Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Деяния апостолов

Глава 13

1 В церкви в Антиохии были следующие пророки и наставники: Варнава, Симеон, называемый Нигером, Луций из Киринеи, Манаил, воспитанный вместе с правителем Иродом, и Савл.

2 Когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: «Назначьте Варнаву и Савла, чтобы они исполнили дело, для которого я их призвал».

3 После поста и молитвы пророки и наставники возложили на Варнаву и Савла руки и отправили их.

4 И вот, посланные Святым Духом, Варнава и Савл пришли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

5 Прибыв в Саламин, они провозгласили слово Божье в иудейских синагогах; Иоанн же был с ними и помогал им.

6 Они прошли через весь остров до Пафа, где встретили волшебника и лжепророка, иудея по имени Вариисус.

7 Он был служителем губернатора Сергия Павла, человека разумного. Сергий Павел послал за Варнавой и Савлом и пожелал услышать слово Божье.

8 Но волшебник Елима (так переводилось имя Вариисуса на греческий язык) всячески препятствовал им в этом и пытался отвратить губернатора от веры.

9 Тогда Савл, также прозванный Павлом, исполнился Духа Святого, посмотрел прямо на Вариисуса

10 и сказал: «Ты — сын дьявола, полный коварства и зла, враг добродетели! Перестанешь ли ты извращать прямые пути Господние?

11 Слушай же! Рука Господа на тебе, ты ослепнешь на некоторое время и не будешь больше видеть солнца». И тотчас же глубокая тьма опустилась на него. Он ходил как потерянный, стараясь найти себе поводыря.

12 Увидев это, губернатор поверил, поражённый учением о Господе.

13 Павел и те ученики, которые были с ним, отплыли из Пафа и прибыли в Пергию, город в Памфилии. Иоанн же расстался с ними и возвратился в Иерусалим.

14 Они продолжали свой путь из Пергии и, прибыв в Антиохию писидийскую, в субботний день вошли в синагогу и сели там.

15 После того как был прочитан Закон Моисея и Писания пророков, главы синагоги послали сказать им: «Братья, если у вас есть слово наставления к народу, то говорите».

16 Тогда Павел встал и, подав знак рукой, сказал следующее: «Народ Израиля и вы, все остальные, почитающие истинного Бога, слушайте!

17 Бог израильского народа избрал наших предков и возвеличил наш народ, когда тот жил ещё странником в Египте, и Своей могучей рукой вывел их из той земли.

18 И сорок лет Бог с терпением относился к ним в пустыне.

19 Истребив семь народов в земле Ханаан, Он дал израильтянам землю в наследие.

20 Всё это произошло за четыреста пятьдесят лет. Затем Бог дал нашему народу судей, которые правили вплоть до прихода пророка Самуила.

21 Потом они стали просить царя, и Он дал им Саула, сына Киса из семьи Вениамина, который правил сорок лет.

22 А когда Бог лишил его царства, то поставил над израильтянами царём Давида, о котором Он свидетельствовал: „Давид, сын Иессея, пришёлся Мне по сердцу, и он исполнит всё, что Я велю ему”.

23 И из его потомства Бог, как и обещал, даровал Израилю Спасителя Иисуса.

24 До Его прихода Иоанн призывал всех израильтян креститься в доказательство того, что они покаялись в грехах.

25 Выполняя назначенное ему, Иоанн сказал: „Как вы думаете, кто я? Я — не Христос. Он идёт вслед за мной, Тот, у Кого я даже недостоин развязать ремни сандалий”.

26 Братья мои, сыновья рода Авраама, и все остальные, почитающие истинного Бога! Это нам было послано слово спасения.

27 Жители Иерусалима и их предводители не признали Иисуса спасителем и осудили Его, исполнив таким образом слова пророков, провозглашаемые каждую субботу.

28 И хотя они не нашли основания, чтобы приговорить Его к смерти, всё же просили Пилата убить Его.

29 Они сотворили всё то зло, которое, как сказано в Писаниях, должно было случиться с Иисусом, а потом сняли Его с креста и положили в гробницу.

30 Но Бог воскресил Его из мёртвых,

31 и в продолжение многих дней Он являлся тем, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим. И теперь они свидетельствуют о Нём перед народом.

32 Мы же принесли вам Благую Весть о том, что обещание, данное нашим предкам,

33 Бог исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса из мёртвых, как и написано во втором псалме: „Ты — Сын Мой. Сегодня Я стал Отцом Твоим”.

34 О том же, что Бог воскресил Иисуса из мёртвых, чтобы Тот не обратился в тлен, Бог так говорил: „Я дам вам святые и истинные благословения, обещанные Давиду”.

