БуттяРозділ 37 |
|
1 |
|
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
|
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
|
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
|
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
|
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
|
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
|
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
|
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
|
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
|
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
|
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
|
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
|
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
|
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
|
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
|
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
|
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
|
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
|
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
|
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
|
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
|
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
|
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
|
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
|
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
|
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
|
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
|
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
|
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
|
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
|
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
|
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
|
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
|
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
|
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |
БытиеГлава 37 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 И увидели |
|
5 |
|
6 Он сказал |
|
7 вот, мы вяжем |
|
8 И сказали |
|
9 |
|
10 И он рассказал |
|
11 Братья |
|
12 |
|
13 И сказал |
|
14 И сказал |
|
15 |
|
16 Он сказал: |
|
17 И сказал |
|
18 |
|
19 И сказали |
|
20 пойдем |
|
21 |
|
22 И сказал |
|
23 |
|
24 и взяли |
|
25 |
|
26 И сказал |
|
27 Пойдем, |
|
28 и, когда проходили |
|
29 |
|
30 и возвратился |
|
31 И взяли |
|
32 и послали |
|
33 |
|
34 И разодрал |
|
35 И собрались |
|
36 |
БуттяРозділ 37 |
БытиеГлава 37 |
|
1 |
1 |
|
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
2 |
|
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
3 |
|
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
4 И увидели |
|
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
5 |
|
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
6 Он сказал |
|
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
7 вот, мы вяжем |
|
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
8 И сказали |
|
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
9 |
|
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
10 И он рассказал |
|
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
11 Братья |
|
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
12 |
|
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
13 И сказал |
|
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
14 И сказал |
|
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
15 |
|
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
16 Он сказал: |
|
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
17 И сказал |
|
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
18 |
|
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
19 И сказали |
|
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
20 пойдем |
|
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
21 |
|
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
22 И сказал |
|
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
23 |
|
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
24 и взяли |
|
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
25 |
|
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
26 И сказал |
|
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
27 Пойдем, |
|
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
28 и, когда проходили |
|
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
29 |
|
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
30 и возвратился |
|
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
31 И взяли |
|
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
32 и послали |
|
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
33 |
|
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
34 И разодрал |
|
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
35 И собрались |
|
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |
36 |