ДiїРозділ 13 |
1 |
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“ |
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули. |
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана. |
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с. |
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова. |
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула. |
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув, |
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг? |
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора. |
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
13 |
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“ |
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні! |
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього, |
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними, |
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в. |
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років. |
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“. |
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві, |
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння. |
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“. |
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́. |
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом, |
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
30 Але Бог воскресив Його з мертвих! |
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми. |
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям, |
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“ |
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“ |
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“ |
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив. |
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив. |
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам. |
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий. |
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“ |
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́. |
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва. |
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось. |
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“ |
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні. |
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю. |
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого. |
Деяния апостоловГлава 13 |
1 |
2 Однажды, когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: |
3 |
4 |
5 Они прибыли в Саламин и там возвещали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им. |
6 Они прошли весь остров и пришли в Пафос. Там они встретили одного иудея по имени Вар-Иисус, который был колдуном и лжепророком. |
7 Он был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком большого ума. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье. |
8 Но колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры. |
9 Тогда Савл, он же Павел, исполнившись Святого Духа, посмотрел прямо на Елиму |
10 и сказал: |
11 Рука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. |
12 Когда проконсул увидел, что произошло, он уверовал, изумленный учением о Господе. |
13 |
14 Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в синагогу и сели. |
15 После чтения из Закона и Пророков начальники синагоги передали им: |
16 |
17 Бог израильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда. |
18 Сорок лет Он терпел их в пустыне. |
19 Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам. |
20 |
21 Потом народ попросил себе царя, и Бог дал им из рода Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил лет сорок. |
22 Потом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: «Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания». |
23 Из потомков Давида Бог, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Израилю — Иисуса. |
24 Перед пришествием Иисуса Иоанн призывал к крещению в знак покаяния весь народ Израиля. |
25 Заканчивая свое служение, Иоанн говорил: «За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах». |
26 |
27 Жители Иерусалима и их начальники не узнали Христа, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу. |
28 Они не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его. |
29 Когда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу. |
30 Но Бог воскресил Его из мертвых, |
31 и еще много дней те, кто пришел вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас — Его свидетели перед народом. |
32 |
33 Он исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: |
34 |
35 |
36 |
37 Но Тот, Кого Бог воскресил, избежал тления. |
38 |
39 и во всем, в чем Закон Моисея не мог вас оправдать, каждый верующий получает оправдание в Нем. |
40 Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков: |
41 |
42 |
43 Собрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Божьей. |
44 |
45 Когда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Павел. |
46 Тогда Павел и Варнава решительно сказали им: |
47 как и повелел нам Господь. Он сказал: |
48 |
49 |
50 |
51 Тогда они отряхнули пыль со своих ног во свидетельство против них и пошли в Иконию. |
52 Ученики же исполнялись радости и Святого Духа. |
ДiїРозділ 13 |
Деяния апостоловГлава 13 |
1 |
1 |
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“ |
2 Однажды, когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: |
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
3 |
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули. |
4 |
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана. |
5 Они прибыли в Саламин и там возвещали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им. |
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с. |
6 Они прошли весь остров и пришли в Пафос. Там они встретили одного иудея по имени Вар-Иисус, который был колдуном и лжепророком. |
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова. |
7 Он был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком большого ума. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье. |
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула. |
8 Но колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры. |
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув, |
9 Тогда Савл, он же Павел, исполнившись Святого Духа, посмотрел прямо на Елиму |
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг? |
10 и сказал: |
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора. |
11 Рука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. |
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
12 Когда проконсул увидел, что произошло, он уверовал, изумленный учением о Господе. |
13 |
13 |
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
14 Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в синагогу и сели. |
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“ |
15 После чтения из Закона и Пророков начальники синагоги передали им: |
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні! |
16 |
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього, |
17 Бог израильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда. |
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
18 Сорок лет Он терпел их в пустыне. |
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними, |
19 Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам. |
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в. |
20 |
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років. |
21 Потом народ попросил себе царя, и Бог дал им из рода Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил лет сорок. |
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“. |
22 Потом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: «Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания». |
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві, |
23 Из потомков Давида Бог, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Израилю — Иисуса. |
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння. |
24 Перед пришествием Иисуса Иоанн призывал к крещению в знак покаяния весь народ Израиля. |
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“. |
25 Заканчивая свое служение, Иоанн говорил: «За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах». |
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́. |
26 |
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом, |
27 Жители Иерусалима и их начальники не узнали Христа, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу. |
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
28 Они не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его. |
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
29 Когда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу. |
30 Але Бог воскресив Його з мертвих! |
30 Но Бог воскресил Его из мертвых, |
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми. |
31 и еще много дней те, кто пришел вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас — Его свидетели перед народом. |
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям, |
32 |
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“ |
33 Он исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: |
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“ |
34 |
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“ |
35 |
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив. |
36 |
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив. |
37 Но Тот, Кого Бог воскресил, избежал тления. |
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам. |
38 |
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий. |
39 и во всем, в чем Закон Моисея не мог вас оправдать, каждый верующий получает оправдание в Нем. |
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
40 Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков: |
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“ |
41 |
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́. |
42 |
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
43 Собрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Божьей. |
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва. |
44 |
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
45 Когда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Павел. |
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось. |
46 Тогда Павел и Варнава решительно сказали им: |
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“ |
47 как и повелел нам Господь. Он сказал: |
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
48 |
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні. |
49 |
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
50 |
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю. |
51 Тогда они отряхнули пыль со своих ног во свидетельство против них и пошли в Иконию. |
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого. |
52 Ученики же исполнялись радости и Святого Духа. |