Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 59

1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,

2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —

3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!

4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!

5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.

6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.

7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!

8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.

9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!

10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!

11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.

12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!

13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.

14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —

15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!

16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —

17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!

18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.

19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —

20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.

21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!

Книга пророка Исаии

Глава 59

1 Послушайте, Господь достаточно могуществен, чтобы вас спасти, Он слышит вас, когда вы о помощи просите Его.

2 Но ваши грехи отдаляют вас от Бога, Господь видит ваши грехи и отворачивается от вас.

3 Ваши руки запачканы кровью, ваши уста лгут и злы языки.

4 Никто не говорит правды, люди преследуют друг друга в суде и представляют ложные доказательства, чтобы выиграть дело. Они лгут друг о друге, они полны смуты и порождают зло.

5 Они высиживают зло, как ядовитые змеи высиживают яйца, если съешь хоть одно, то умрёшь, а если разобьёшь, то из него выползает змеёныш. Люди лгут, и ложь их опутывает как паутина.

6 Но эта паутина не может быть им одеждой, они не могут прикрыться ею. Иные люди творят зло, и лишь боль приносят другим.

7 Ноги несут их быстро к злу, они спешат, чтобы убить невинных людей. Их помыслы нечестивы, воровство и дебош — их образ жизни.

8 Те люди не знают, как жить в мире, не ведают о праведности и чести. Человек, живущий подобно им, никогда не обретёт мира.

9 Исчезли доброта и справедливость, вокруг одна лишь тьма, в ней мы ожидаем света, надеясь, что он будет ярок, пока ж во мраке пребываем.

10 Мы как без глаз и натыкаемся на стены, как слепые спотыкаемся и падаем словно в ночи, даже днём мы не видим и в полдень падаем словно мёртвые.

11 Мы жалуемся непрестанно: стонем печально как голуби, ревём как медведи, ждём справедливости, но нет её. Мы ожидаем спасения, но оно далеко.

12 Потому что совершили мы много преступлений против Бога, и они говорят о нашей неправедности. Мы знаем, что повинны в своих грехах.

13 Мы восстали против Господа и солгали Ему, мы от Него отвернулись и покинули Его. Мы замышляли зло против других и противились Богу нашему. Вынашивая грех в сердцах, мы злые планы составляли.

14 От нас отступила правда, от нас ушла справедливость, пала на улицах истина, и доброте запрещено входить в этот город.

15 Верность исчезла, ограблены те, кто стремился к добру. Господь посмотрел и не смог справедливость отыскать, и это опечалило Его.

16 Он не смог найти человека, который другим помогает. И тогда Он Своей добротой и могуществом спас людей.

17 Господь надел доспехи правосудия, шлем спасения, одежды наказания и плащ великой любви.

18 Господь на врагов в гневе, и Он им воздаст наказанием заслуженным. Он накажет и тех, кто на побережье живёт.

19 Тогда люди на западе и на востоке в страхе начнут почитать славу Его. Он придёт быстро, словно река, которую подгоняет ветер Господний.

20 Тогда придёт на Сион Спаситель, придёт к людям Иакова, которые грешили, но вернулись к Богу.

21 Господь говорит: «Я заключу с этими людьми соглашение. Я обещаю, что Мой Дух и Мои слова, которые Я вкладываю в вас, никогда вас не оставят и будут в ваших детях и в детях ваших детей, они будут с вами отныне и вовеки».

Iсая Розділ 59	Книга пророка Исаии Глава 59
1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,	1 Послушайте, Господь достаточно могуществен, чтобы вас спасти, Он слышит вас, когда вы о помощи просите Его.
2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —	2 Но ваши грехи отдаляют вас от Бога, Господь видит ваши грехи и отворачивается от вас.
3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!	3 Ваши руки запачканы кровью, ваши уста лгут и злы языки.
4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!	4 Никто не говорит правды, люди преследуют друг друга в суде и представляют ложные доказательства, чтобы выиграть дело. Они лгут друг о друге, они полны смуты и порождают зло.
5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.	5 Они высиживают зло, как ядовитые змеи высиживают яйца, если съешь хоть одно, то умрёшь, а если разобьёшь, то из него выползает змеёныш. Люди лгут, и ложь их опутывает как паутина.
6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.	6 Но эта паутина не может быть им одеждой, они не могут прикрыться ею. Иные люди творят зло, и лишь боль приносят другим.
7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!	7 Ноги несут их быстро к злу, они спешат, чтобы убить невинных людей. Их помыслы нечестивы, воровство и дебош — их образ жизни.
8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.	8 Те люди не знают, как жить в мире, не ведают о праведности и чести. Человек, живущий подобно им, никогда не обретёт мира.
9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!	9 Исчезли доброта и справедливость, вокруг одна лишь тьма, в ней мы ожидаем света, надеясь, что он будет ярок, пока ж во мраке пребываем.
10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!	10 Мы как без глаз и натыкаемся на стены, как слепые спотыкаемся и падаем словно в ночи, даже днём мы не видим и в полдень падаем словно мёртвые.
11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.	11 Мы жалуемся непрестанно: стонем печально как голуби, ревём как медведи, ждём справедливости, но нет её. Мы ожидаем спасения, но оно далеко.
12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!	12 Потому что совершили мы много преступлений против Бога, и они говорят о нашей неправедности. Мы знаем, что повинны в своих грехах.
13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.	13 Мы восстали против Господа и солгали Ему, мы от Него отвернулись и покинули Его. Мы замышляли зло против других и противились Богу нашему. Вынашивая грех в сердцах, мы злые планы составляли.
14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —	14 От нас отступила правда, от нас ушла справедливость, пала на улицах истина, и доброте запрещено входить в этот город.
15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!	15 Верность исчезла, ограблены те, кто стремился к добру. Господь посмотрел и не смог справедливость отыскать, и это опечалило Его.
16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —	16 Он не смог найти человека, который другим помогает. И тогда Он Своей добротой и могуществом спас людей.
17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!	17 Господь надел доспехи правосудия, шлем спасения, одежды наказания и плащ великой любви.
18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.	18 Господь на врагов в гневе, и Он им воздаст наказанием заслуженным. Он накажет и тех, кто на побережье живёт.
19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —	19 Тогда люди на западе и на востоке в страхе начнут почитать славу Его. Он придёт быстро, словно река, которую подгоняет ветер Господний.
20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.	20 Тогда придёт на Сион Спаситель, придёт к людям Иакова, которые грешили, но вернулись к Богу.
21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!	21 Господь говорит: «Я заключу с этими людьми соглашение. Я обещаю, что Мой Дух и Мои слова, которые Я вкладываю в вас, никогда вас не оставят и будут в ваших детях и в детях ваших детей, они будут с вами отныне и вовеки».

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Старий
завіт

Новий
завіт