
9 |
|
10 |
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник. |
|
11 |
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник. |
|
12 |
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“ |
|
13 |
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“ |
|
14 |
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“. |
|
15 |
15 |
|
16 But |
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже. |
|
17 |
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“ |
|
18 |
18 |
|
19 And |
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог! |
|
20 |
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“. |
|
21 And |
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“ |
|
22 Now |
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“ |
|
23 And |
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий. |
|
24 |
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! |
|
25 |
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“. |
|
26 |
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“ |
|
27 And |
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“ |
|
28 Then |
28 |
|
29 And |
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, |
|
30 |
30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“. |
|
31 |
31 |
|
32 |
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний. |
|
33 |
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“ |
|
34 And |
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли. |
|
35 |
35 |
|
36 And |
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“ |
|
37 And |
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н. |
|
38 And |
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
|
39 And |
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
|
40 And |
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його: |
|
41 saying, |
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“ |
|
42 And |
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“ |
|
43 And |
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові. |