Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

Деяния апостолов

Глава 2

1 В день Пятидесятницы все апостолы собрались в одном месте.

2 Вдруг с небес раздался звук, похожий на шум неистового порыва ветра, и наполнил весь дом, где они сидели.

3 Им явилось нечто, подобное языкам пламени. Эти языки разделились, и на каждого из апостолов пал такой огненный язык.

4 Все они исполнились Духом Святым и стали говорить на разных языках. Святой Дух даровал им эту способность.

5 В Иерусалиме же находились набожные иудеи из всех стран мира.

6 И когда раздался этот звук, собралась толпа; люди были удивлены, так как каждому из них слышалось, что апостолы говорят на его родном языке.

7 Все были поражены и, недоумевая, говорили: «Разве все эти люди, которые говорят, не галилеяне?

8 Как же это каждому из нас слышится, что они говорят на его родном языке?

9 Среди нас есть и парфяне, и мидяне, и эламиты, жители Месопотамии и Иудеи, каппадокийцы, жители Понта и Азии,

10 Фригии и Памфилии, Египта и тех частей Ливии, которые примыкают к Киринее, римляне

11 и иудеи, и уверовавшие в Господа язычники, критяне и аравийцы — все мы слышим, как они рассказывают о великих делах Божьих на наших родных языках».

12 Все они были изумлены и озадачены и спрашивали друг друга: «Что это значит?»

13 Но некоторые, насмехаясь, говорили: «Они выпили слишком много сладкого вина».

14 Тогда Пётр и остальные одиннадцать апостолов поднялись, и Пётр громким голосом обратился к народу: «Мужи иудейские и жители Иерусалима! Я объясню вам, что это значит. Слушайте внимательно слова мои!

15 Люди эти не пьяны, как вы думаете, ведь сейчас только девять часов утра!

16 То, что вы видите, было предсказано через пророка Иоиля:

17 „Бог говорит: „В дни последние я изолью Духа Своего на всех людей. И дочери, и сыновья ваши будут пророчествовать, и юноши ваши будут видеть видения, а старикам вашим будут сниться сны.

18 В эти дни Я изолью Духа Своего на рабов и рабынь Своих, и будут они пророчествовать.

19 И явлю Я знамения вверху, на небесах, и внизу, на земле: кровь, огонь и клубы дыма.

20 Солнце померкнет, а луна станет красной как кровь. А затем настанет великий и славный День Господний,

21 и каждый, кто взывает к имени Господа, будет спасён”.

22 Братья мои, израильтяне, выслушайте слова мои: Иисус из Назарета был человеком, Чья божественная власть была ясно доказана вам всеми силами, чудесами и знамениями, которые Бог сотворил через Него. Вы сами знаете это, так как произошло это здесь, среди вас.

23 Этот Человек был отдан под вашу власть по намерению и предвидению Божьему, а вы убили Его руками беззаконных, пригвоздив к кресту.

24 Но Бог воскресил Его и освободил от смертных мук, потому что Он не мог быть во власти смерти.

25 Давид говорит о Нём: „Я непрестанно видел Господа передо мной: Он — по правую руку от меня, чтобы я не поколебался.

26 И от этого сердце моё ликует, уста мои произносят речи радостные, и даже тело моё пребывает в надежде,

27 потому что не оставишь мою душу в стране мёртвых и не дашь Святому Твоему увидеть тление.

28 Ты наставил меня на путь жизни, и Твоё присутствие наполнит меня радостью”.

29 Братья мои! С уверенностью могу сказать вам о патриархе Давиде, что он умер и был погребён, и могила его здесь до сегодняшнего дня с нами.

30 Он был пророком и знал, что Бог поклялся ему, что возведёт на престол Давида, одного из его потомков.

31 Предвидел он и воскресение Христа, когда сказал: „Не был Он оставлен в стране мёртвых, и тело Его не истлело в могиле”.

