Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 59

1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,

2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —

3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!

4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!

5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.

6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.

7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!

8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.

9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!

10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!

11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.

12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!

13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.

14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —

15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!

16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —

17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!

18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.

19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —

20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.

21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!

Книга пророка Исайи

Глава 59

1 Разве не спасает ГОСПОДЬ рукой Своей? Разве слух Его ослаб и не услышит Он?

2 Нет, это грехи ваши встали стеной между вами и Богом, лицо Свое Он сокрыл от вас из-за пороков ваших и не внемлет вам.

3 Руки ваши кровью осквернены, пальцы ваши — пороком, ложь — на устах ваших, неправда — на языке!

4 Никто к правде не призывает, никто без обмана не ищет защиты в суде, опираются на пустые слова, говорят только ложь; зачинают они преступление, рождают злодеяние.

5 Высиживают яйца змеиные, сети паучьи ткут; съест человек такое яйцо — умрет, а раздавит — змея из него выползет.

6 Но из паутины лжи не соткать одежды, не укрыться ею как покрывалом. Порочны все дела их, руки их насилие вершат.

7 Ноги их к злу устремляются, спешат они кровь невинную проливать, помыслы их — порочны, всюду несут они разруху и гибель.

8 Стези миролюбия неведомы им, справедливости на путях их не встретишь, избрали они для себя кривые тропы, и кто идет по ним, мирно жить не будет.

9 Потому и далека от нас справедливость, праведность нас не достигает; жаждем света — а кругом только тьма, сияния жаждем — а ходим в полном мраке;

10 как слепые, бредем вдоль стены на ощупь, как безглазые, спотыкаемся в полдень, будто в потемках; среди сильных мы — как мертвецы.

11 Стонем, как голуби, ревем, как медведи, ждем справедливости, но нет ее, спасения — как далеко оно от нас!

12 Много у нас пред Тобой преступлений, обличают нас наши грехи; остаются с нами преступления наши, и грехи наши нам известны.

13 Изменили мы ГОСПОДУ, от Него отступились, от Бога нашего отвернулись, говорили о насилии и измене, лживые речи рождало сердце наше.

14 Справедливость отошла от нас, и праведность встала поодаль; на площади истина споткнулась, и честность не может войти к нам —

15 так не стало правды у нас. Кто зла не творит, тому несдобровать. И увидел ГОСПОДЬ, что нет справедливости, и огорчился.

16 Увидел Он, что нет защитника, и был сокрушен, ибо некому было за нас заступиться. Тогда Он Сам одержал победу, и праведность Его была Ему опорой.

17 Облекся Он в праведность, как в броню, возложил на главу Свою шлем спасения, облачился в отмщение, как в одежду, и в ревность облекся, как в плащ.

18 По делам воздаст Он им: противникам — яростью, врагам — возмездием, и побережьям воздаст.

19 Трепетать будут пред именем ГОСПОДА на западе и пред славой Его — на востоке. Обрушится Он, как горный поток, что движим дуновением ГОСПОДНИМ.

20 «И придет Искупитель к жителям Сиона, к сынам Иакова, что от злодейств отрешились», — изрек сие Сам ГОСПОДЬ.

21 «И вот Мой с ними Завет, — говорит ГОСПОДЬ, — дух Мой, что на тебе, и слова, которые вложил Я в уста тебе, — всегда будут на твоих устах и на устах потомства твоего, — говорит ГОСПОДЬ, — отныне и навеки!»

Iсая Розділ 59	Книга пророка Исайи Глава 59
1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,	1 Разве не спасает ГОСПОДЬ рукой Своей? Разве слух Его ослаб и не услышит Он?
2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —	2 Нет, это грехи ваши встали стеной между вами и Богом, лицо Свое Он сокрыл от вас из-за пороков ваших и не внемлет вам.
3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!	3 Руки ваши кровью осквернены, пальцы ваши — пороком, ложь — на устах ваших, неправда — на языке!
4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!	4 Никто к правде не призывает, никто без обмана не ищет защиты в суде, опираются на пустые слова, говорят только ложь; зачинают они преступление, рождают злодеяние.
5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.	5 Высиживают яйца змеиные, сети паучьи ткут; съест человек такое яйцо — умрет, а раздавит — змея из него выползет.
6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.	6 Но из паутины лжи не соткать одежды, не укрыться ею как покрывалом. Порочны все дела их, руки их насилие вершат.
7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!	7 Ноги их к злу устремляются, спешат они кровь невинную проливать, помыслы их — порочны, всюду несут они разруху и гибель.
8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.	8 Стези миролюбия неведомы им, справедливости на путях их не встретишь, избрали они для себя кривые тропы, и кто идет по ним, мирно жить не будет.
9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!	9 Потому и далека от нас справедливость, праведность нас не достигает; жаждем света — а кругом только тьма, сияния жаждем — а ходим в полном мраке;
10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!	10 как слепые, бредем вдоль стены на ощупь, как безглазые, спотыкаемся в полдень, будто в потемках; среди сильных мы — как мертвецы.
11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.	11 Стонем, как голуби, ревем, как медведи, ждем справедливости, но нет ее, спасения — как далеко оно от нас!
12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!	12 Много у нас пред Тобой преступлений, обличают нас наши грехи; остаются с нами преступления наши, и грехи наши нам известны.
13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.	13 Изменили мы ГОСПОДУ, от Него отступились, от Бога нашего отвернулись, говорили о насилии и измене, лживые речи рождало сердце наше.
14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —	14 Справедливость отошла от нас, и праведность встала поодаль; на площади истина споткнулась, и честность не может войти к нам —
15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!	15 так не стало правды у нас. Кто зла не творит, тому несдобровать. И увидел ГОСПОДЬ, что нет справедливости, и огорчился.
16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —	16 Увидел Он, что нет защитника, и был сокрушен, ибо некому было за нас заступиться. Тогда Он Сам одержал победу, и праведность Его была Ему опорой.
17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!	17 Облекся Он в праведность, как в броню, возложил на главу Свою шлем спасения, облачился в отмщение, как в одежду, и в ревность облекся, как в плащ.
18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.	18 По делам воздаст Он им: противникам — яростью, врагам — возмездием, и побережьям воздаст.
19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —	19 Трепетать будут пред именем ГОСПОДА на западе и пред славой Его — на востоке. Обрушится Он, как горный поток, что движим дуновением ГОСПОДНИМ.
20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.	20 «И придет Искупитель к жителям Сиона, к сынам Иакова, что от злодейств отрешились», — изрек сие Сам ГОСПОДЬ.
21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!	21 «И вот Мой с ними Завет, — говорит ГОСПОДЬ, — дух Мой, что на тебе, и слова, которые вложил Я в уста тебе, — всегда будут на твоих устах и на устах потомства твоего, — говорит ГОСПОДЬ, — отныне и навеки!»

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исайи

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исайи

Глава 59

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исайи

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исайи

Глава 59

Старий
завіт

Новий
завіт