БуттяРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
НачалоГлава 8 |
|
1 |
|
2 Источники бездны и окна неба закрылись, и дождь перестал литься с неба. |
|
3 Вода медленно уходила с земли, и к сто пятидесятому дню она сильно убыла. |
|
4 На семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах. |
|
5 Воды продолжали убывать до десятого месяца, и в первый день десятого месяца стали видны вершины гор. |
|
6 Через сорок дней Нух открыл окно, которое он сделал в ковчеге, |
|
7 и выпустил ворона, и тот улетал и прилетал обратно до тех пор, пока вода на земле не высохла. |
|
8 Потом Нух выпустил голубя, чтобы увидеть, сошла ли вода с поверхности земли, |
|
9 но голубь не нашёл сухого места, чтобы опуститься, и вернулся к Нуху в ковчег, потому что вода покрывала всю землю. Нух протянул руку и взял голубя обратно к себе в ковчег. |
|
10 Спустя семь дней он опять выпустил голубя из ковчега. |
|
11 Когда вечером голубь вернулся, в клюве у него был свежесорванный масличный лист. Тогда Нух понял, что вода сошла с земли. |
|
12 Он подождал ещё семь дней и снова выпустил голубя, и на этот раз голубь не вернулся. |
|
13 К первому дню первого месяца шестьсот первого года жизни Нуха земля высохла от воды. Нух поднял крышу ковчега, выглянул и увидел, что земля сухая. |
|
14 К двадцать седьмому дню второго месяца земля стала совершенно сухой. |
|
15 Тогда Всевышний сказал Нуху: |
|
16 – Выйди из ковчега и ты, и твоя жена, и твои сыновья, и их жёны. |
|
17 Выведи наружу каждое живое существо, которое с тобой, – птиц, зверей и всех пресмыкающихся, чтобы они могли расти числом, и плодиться, и размножаться на земле. |
|
18 И Нух вышел из ковчега вместе со своими сыновьями, женой и жёнами своих сыновей. |
|
19 Все звери, и все пресмыкающиеся, и все птицы – всё, что движется по земле, – вышли из ковчега, один вид за другим. |
|
20 |
|
21 Вечный почувствовал приятный запах и сказал в сердце Своём: |
|
22 |
БуттяРозділ 8 |
НачалоГлава 8 |
|
1 |
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
2 Источники бездны и окна неба закрылись, и дождь перестал литься с неба. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
3 Вода медленно уходила с земли, и к сто пятидесятому дню она сильно убыла. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
4 На семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах. |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
5 Воды продолжали убывать до десятого месяца, и в первый день десятого месяца стали видны вершины гор. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
6 Через сорок дней Нух открыл окно, которое он сделал в ковчеге, |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
7 и выпустил ворона, и тот улетал и прилетал обратно до тех пор, пока вода на земле не высохла. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
8 Потом Нух выпустил голубя, чтобы увидеть, сошла ли вода с поверхности земли, |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
9 но голубь не нашёл сухого места, чтобы опуститься, и вернулся к Нуху в ковчег, потому что вода покрывала всю землю. Нух протянул руку и взял голубя обратно к себе в ковчег. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
10 Спустя семь дней он опять выпустил голубя из ковчега. |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
11 Когда вечером голубь вернулся, в клюве у него был свежесорванный масличный лист. Тогда Нух понял, что вода сошла с земли. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
12 Он подождал ещё семь дней и снова выпустил голубя, и на этот раз голубь не вернулся. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
13 К первому дню первого месяца шестьсот первого года жизни Нуха земля высохла от воды. Нух поднял крышу ковчега, выглянул и увидел, что земля сухая. |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
14 К двадцать седьмому дню второго месяца земля стала совершенно сухой. |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
15 Тогда Всевышний сказал Нуху: |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
16 – Выйди из ковчега и ты, и твоя жена, и твои сыновья, и их жёны. |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
17 Выведи наружу каждое живое существо, которое с тобой, – птиц, зверей и всех пресмыкающихся, чтобы они могли расти числом, и плодиться, и размножаться на земле. |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
18 И Нух вышел из ковчега вместе со своими сыновьями, женой и жёнами своих сыновей. |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
19 Все звери, и все пресмыкающиеся, и все птицы – всё, что движется по земле, – вышли из ковчега, один вид за другим. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
20 |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
21 Вечный почувствовал приятный запах и сказал в сердце Своём: |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
22 |