32 Бог воскресил Иисуса, и все мы свидетели тому.

33 Теперь Он вознесён по правую руку от Бога и, получив от Отца обещанного Святого Духа, Он излил на вас то, что вы видите и слышите.

34 Так как, хотя Давид сам не был вознесён на небо, однако вот его слова: „Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня,

35 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.

36 Так знай же, народ Израиля, что Бог сделал Иисуса Господом и Христом, а вы распяли Его!»

37 Услышав это, они были поражены в самое сердце и спросили Петра и других апостолов: «Братья, что же нам делать?»

38 «Покайтесь! — ответил Пётр, — и каждый из вас должен быть крещён во имя Иисуса Христа в искупление ваших грехов, и вы получите дар Святого Духа.

39 Так как обещано это вам и детям вашим, и всем, кто ещё далёк от Бога, всем, кого призовёт к себе Господь Бог наш».

40 Многими другими словами он предостерегал их и молил: «Оберегайте себя от наказания, которое Бог пошлёт злым людям, живущим ныне!»

41 Те, кто приняли его слово, были крещены, а всего в тот день около трёх тысяч человек прибавилось к числу верующих.

42 Они проводили время в постоянном приобщении к апостольским учениям и в общении друг с другом, ели и молились все вместе.

43 Тогда чувство благоговейного трепета овладело каждым, и много чудес и знамений было совершено апостолами.

44 Все уверовавшие держались вместе и делились друг с другом всем.

45 Они стали продавать своё имущество и владения свои и раздавать всем, кто в этом нуждался.

46 Каждый день они собирались вместе в храме, а в домах у себя ели все вместе, радостно и щедро делясь друг с другом пищей,

47 восхваляя Бога и радуясь тому, с каким уважением весь народ относился к ним. А Господь ежедневно прибавлял к ним спасённых.

Дiї Розділ 2	Деяния апостолов Глава 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.	1 В день Пятидесятницы все апостолы собрались в одном месте.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.	2 Вдруг с небес раздался звук, похожий на шум неистового порыва ветра, и наполнил весь дом, где они сидели.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.	3 Им явилось нечто, подобное языкам пламени. Эти языки разделились, и на каждого из апостолов пал такой огненный язык.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.	4 Все они исполнились Духом Святым и стали говорить на разных языках. Святой Дух даровал им эту способность.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.	5 В Иерусалиме же находились набожные иудеи из всех стран мира.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!	6 И когда раздался этот звук, собралась толпа; люди были удивлены, так как каждому из них слышалось, что апостолы говорят на его родном языке.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?	7 Все были поражены и, недоумевая, говорили: «Разве все эти люди, которые говорят, не галилеяне?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?	8 Как же это каждому из нас слышится, что они говорят на его родном языке?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,	9 Среди нас есть и парфяне, и мидяне, и эламиты, жители Месопотамии и Иудеи, каппадокийцы, жители Понта и Азии,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,	10 Фригии и Памфилии, Египта и тех частей Ливии, которые примыкают к Киринее, римляне
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“	11 и иудеи, и уверовавшие в Господа язычники, критяне и аравийцы — все мы слышим, как они рассказывают о великих делах Божьих на наших родных языках».
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“	12 Все они были изумлены и озадачены и спрашивали друг друга: «Что это значит?»
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“	13 Но некоторые, насмехаясь, говорили: «Они выпили слишком много сладкого вина».
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!	14 Тогда Пётр и остальные одиннадцать апостолов поднялись, и Пётр громким голосом обратился к народу: «Мужи иудейские и жители Иерусалима! Я объясню вам, что это значит. Слушайте внимательно слова мои!
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,	15 Люди эти не пьяны, как вы думаете, ведь сейчас только девять часов утра!
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:	16 То, что вы видите, было предсказано через пророка Иоиля:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.	17 „Бог говорит: „В дни последние я изолью Духа Своего на всех людей. И дочери, и сыновья ваши будут пророчествовать, и юноши ваши будут видеть видения, а старикам вашим будут сниться сны.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!	18 В эти дни Я изолью Духа Своего на рабов и рабынь Своих, и будут они пророчествовать.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.	19 И явлю Я знамения вверху, на небесах, и внизу, на земле: кровь, огонь и клубы дыма.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!	20 Солнце померкнет, а луна станет красной как кровь. А затем настанет великий и славный День Господний,
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.	21 и каждый, кто взывает к имени Господа, будет спасён”.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,	22 Братья мои, израильтяне, выслушайте слова мои: Иисус из Назарета был человеком, Чья божественная власть была ясно доказана вам всеми силами, чудесами и знамениями, которые Бог сотворил через Него. Вы сами знаете это, так как произошло это здесь, среди вас.
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.	23 Этот Человек был отдан под вашу власть по намерению и предвидению Божьему, а вы убили Его руками беззаконных, пригвоздив к кресту.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.	24 Но Бог воскресил Его и освободил от смертных мук, потому что Он не мог быть во власти смерти.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.	25 Давид говорит о Нём: „Я непрестанно видел Господа передо мной: Он — по правую руку от меня, чтобы я не поколебался.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.	26 И от этого сердце моё ликует, уста мои произносят речи радостные, и даже тело моё пребывает в надежде,
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!	27 потому что не оставишь мою душу в стране мёртвых и не дашь Святому Твоему увидеть тление.
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!	28 Ты наставил меня на путь жизни, и Твоё присутствие наполнит меня радостью”.
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.	29 Братья мои! С уверенностью могу сказать вам о патриархе Давиде, что он умер и был погребён, и могила его здесь до сегодняшнего дня с нами.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,	30 Он был пророком и знал, что Бог поклялся ему, что возведёт на престол Давида, одного из его потомков.
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.	31 Предвидел он и воскресение Христа, когда сказал: „Не был Он оставлен в стране мёртвых, и тело Его не истлело в могиле”.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!	32 Бог воскресил Иисуса, и все мы свидетели тому.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.	33 Теперь Он вознесён по правую руку от Бога и, получив от Отца обещанного Святого Духа, Он излил на вас то, что вы видите и слышите.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,	34 Так как, хотя Давид сам не был вознесён на небо, однако вот его слова: „Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	35 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“	36 Так знай же, народ Израиля, что Бог сделал Иисуса Господом и Христом, а вы распяли Его!»
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“	37 Услышав это, они были поражены в самое сердце и спросили Петра и других апостолов: «Братья, что же нам делать?»
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!	38 «Покайтесь! — ответил Пётр, — и каждый из вас должен быть крещён во имя Иисуса Христа в искупление ваших грехов, и вы получите дар Святого Духа.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.	39 Так как обещано это вам и детям вашим, и всем, кто ещё далёк от Бога, всем, кого призовёт к себе Господь Бог наш».
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“	40 Многими другими словами он предостерегал их и молил: «Оберегайте себя от наказания, которое Бог пошлёт злым людям, живущим ныне!»
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!	41 Те, кто приняли его слово, были крещены, а всего в тот день около трёх тысяч человек прибавилось к числу верующих.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.	42 Они проводили время в постоянном приобщении к апостольским учениям и в общении друг с другом, ели и молились все вместе.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.	43 Тогда чувство благоговейного трепета овладело каждым, и много чудес и знамений было совершено апостолами.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.	44 Все уверовавшие держались вместе и делились друг с другом всем.
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.	45 Они стали продавать своё имущество и владения свои и раздавать всем, кто в этом нуждался.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,	46 Каждый день они собирались вместе в храме, а в домах у себя ели все вместе, радостно и щедро делясь друг с другом пищей,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.	47 восхваляя Бога и радуясь тому, с каким уважением весь народ относился к ним. А Господь ежедневно прибавлял к ним спасённых.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Старий
завіт

Новий
завіт