1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,[1]

2 бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю!

3 Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, —

4 і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни!

5 Наді́йся на Господа всім своїм серцем,[1] а на розум свій не покладайся!

6 Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.

7 Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!

8 Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх.

9 Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, —

10 і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м!

11 Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —

12 бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!

13 Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала,

14 бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її,

15 дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею.

16 Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її.

17 Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир.

18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!

19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.

20 Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари.

21 Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність,

22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, —

23 Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться!

24 Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.

25 Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, —

26 бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку!

27 Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,

28 не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.

29 Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.

30 Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.

31 Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,

32 бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба.

33 Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, —

34 з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає.

35 Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром.