ДiїРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони. |
|
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів. |
|
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав. |
|
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом. |
|
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою! |
|
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять? |
|
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись? |
|
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії, |
|
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни, |
|
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“ |
|
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“ |
|
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“ |
|
14 |
|
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня, |
|
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік: |
|
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися. |
|
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть! |
|
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму. |
|
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! |
|
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“. |
|
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, |
|
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили. |
|
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла. |
|
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. |
|
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії. |
|
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! |
|
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“! |
|
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня. |
|
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“, |
|
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. |
|
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! |
|
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. |
|
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене, |
|
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
|
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“ |
|
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“ |
|
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете! |
|
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“. |
|
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“ |
|
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три! |
|
42 |
|
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н. |
|
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним. |
|
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́. |
|
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті, |
|
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися. |
Деяния апостоловГлава 2 |
|
1 |
|
2 И |
|
3 И |
|
4 И |
|
5 |
|
6 Когда |
|
7 И |
|
8 Как |
|
9 Парфяне, |
|
10 Фригии |
|
11 критяне |
|
12 И |
|
13 А |
|
14 |
|
15 они |
|
16 но |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 Сего, |
|
24 но Бог |
|
25 Ибо |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 Будучи |
|
31 Он прежде |
|
32 |
|
33 |
|
34 Ибо |
|
35 |
|
36 |
|
37 Услышав |
|
38 Петр |
|
39 Ибо |
|
40 И |
|
41 |
|
42 И |
|
43 |
|
44 Все |
|
45 И |
|
46 |
|
47 хваля |
ДiїРозділ 2 |
Деяния апостоловГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони. |
2 И |
|
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів. |
3 И |
|
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав. |
4 И |
|
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом. |
5 |
|
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою! |
6 Когда |
|
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять? |
7 И |
|
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись? |
8 Как |
|
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії, |
9 Парфяне, |
|
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни, |
10 Фригии |
|
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“ |
11 критяне |
|
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“ |
12 И |
|
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“ |
13 А |
|
14 |
14 |
|
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня, |
15 они |
|
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік: |
16 но |
|
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися. |
17 |
|
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть! |
18 |
|
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму. |
19 |
|
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! |
20 |
|
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“. |
21 |
|
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, |
22 |
|
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили. |
23 Сего, |
|
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла. |
24 но Бог |
|
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. |
25 Ибо |
|
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії. |
26 |
|
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! |
27 |
|
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“! |
28 |
|
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня. |
29 |
|
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“, |
30 Будучи |
|
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. |
31 Он прежде |
|
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! |
32 |
|
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. |
33 |
|
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене, |
34 Ибо |
|
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
35 |
|
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“ |
36 |
|
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“ |
37 Услышав |
|
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете! |
38 Петр |
|
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“. |
39 Ибо |
|
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“ |
40 И |
|
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три! |
41 |
|
42 |
42 И |
|
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н. |
43 |
|
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним. |
44 Все |
|
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́. |
45 И |
|
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті, |
46 |
|
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися. |
47 хваля |