CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 13
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 13

1 Es waren2258 aber1161 zu Antiochien490 in1722 der2532 Gemeinde1577 Propheten4396 und2532 Lehrer1320, nämlich Barnabas921 und5037 Simon4826, genannt2564 Niger3526, und2532 Lucius von Kyrene2956 und2532 Manahen3127, mit2596 Herodes dem5100 Vierfürsten5076 erzogen, und5037 Saulus4569.

2 Da2532 sie846 aber1161 dem3739 HErrn2962 dieneten und2532 fasteten3522, sprach der Heilige40 Geist4151: Sondert873 mir aus Barnabas921 und5037 Saulus4569 zu1519 dem Werk2041, dazu ich sie berufen habe4341.

3 Da5119 fasteten3522 sie2007 und2532 beteten4336 und2532 legten2007 die Hände5495 auf sie846 und ließen sie gehen630.

4 Und3767 wie sie3778 ausgesandt waren1599 vom Heiligen40 Geist4151, kamen2718 sie gen1519 Seleucia4581, und5037 von5259 dannen schifften636 sie gen1519 Zypern2954.

5 Und2532 da sie in1722 die Stadt Salamis4529 kamen1096, verkündigten2605 sie das Wort3056 Gottes2316 in1722 der Juden2453 Schulen4864; sie hatten2192 aber1161 auch2532 Johannes2491 zum Diener5257.

6 Und1161 da sie die3739 Insel3520 durchzogen1330 bis891 zu der Stadt Paphos3974, fanden2147 sie einen5100 Zauberer3097 und falschen Propheten5578, einen Juden2453, der hieß3686 Bar - Jehu.

7 Der3778 war2258 bei4862 Sergius4588 Paulus3972 dem Landvogt446, einem verständigen4908 Mann435. Derselbige rief zu sich4341 Barnabas921 und2532 Saulus4569 und begehrete, das3739 Wort3056 Gottes2316 zu hören191.

8 Da stund ihnen wider der Zauberer3097 Elymas (denn also wird sein Name gedeutet) und1161 trachtete2212, daß er846 den Landvogt446 vom575 Glauben4102 wendete1294.

9 Saulus4569 aber1161, der3588 auch2532 Paulus3972 heißt, voll4130 Heiligen40 Geistes, sah816 ihn846 an1519

10 und2532 sprach2036: O du5599 Kind des Teufels1228, voll4134 aller3956 List1388 und aller3956 Schalkheit4468 und Feind2190 aller3956 Gerechtigkeit! Du hörest nicht3756 auf3973, abzuwenden1294 die rechten1343 Wege3598 des HErrn2962.

11 Und2532 nun3568 siehe2400, die Hand5495 des846 HErrn2962 kommt über1909 dich4571, und2532 sollst blind5185 sein2071 und1161 die Sonne2246 eine Zeitlang891 nicht3361 sehen991. Und2532 von Stund‘ an1909 fiel1968 auf ihn Dunkelheit887 und Finsternis4655; und ging umher4013 und suchte Handleiter5497.

12 Als5119 der1909 Landvogt446 die Geschichte sah1492, glaubte4100 er und verwunderte sich1096 der Lehre1322 des HErrn2962

13 Da aber1161 Paulus3972, und die um4012 ihn waren, von575 Paphos3974 schifften, kamen2064 sie321 gen1519 Perge4011 im Lande Pamphylien3828. Johannes2491 aber1161 wich672 von575 ihnen846 und zog wieder5290 gen1519 Jerusalem2414.

14 Sie aber1161 zogen durch von575 Perge4011 und2532 kamen3854 gen1519 Antiochien490 im Lande Pisidien4099 und gingen1330 in1519 die Schule4864 am Sabbattage4521 und setzten sich2523.

15 Nach3326 der2076 Lektion320 aber1161 des Gesetzes3551 und2532 der Propheten4396 sandten die Obersten der Schule752 zu649 ihnen4314 und ließen ihnen4314 sagen3004: Liebe435 Brüder80, wollt ihr846 etwas reden3056 und das Volk2992 ermahnen3874, so1487 saget3004

16 Da stund Paulus3972 auf450 und1161 winkete mit der Hand5495 und2532 sprach2036: Ihr Männer435 von Israel2475, und2532 die ihr GOtt2316 fürchtet5399, höret191 zu!

17 Der1537 GOtt2316 dieses5127 Volks2992 hat1586 erwählet unsere2257 Väter3962 und2532 erhöhet das Volk2992, da3326 sie846 Fremdlinge waren3940 im1722 Lande1093 Ägypten125, und2532 mit1722 einem hohen5308 Arm1023 führete er846 sie aus1806 demselbigen.

18 Und2532 vierzig5063 Jahre lang5613 duldete5159 er846 ihre Weise in1722 der Wüste2048.

19 Und2532 vertilgete sieben2033 Völker1484 in1722 dem846 Lande1093 Kanaan5477 und teilete unter sie846 nach dem Los jener Lande1093.

20 Danach gab1325 er2532 ihnen Richter2923 vierhundertundfünfzig Jahre2094 lang5613, bis2193 auf den Propheten4396 Samuel4545.

21 Und2532 von1537 da an2547 baten154 sie um einen König935. Und GOtt2316 gab1325 ihnen Saul4549, den Sohn des846 Kis2797, einen Mann435 aus dem Geschlechte5443 Benjamin958, vierzig5062 Jahre2094 lang.

22 Und2532 da2532 er846 denselbigen wegtat3179, richtete er846 auf1453 über2596 sie3140 David1138 zum Könige935, von welchem3739 er zeugete: Ich habe2147 funden David1138, den Sohn Jesses2421, einen Mann435 nach1519 meinem3450 Herzen2588, der3739 soll tun4160 allen3956 meinen3450 Willen2307.

23 Aus dieses5127 Samen4690 hat1453 GOtt2316, wie2596 er2424 verheißen hat1860, gezeugt JEsum dem575 Volk Israel2474 zum Heiland4990,

24 als denn Johannes2491 zuvor4296 dem Volk2992 Israel2474 predigte die Taufe908 der Buße3341, ehe4253 denn er anfing.

25 Als aber1161 Johannes2491 seinen Lauf1408 erfüllete, sprach3004 er: Ich1473 bin1510 nicht3756 der3739, dafür ihr5282 mich1691 haltet1511; aber4137 siehe2400, er kommt2064 nach3326 mir3165, des ich nicht3756 wert514 bin1510, daß5613 ich ihm die5101 Schuhe5266 seiner Füße4228 auflöse3089.

26 Ihr Männer435, liebe Brüder80, ihr Kinder des Geschlechtes Abraham11, und2532 die5026 unter1722 euch5213 GOtt2316 fürchten5399, euch5213 ist649 das Wort3056 dieses Heils4991 gesandt649.

27 Denn1063 die3588 zu1722 Jerusalem2419 wohnen2730, und2532 ihre Obersten758, dieweil sie846 diesen5126 nicht50 kenneten noch die Stimme5456 der Propheten4396 (welche auf2596 alle3956 Sabbate4521 gelesen314 werden2919), haben sie dieselben mit2532 ihrem Urteilen erfüllet4137.

28 Und2532 wiewohl sie keine3367 Ursache156 des846 Todes2288 an ihm fanden2147, baten154 sie doch Pilatus4091 ihn zu töten337.

29 Und1161 als5613 sie846 alles537 vollendet hatten5055, was von4012 ihm geschrieben1125 ist, nahmen2507 sie ihn von575 dem Holz3586 und legten5087 ihn in1519 ein Grab3419.

30 Aber1161 GOtt2316 hat1453 ihn846 auferweckt von1537 den Toten3498.

31 Und er846 ist erschienen3700 viele4119 Tage2250 denen, die3748 mit4872 ihm hinauf von575 Galiläa1056 gen1519 Jerusalem2419 gegangen waren, welche sind1526 seine846 Zeugen3144 an4314 das3739 Volk2992.

32 Und2532 wir2249 auch verkündigen2097 euch5209 die3754 Verheißung1860, die zu4314 unsern Vätern3962 geschehen1096 ist2097,

33 daß dieselbige GOtt2316 uns2254, ihren Kindern, erfüllet hat1603 in1722 dem5026, daß er846 JEsum2424 auferwecket hat450, wie5613 denn2532 im andern1208 Psalm5568 geschrieben1125 stehet: Du4771 bist1488 mein3450 Sohn5043; heute4594 habe ich1473 dich4571 gezeuget1080.

34 Daß3754 er846 ihn aber1161 hat450 von1537 den Toten3498 auferweckt450, daß1519 er fort nicht3371 mehr soll3195 verwesen5290, spricht2046 er also: Ich will1325 euch5213 die Gnade3741, David1138 verheißen, treulich4103 halten.

35 Darum1352 spricht3004 er auch2532 am1722 andern2087 Ort: Du1492 wirst1325 es nicht3756 zugeben1325, daß dein4675 Heiliger3741 die Verwesung1312 sehe.

36 Denn David1138, da er zu4314 seiner Zeit1074 gedienet hatte5256 dem Willen1012 Gottes2316, ist3303 er entschlafen2837 und2532 zu seinen2398 Vätern3962 getan4369 und2532 hat die Verwesung1312 gesehen1492.

37 Den aber1161 GOtt2316 auferweckt hat1453, der hat die3739 Verwesung1312 nicht3756 gesehen1492.

38 So sei2077 es nun3767 euch5213 kund1110, liebe435 Brüder80, daß3754 euch5213 verkündiget wird2605 Vergebung859 der Sünden266 durch1223 diesen und von dem5127 allem, durch welches ihr nicht konntet im Gesetz Mose‘s gerecht werden.

39 Wer3956 aber an1722 diesen5129 glaubet4100, der3739 ist2532 gerecht1344.

40 Sehet991 nun3767 zu, daß nicht3361 über1909 euch5209 komme1904, was in1722 den Propheten4396 gesagt ist2046:

41 Sehet1492, ihr4100 Verächter2707, und2532 verwundert2296 euch5216 und werdet zunichte853; denn3754 ich1473 tue2038 ein5100 Werk2041 zu1722 euren Zeiten2250, welches ihr nicht3364 glauben4100 werdet, so1437 es euch5213 jemand3739 erzählen wird1555.

42 Da aber1161 die5023 Juden2453 aus1537 der Schule4864 gingen1826, baten3870 die Heiden1484, daß1519 sie zwischen3342 Sabbats4521 ihnen die Worte4487 sagten2980.

43 Und2532 als die Gemeinde der3748 Schule4864 voneinander ging3089, folgeten Paulus3972 und2532 Barnabas921 nach190 viel4183 Juden2453 und gottesfürchtige Judengenossen4339. Sie4576 aber1161 sägten ihnen846 und vermahneten sie846, daß sie3982 bleiben1961 sollten in der Gnade5485 Gottes2316.

44 Am folgenden Sabbat4521 aber1161 kam2064 zusammen4863 fast4975 die ganze3956 Stadt4172, das Wort3056 Gottes2316 zu hören191.

45 Da aber1161 die Juden2453 das Volk3793 sahen1492 wurden sie voll4130 Neides2205 und2532 widersprachen483 dem, was von5259 Paulus3972 gesagt3004 ward, widersprachen483 und2532 lästerten987.

46 Paulus3972 aber1161 und2532 Barnabas921 sprachen2036 frei öffentlich3955: Euch5213 mußte2258 zuerst das Wort3056 Gottes2316 gesagt werden2980; nun1894 ihr846 es aber1161 von euch1438 stoßet683 und4412 achtet2919 euch selbst nicht wert514 des ewigen166 Lebens2222, siehe2400, so2532 wenden4762 wir uns zu1519 den Heiden1484.

47 Denn1063 also3779 hat uns2254 der HErr2962 geboten1781: Ich habe1781 dich4571 den Heiden1484 zum1519 Licht5457 gesetzt5087, daß du4571 das Heil4991 seiest bis2193 an1519 das Ende2078 der Erde1093.

48 Da es aber1161 die191 Heiden1484 höreten, wurden sie5463 froh und2532 preiseten das Wort3056 des HErrn2962, und2532 wurden gläubig4100, wieviel3745 ihrer zum1519 ewigen166 Leben2222 verordnet5021 waren2258.

49 Und1161 das Wort3056 des HErrn2962 ward ausgebreitet1308 durch1223 die ganze3650 Gegend5561.

50 Aber1161 die Juden2453 bewegten3951 die andächtigen4576 und2532 ehrbaren2158 Weiber1135 und2532 der Stadt4172 Obersten und2532 erweckten1892 eine Verfolgung1375 über1909 Paulus3972 und2532 Barnabas921 und2532 stießen1544 sie846 zu575 ihren Grenzen3725 hinaus.