35 Он и в другом псалме говорит: „Не допустишь, чтобы Святой Твой превратился в тлен”.

36 Но Давид повиновался воле Божьей всю свою жизнь, а когда скончался, был похоронен со своими предками и превратился в тлен.

37 Тот же, Кого Бог воскресил из мёртвых, не обратился в тлен.

38 И потому, братья, знайте, что через Иисуса вам возвещается отпущение ваших грехов, и во всём, в чём вы не могли быть оправданы по Закону Моисея,

39 будет оправдан через Него каждый верующий.

40 Так берегитесь же, чтобы с вами не случилось сказанное пророками:

41 „Слушайте же, глумливые! Дивитесь и сгиньте, так как в ваши дни я совершаю нечто такое, во что вы не поверите, даже если объяснят вам”».

42 Когда Варнава и Павел выходили из синагоги, их попросили рассказать об этом и в следующую субботу.

43 После собрания многие иудеи и многие из обращённых в иудейство язычников, чтивших истинного Бога, последовали за Павлом и Варнавой, те же говорили с людьми и убеждали их оставаться верными милости Божьей.

44 В следующую субботу почти весь город собрался послушать слово Господнее.

45 Но, увидев толпу, иудеи преисполнились зависти и стали возражать против того, что говорил Павел, и оскорблять его.

46 Но Павел и Варнава смело сказали: «Вам в первую очередь должно было быть принесено слово Божье, но раз вы отвергаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, то теперь мы обратимся к язычникам,

47 потому что так повелел нам Господь: „Я сделал Тебя Светом для других народов, чтобы Ты принёс спасение всей земле”».

48 Услышав это, все язычники радовались и прославляли слово Господнее. И все, избранные для вечной жизни, поверили.

49 Затем слово Божье распространилось по всей той местности.

50 Но иудеи настроили набожных почтенных женщин и первых людей города так, что те начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из города.

51 Павел и Варнава отряхнули пыль со своих ног и отправились в Иконию.

52 Однако ученики Господние, жившие в Антиохии, исполнились радости и Духа Святого.

