БуттяРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
БытиеГлава 8 |
|
1 |
|
2 Дождь перестал лить с неба, и вода перестала выступать из-под земли. |
|
3 Покрывавшая землю вода стала убывать и через 150 дней опустилась настолько, что лодка снова коснулась суши, остановившись на Араратских горах. Это произошло на семнадцатый день седьмого месяца. |
|
4 |
|
5 Вода продолжала опускаться, и к первому дню десятого месяца над поверхностью показались вершины гор. |
|
6 |
|
7 и выпустил на волю ворона. Он перелетал с места на место, пока земля не высохла и вся вода не ушла. |
|
8 |
|
9 Так как вода всё ещё покрывала землю, голубь не мог найти места, чтобы передохнуть, и возвратился в лодку. Ной высунул руку, поймал голубя и взял его обратно в лодку. |
|
10 Через семь дней Ной снова выпустил голубя, |
|
11 и после полудня он возвратился к Ною, неся в клюве свежий лист с оливкового дерева; так Ной узнал, что на земле вновь появилась суша. |
|
12 Прошло ещё семь дней, и Ной снова выпустил голубя, но на этот раз тот не вернулся. |
|
13 |
|
14 К двадцать седьмому дню второго месяца вся земля высохла. |
|
15 |
|
16 |
|
17 Выведи с собой из лодки всех животных: всех птиц, всех зверей и всех земных пресмыкающихся. От этих животных пойдёт великое множество других, и вскоре они снова заполнят землю». |
|
18 |
|
19 Все звери, все пресмыкающиеся и все птицы также вышли из лодки — каждый со своим родом. |
|
20 |
|
21 Господь почувствовал благоухание жертвы, и это было Ему угодно. Он сказал Себе: |
|
22 |
БуттяРозділ 8 |
БытиеГлава 8 |
|
1 |
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
2 Дождь перестал лить с неба, и вода перестала выступать из-под земли. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
3 Покрывавшая землю вода стала убывать и через 150 дней опустилась настолько, что лодка снова коснулась суши, остановившись на Араратских горах. Это произошло на семнадцатый день седьмого месяца. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
4 |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
5 Вода продолжала опускаться, и к первому дню десятого месяца над поверхностью показались вершины гор. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
6 |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
7 и выпустил на волю ворона. Он перелетал с места на место, пока земля не высохла и вся вода не ушла. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
8 |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
9 Так как вода всё ещё покрывала землю, голубь не мог найти места, чтобы передохнуть, и возвратился в лодку. Ной высунул руку, поймал голубя и взял его обратно в лодку. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
10 Через семь дней Ной снова выпустил голубя, |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
11 и после полудня он возвратился к Ною, неся в клюве свежий лист с оливкового дерева; так Ной узнал, что на земле вновь появилась суша. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
12 Прошло ещё семь дней, и Ной снова выпустил голубя, но на этот раз тот не вернулся. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
13 |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
14 К двадцать седьмому дню второго месяца вся земля высохла. |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
15 |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
16 |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
17 Выведи с собой из лодки всех животных: всех птиц, всех зверей и всех земных пресмыкающихся. От этих животных пойдёт великое множество других, и вскоре они снова заполнят землю». |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
18 |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
19 Все звери, все пресмыкающиеся и все птицы также вышли из лодки — каждый со своим родом. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
20 |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
21 Господь почувствовал благоухание жертвы, и это было Ему угодно. Он сказал Себе: |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
22 |