51 Sie846 aber1161 schüttelten1621 den Staub2868 von ihren Füßen4228 über1909 sie und kamen2064 gen1519 Ikonien2430.

52 Die Jünger3101 aber1161 wurden voll4137 Freuden5479 und2532 Heiligen40 Geistes4151.

Дiї

Розділ 13

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

1 Es waren2258 aber1161 zu Antiochien490 in1722 der2532 Gemeinde1577 Propheten4396 und2532 Lehrer1320, nämlich Barnabas921 und5037 Simon4826, genannt2564 Niger3526, und2532 Lucius von Kyrene2956 und2532 Manahen3127, mit2596 Herodes dem5100 Vierfürsten5076 erzogen, und5037 Saulus4569.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

2 Da2532 sie846 aber1161 dem3739 HErrn2962 dieneten und2532 fasteten3522, sprach der Heilige40 Geist4151: Sondert873 mir aus Barnabas921 und5037 Saulus4569 zu1519 dem Werk2041, dazu ich sie berufen habe4341.

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

3 Da5119 fasteten3522 sie2007 und2532 beteten4336 und2532 legten2007 die Hände5495 auf sie846 und ließen sie gehen630.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

4 Und3767 wie sie3778 ausgesandt waren1599 vom Heiligen40 Geist4151, kamen2718 sie gen1519 Seleucia4581, und5037 von5259 dannen schifften636 sie gen1519 Zypern2954.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

5 Und2532 da sie in1722 die Stadt Salamis4529 kamen1096, verkündigten2605 sie das Wort3056 Gottes2316 in1722 der Juden2453 Schulen4864; sie hatten2192 aber1161 auch2532 Johannes2491 zum Diener5257.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

6 Und1161 da sie die3739 Insel3520 durchzogen1330 bis891 zu der Stadt Paphos3974, fanden2147 sie einen5100 Zauberer3097 und falschen Propheten5578, einen Juden2453, der hieß3686 Bar - Jehu.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

7 Der3778 war2258 bei4862 Sergius4588 Paulus3972 dem Landvogt446, einem verständigen4908 Mann435. Derselbige rief zu sich4341 Barnabas921 und2532 Saulus4569 und begehrete, das3739 Wort3056 Gottes2316 zu hören191.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

8 Da stund ihnen wider der Zauberer3097 Elymas (denn also wird sein Name gedeutet) und1161 trachtete2212, daß er846 den Landvogt446 vom575 Glauben4102 wendete1294.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

9 Saulus4569 aber1161, der3588 auch2532 Paulus3972 heißt, voll4130 Heiligen40 Geistes, sah816 ihn846 an1519

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

10 und2532 sprach2036: O du5599 Kind des Teufels1228, voll4134 aller3956 List1388 und aller3956 Schalkheit4468 und Feind2190 aller3956 Gerechtigkeit! Du hörest nicht3756 auf3973, abzuwenden1294 die rechten1343 Wege3598 des HErrn2962.

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

11 Und2532 nun3568 siehe2400, die Hand5495 des846 HErrn2962 kommt über1909 dich4571, und2532 sollst blind5185 sein2071 und1161 die Sonne2246 eine Zeitlang891 nicht3361 sehen991. Und2532 von Stund‘ an1909 fiel1968 auf ihn Dunkelheit887 und Finsternis4655; und ging umher4013 und suchte Handleiter5497.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

12 Als5119 der1909 Landvogt446 die Geschichte sah1492, glaubte4100 er und verwunderte sich1096 der Lehre1322 des HErrn2962

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

13 Da aber1161 Paulus3972, und die um4012 ihn waren, von575 Paphos3974 schifften, kamen2064 sie321 gen1519 Perge4011 im Lande Pamphylien3828. Johannes2491 aber1161 wich672 von575 ihnen846 und zog wieder5290 gen1519 Jerusalem2414.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

14 Sie aber1161 zogen durch von575 Perge4011 und2532 kamen3854 gen1519 Antiochien490 im Lande Pisidien4099 und gingen1330 in1519 die Schule4864 am Sabbattage4521 und setzten sich2523.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

15 Nach3326 der2076 Lektion320 aber1161 des Gesetzes3551 und2532 der Propheten4396 sandten die Obersten der Schule752 zu649 ihnen4314 und ließen ihnen4314 sagen3004: Liebe435 Brüder80, wollt ihr846 etwas reden3056 und das Volk2992 ermahnen3874, so1487 saget3004

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

16 Da stund Paulus3972 auf450 und1161 winkete mit der Hand5495 und2532 sprach2036: Ihr Männer435 von Israel2475, und2532 die ihr GOtt2316 fürchtet5399, höret191 zu!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

17 Der1537 GOtt2316 dieses5127 Volks2992 hat1586 erwählet unsere2257 Väter3962 und2532 erhöhet das Volk2992, da3326 sie846 Fremdlinge waren3940 im1722 Lande1093 Ägypten125, und2532 mit1722 einem hohen5308 Arm1023 führete er846 sie aus1806 demselbigen.

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

18 Und2532 vierzig5063 Jahre lang5613 duldete5159 er846 ihre Weise in1722 der Wüste2048.

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

19 Und2532 vertilgete sieben2033 Völker1484 in1722 dem846 Lande1093 Kanaan5477 und teilete unter sie846 nach dem Los jener Lande1093.

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

20 Danach gab1325 er2532 ihnen Richter2923 vierhundertundfünfzig Jahre2094 lang5613, bis2193 auf den Propheten4396 Samuel4545.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

21 Und2532 von1537 da an2547 baten154 sie um einen König935. Und GOtt2316 gab1325 ihnen Saul4549, den Sohn des846 Kis2797, einen Mann435 aus dem Geschlechte5443 Benjamin958, vierzig5062 Jahre2094 lang.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

22 Und2532 da2532 er846 denselbigen wegtat3179, richtete er846 auf1453 über2596 sie3140 David1138 zum Könige935, von welchem3739 er zeugete: Ich habe2147 funden David1138, den Sohn Jesses2421, einen Mann435 nach1519 meinem3450 Herzen2588, der3739 soll tun4160 allen3956 meinen3450 Willen2307.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

23 Aus dieses5127 Samen4690 hat1453 GOtt2316, wie2596 er2424 verheißen hat1860, gezeugt JEsum dem575 Volk Israel2474 zum Heiland4990,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

24 als denn Johannes2491 zuvor4296 dem Volk2992 Israel2474 predigte die Taufe908 der Buße3341, ehe4253 denn er anfing.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

25 Als aber1161 Johannes2491 seinen Lauf1408 erfüllete, sprach3004 er: Ich1473 bin1510 nicht3756 der3739, dafür ihr5282 mich1691 haltet1511; aber4137 siehe2400, er kommt2064 nach3326 mir3165, des ich nicht3756 wert514 bin1510, daß5613 ich ihm die5101 Schuhe5266 seiner Füße4228 auflöse3089.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

26 Ihr Männer435, liebe Brüder80, ihr Kinder des Geschlechtes Abraham11, und2532 die5026 unter1722 euch5213 GOtt2316 fürchten5399, euch5213 ist649 das Wort3056 dieses Heils4991 gesandt649.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

27 Denn1063 die3588 zu1722 Jerusalem2419 wohnen2730, und2532 ihre Obersten758, dieweil sie846 diesen5126 nicht50 kenneten noch die Stimme5456 der Propheten4396 (welche auf2596 alle3956 Sabbate4521 gelesen314 werden2919), haben sie dieselben mit2532 ihrem Urteilen erfüllet4137.

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

28 Und2532 wiewohl sie keine3367 Ursache156 des846 Todes2288 an ihm fanden2147, baten154 sie doch Pilatus4091 ihn zu töten337.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

29 Und1161 als5613 sie846 alles537 vollendet hatten5055, was von4012 ihm geschrieben1125 ist, nahmen2507 sie ihn von575 dem Holz3586 und legten5087 ihn in1519 ein Grab3419.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

30 Aber1161 GOtt2316 hat1453 ihn846 auferweckt von1537 den Toten3498.

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

31 Und er846 ist erschienen3700 viele4119 Tage2250 denen, die3748 mit4872 ihm hinauf von575 Galiläa1056 gen1519 Jerusalem2419 gegangen waren, welche sind1526 seine846 Zeugen3144 an4314 das3739 Volk2992.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

32 Und2532 wir2249 auch verkündigen2097 euch5209 die3754 Verheißung1860, die zu4314 unsern Vätern3962 geschehen1096 ist2097,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

33 daß dieselbige GOtt2316 uns2254, ihren Kindern, erfüllet hat1603 in1722 dem5026, daß er846 JEsum2424 auferwecket hat450, wie5613 denn2532 im andern1208 Psalm5568 geschrieben1125 stehet: Du4771 bist1488 mein3450 Sohn5043; heute4594 habe ich1473 dich4571 gezeuget1080.

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

34 Daß3754 er846 ihn aber1161 hat450 von1537 den Toten3498 auferweckt450, daß1519 er fort nicht3371 mehr soll3195 verwesen5290, spricht2046 er also: Ich will1325 euch5213 die Gnade3741, David1138 verheißen, treulich4103 halten.

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

35 Darum1352 spricht3004 er auch2532 am1722 andern2087 Ort: Du1492 wirst1325 es nicht3756 zugeben1325, daß dein4675 Heiliger3741 die Verwesung1312 sehe.

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

36 Denn David1138, da er zu4314 seiner Zeit1074 gedienet hatte5256 dem Willen1012 Gottes2316, ist3303 er entschlafen2837 und2532 zu seinen2398 Vätern3962 getan4369 und2532 hat die Verwesung1312 gesehen1492.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

37 Den aber1161 GOtt2316 auferweckt hat1453, der hat die3739 Verwesung1312 nicht3756 gesehen1492.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

38 So sei2077 es nun3767 euch5213 kund1110, liebe435 Brüder80, daß3754 euch5213 verkündiget wird2605 Vergebung859 der Sünden266 durch1223 diesen und von dem5127 allem, durch welches ihr nicht konntet im Gesetz Mose‘s gerecht werden.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

39 Wer3956 aber an1722 diesen5129 glaubet4100, der3739 ist2532 gerecht1344.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

40 Sehet991 nun3767 zu, daß nicht3361 über1909 euch5209 komme1904, was in1722 den Propheten4396 gesagt ist2046:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

41 Sehet1492, ihr4100 Verächter2707, und2532 verwundert2296 euch5216 und werdet zunichte853; denn3754 ich1473 tue2038 ein5100 Werk2041 zu1722 euren Zeiten2250, welches ihr nicht3364 glauben4100 werdet, so1437 es euch5213 jemand3739 erzählen wird1555.

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

42 Da aber1161 die5023 Juden2453 aus1537 der Schule4864 gingen1826, baten3870 die Heiden1484, daß1519 sie zwischen3342 Sabbats4521 ihnen die Worte4487 sagten2980.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

43 Und2532 als die Gemeinde der3748 Schule4864 voneinander ging3089, folgeten Paulus3972 und2532 Barnabas921 nach190 viel4183 Juden2453 und gottesfürchtige Judengenossen4339. Sie4576 aber1161 sägten ihnen846 und vermahneten sie846, daß sie3982 bleiben1961 sollten in der Gnade5485 Gottes2316.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

44 Am folgenden Sabbat4521 aber1161 kam2064 zusammen4863 fast4975 die ganze3956 Stadt4172, das Wort3056 Gottes2316 zu hören191.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

45 Da aber1161 die Juden2453 das Volk3793 sahen1492 wurden sie voll4130 Neides2205 und2532 widersprachen483 dem, was von5259 Paulus3972 gesagt3004 ward, widersprachen483 und2532 lästerten987.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

46 Paulus3972 aber1161 und2532 Barnabas921 sprachen2036 frei öffentlich3955: Euch5213 mußte2258 zuerst das Wort3056 Gottes2316 gesagt werden2980; nun1894 ihr846 es aber1161 von euch1438 stoßet683 und4412 achtet2919 euch selbst nicht wert514 des ewigen166 Lebens2222, siehe2400, so2532 wenden4762 wir uns zu1519 den Heiden1484.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

47 Denn1063 also3779 hat uns2254 der HErr2962 geboten1781: Ich habe1781 dich4571 den Heiden1484 zum1519 Licht5457 gesetzt5087, daß du4571 das Heil4991 seiest bis2193 an1519 das Ende2078 der Erde1093.

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

48 Da es aber1161 die191 Heiden1484 höreten, wurden sie5463 froh und2532 preiseten das Wort3056 des HErrn2962, und2532 wurden gläubig4100, wieviel3745 ihrer zum1519 ewigen166 Leben2222 verordnet5021 waren2258.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

49 Und1161 das Wort3056 des HErrn2962 ward ausgebreitet1308 durch1223 die ganze3650 Gegend5561.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

50 Aber1161 die Juden2453 bewegten3951 die andächtigen4576 und2532 ehrbaren2158 Weiber1135 und2532 der Stadt4172 Obersten und2532 erweckten1892 eine Verfolgung1375 über1909 Paulus3972 und2532 Barnabas921 und2532 stießen1544 sie846 zu575 ihren Grenzen3725 hinaus.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

51 Sie846 aber1161 schüttelten1621 den Staub2868 von ihren Füßen4228 über1909 sie und kamen2064 gen1519 Ikonien2430.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

52 Die Jünger3101 aber1161 wurden voll4137 Freuden5479 und2532 Heiligen40 Geistes4151.