Дiї Розділ 13	Деяния апостолов Глава 13
1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.	1 В церкви в Антиохии были следующие пророки и наставники: Варнава, Симеон, называемый Нигером, Луций из Киринеи, Манаил, воспитанный вместе с правителем Иродом, и Савл.
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“	2 Когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: «Назначьте Варнаву и Савла, чтобы они исполнили дело, для которого я их призвал».
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.	3 После поста и молитвы пророки и наставники возложили на Варнаву и Савла руки и отправили их.
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.	4 И вот, посланные Святым Духом, Варнава и Савл пришли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.	5 Прибыв в Саламин, они провозгласили слово Божье в иудейских синагогах; Иоанн же был с ними и помогал им.
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.	6 Они прошли через весь остров до Пафа, где встретили волшебника и лжепророка, иудея по имени Вариисус.
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.	7 Он был служителем губернатора Сергия Павла, человека разумного. Сергий Павел послал за Варнавой и Савлом и пожелал услышать слово Божье.
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.	8 Но волшебник Елима (так переводилось имя Вариисуса на греческий язык) всячески препятствовал им в этом и пытался отвратить губернатора от веры.
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,	9 Тогда Савл, также прозванный Павлом, исполнился Духа Святого, посмотрел прямо на Вариисуса
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?	10 и сказал: «Ты — сын дьявола, полный коварства и зла, враг добродетели! Перестанешь ли ты извращать прямые пути Господние?
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.	11 Слушай же! Рука Господа на тебе, ты ослепнешь на некоторое время и не будешь больше видеть солнца». И тотчас же глубокая тьма опустилась на него. Он ходил как потерянный, стараясь найти себе поводыря.
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!	12 Увидев это, губернатор поверил, поражённый учением о Господе.
13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.	13 Павел и те ученики, которые были с ним, отплыли из Пафа и прибыли в Пергию, город в Памфилии. Иоанн же расстался с ними и возвратился в Иерусалим.
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.	14 Они продолжали свой путь из Пергии и, прибыв в Антиохию писидийскую, в субботний день вошли в синагогу и сели там.
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“	15 После того как был прочитан Закон Моисея и Писания пророков, главы синагоги послали сказать им: «Братья, если у вас есть слово наставления к народу, то говорите».
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!	16 Тогда Павел встал и, подав знак рукой, сказал следующее: «Народ Израиля и вы, все остальные, почитающие истинного Бога, слушайте!
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,	17 Бог израильского народа избрал наших предков и возвеличил наш народ, когда тот жил ещё странником в Египте, и Своей могучей рукой вывел их из той земли.
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,	18 И сорок лет Бог с терпением относился к ним в пустыне.
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,	19 Истребив семь народов в земле Ханаан, Он дал израильтянам землю в наследие.
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.	20 Всё это произошло за четыреста пятьдесят лет. Затем Бог дал нашему народу судей, которые правили вплоть до прихода пророка Самуила.
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.	21 Потом они стали просить царя, и Он дал им Саула, сына Киса из семьи Вениамина, который правил сорок лет.
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.	22 А когда Бог лишил его царства, то поставил над израильтянами царём Давида, о котором Он свидетельствовал: „Давид, сын Иессея, пришёлся Мне по сердцу, и он исполнит всё, что Я велю ему”.
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,	23 И из его потомства Бог, как и обещал, даровал Израилю Спасителя Иисуса.
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.	24 До Его прихода Иоанн призывал всех израильтян креститься в доказательство того, что они покаялись в грехах.
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.	25 Выполняя назначенное ему, Иоанн сказал: „Как вы думаете, кто я? Я — не Христос. Он идёт вслед за мной, Тот, у Кого я даже недостоин развязать ремни сандалий”.
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.	26 Братья мои, сыновья рода Авраама, и все остальные, почитающие истинного Бога! Это нам было послано слово спасения.
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,	27 Жители Иерусалима и их предводители не признали Иисуса спасителем и осудили Его, исполнив таким образом слова пророков, провозглашаемые каждую субботу.
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.	28 И хотя они не нашли основания, чтобы приговорить Его к смерти, всё же просили Пилата убить Его.
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.	29 Они сотворили всё то зло, которое, как сказано в Писаниях, должно было случиться с Иисусом, а потом сняли Его с креста и положили в гробницу.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих!	30 Но Бог воскресил Его из мёртвых,
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.	31 и в продолжение многих дней Он являлся тем, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим. И теперь они свидетельствуют о Нём перед народом.
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,	32 Мы же принесли вам Благую Весть о том, что обещание, данное нашим предкам,
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“	33 Бог исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса из мёртвых, как и написано во втором псалме: „Ты — Сын Мой. Сегодня Я стал Отцом Твоим”.
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“	34 О том же, что Бог воскресил Иисуса из мёртвых, чтобы Тот не обратился в тлен, Бог так говорил: „Я дам вам святые и истинные благословения, обещанные Давиду”.
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“	35 Он и в другом псалме говорит: „Не допустишь, чтобы Святой Твой превратился в тлен”.
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.	36 Но Давид повиновался воле Божьей всю свою жизнь, а когда скончался, был похоронен со своими предками и превратился в тлен.
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.	37 Тот же, Кого Бог воскресил из мёртвых, не обратился в тлен.
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.	38 И потому, братья, знайте, что через Иисуса вам возвещается отпущение ваших грехов, и во всём, в чём вы не могли быть оправданы по Закону Моисея,
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.	39 будет оправдан через Него каждый верующий.
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:	40 Так берегитесь же, чтобы с вами не случилось сказанное пророками:
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“	41 „Слушайте же, глумливые! Дивитесь и сгиньте, так как в ваши дни я совершаю нечто такое, во что вы не поверите, даже если объяснят вам”».
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.	42 Когда Варнава и Павел выходили из синагоги, их попросили рассказать об этом и в следующую субботу.
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.	43 После собрания многие иудеи и многие из обращённых в иудейство язычников, чтивших истинного Бога, последовали за Павлом и Варнавой, те же говорили с людьми и убеждали их оставаться верными милости Божьей.
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.	44 В следующую субботу почти весь город собрался послушать слово Господнее.
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.	45 Но, увидев толпу, иудеи преисполнились зависти и стали возражать против того, что говорил Павел, и оскорблять его.
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.	46 Но Павел и Варнава смело сказали: «Вам в первую очередь должно было быть принесено слово Божье, но раз вы отвергаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, то теперь мы обратимся к язычникам,
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“	47 потому что так повелел нам Господь: „Я сделал Тебя Светом для других народов, чтобы Ты принёс спасение всей земле”».
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.	48 Услышав это, все язычники радовались и прославляли слово Господнее. И все, избранные для вечной жизни, поверили.
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.	49 Затем слово Божье распространилось по всей той местности.
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.	50 Но иудеи настроили набожных почтенных женщин и первых людей города так, что те начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из города.
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.	51 Павел и Варнава отряхнули пыль со своих ног и отправились в Иконию.
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.	52 Однако ученики Господние, жившие в Антиохии, исполнились радости и Духа Святого.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт