Дiї

Розділ 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Деяния апостолов

Глава 17

1 Пройдя Амфиполь и Аполлонию, они пришли в Фессалонику, где была иудейская синагога.

2 Павел, по своему обычаю, пошел в синагогу и там три субботы подряд рассуждал с иудеями о Писании,

3 объясняя и доказывая, что Христос должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. — Иисус, о Котором я вам возвещаю, и есть Христос, — говорил Павел.

4 Им удалось убедить как нескольких иудеев, так и многих благочестивых греков и немало знатных женщин. И все они присоединились к Павлу и Силе.

5 Это возбудило зависть остальных иудеев, и они, взяв с собой негодных людей, которых нашли на базаре, собрали толпу и устроили в городе беспорядки. Они ринулись к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вывести их к толпе.

6 Не найдя их там, они потащили Иасона и других братьев к городским властям. — Эти люди устраивают беспорядки по всему миру, а сейчас пришли и сюда, — кричала толпа,

7 — и Иасон принял их в свой дом. Они нарушают повеления кесаря и говорят, что есть другой царь, Которого зовут Иисус.

8 Толпа и городские власти, слыша это, встревожились.

9 Они взяли с Иасона и остальных залог и отпустили их.

10 Как только наступила ночь, братья отправили Павла и Силу в Верию. Прибыв туда, они пошли в иудейскую синагогу.

11 Верийцы были людьми более открытыми, чем фессалоникийцы. Они с большим интересом восприняли сказанное Павлом и каждый день исследовали Писания, чтобы проверить, соответствует ли услышанное ими истине.

12 Многие из них поверили, поверило также много знатных гречанок и немало греков.

13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали о том, что Павел возвещает слово Божье в Верии, они пришли и туда и стали подстрекать и возмущать народ.

14 Братья сразу же отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе.

15 Провожатые Павла пришли с ним в Афины, а затем отправились обратно с повелением от Павла, чтобы Сила и Тимофей как можно скорее пришли к нему.

16 Павел в ожидании своих спутников ходил по Афинам, и его возмущало огромное количество идолов в этом городе.

17 Он беседовал в синагоге с иудеями и чтущими Бога греками. Каждый день он говорил со случайными встречными на площади.

18 В беседу с ним вступали и некоторые философы, принадлежавшие к школам эпикурейцев и стоиков. Одни спрашивали: — И что этот пустомеля хочет сказать? Другие говорили: — Он, кажется, возвещает о чужеземных богах, — потому что Павел возвещал Радостную Весть об Иисусе и воскресении.

19 Павла привели на городской совет, Ареопаг, и попросили: — Расскажи нам, что это за новое учение, которое ты проповедуешь?

20 Ты говоришь о чем-то странном, и нам хотелось бы знать, что все это значит.

21 Наилучшим времяпрепровождением для афинян и живущих там иностранцев было говорить или слушать что-нибудь новое.

22 И Павел, встав посреди Ареопага, сказал: — Афиняне! Я по всему вижу, что вы очень религиозны.

23 Я ходил вокруг и внимательно осматривал ваши святыни. На одном из жертвенников было написано: «НЕИЗВЕСТНОМУ БОГУ». Этого неизвестного Бога, Которого вы почитаете, даже не зная, Кто Он такой, я и возвещаю вам.

24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, является Господом неба и земли. Он не живет в храмах, построенных руками людей,

25 и не нуждается в том, чтобы люди служили Ему своими руками, как будто Ему чего-то не хватает, ведь Он Сам дает всем людям жизнь, дыхание и все остальное.

26 От одного человека Он произвел все человечество, чтобы люди заселили всю землю, на которой Он определил для всех время и место обитания.

27 И все это Бог сделал для того, чтобы люди искали Его, могли ощутить Его и найти Его, хотя Он и не далек от каждого из нас.

28 Ведь «в Нем мы живем, движемся и существуем», как об этом говорили и некоторые из ваших поэтов: «Ведь мы и есть Его род».

29 И раз мы род Бога, то мы не должны представлять Божество в виде золотого, серебряного или каменного истукана или в виде какого-либо образа, сделанного по замыслу человека и умением его.

30 Итак, оставляя в стороне времена невежества, Бог сейчас повелевает всем людям повсюду покаяться.

31 Он назначил день, когда Он будет судить мир по справедливости, и уже избрал Человека, Который и будет судьей. Он подтвердил это перед всеми, воскресив Его из мертвых!

32 Когда они услышали о воскресении из мертвых, то некоторые из них начали посмеиваться, другие же сказали: — Об этом мы послушаем тебя в другой раз.

33 С этим Павел и покинул собрание.

34 Несколько человек, однако, присоединились к Павлу и уверовали. Среди них были Дионисий, член Ареопага, женщина по имени Дамарь и другие.

Дiї

Розділ 17

Деяния апостолов

Глава 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

1 Пройдя Амфиполь и Аполлонию, они пришли в Фессалонику, где была иудейская синагога.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

2 Павел, по своему обычаю, пошел в синагогу и там три субботы подряд рассуждал с иудеями о Писании,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

3 объясняя и доказывая, что Христос должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. — Иисус, о Котором я вам возвещаю, и есть Христос, — говорил Павел.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

4 Им удалось убедить как нескольких иудеев, так и многих благочестивых греков и немало знатных женщин. И все они присоединились к Павлу и Силе.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

5 Это возбудило зависть остальных иудеев, и они, взяв с собой негодных людей, которых нашли на базаре, собрали толпу и устроили в городе беспорядки. Они ринулись к дому Иасона, ища Павла и Силу, чтобы вывести их к толпе.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

6 Не найдя их там, они потащили Иасона и других братьев к городским властям. — Эти люди устраивают беспорядки по всему миру, а сейчас пришли и сюда, — кричала толпа,

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

7 — и Иасон принял их в свой дом. Они нарушают повеления кесаря и говорят, что есть другой царь, Которого зовут Иисус.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

8 Толпа и городские власти, слыша это, встревожились.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

9 Они взяли с Иасона и остальных залог и отпустили их.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

10 Как только наступила ночь, братья отправили Павла и Силу в Верию. Прибыв туда, они пошли в иудейскую синагогу.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

11 Верийцы были людьми более открытыми, чем фессалоникийцы. Они с большим интересом восприняли сказанное Павлом и каждый день исследовали Писания, чтобы проверить, соответствует ли услышанное ими истине.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

12 Многие из них поверили, поверило также много знатных гречанок и немало греков.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали о том, что Павел возвещает слово Божье в Верии, они пришли и туда и стали подстрекать и возмущать народ.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

14 Братья сразу же отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в городе.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

15 Провожатые Павла пришли с ним в Афины, а затем отправились обратно с повелением от Павла, чтобы Сила и Тимофей как можно скорее пришли к нему.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

16 Павел в ожидании своих спутников ходил по Афинам, и его возмущало огромное количество идолов в этом городе.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

17 Он беседовал в синагоге с иудеями и чтущими Бога греками. Каждый день он говорил со случайными встречными на площади.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

18 В беседу с ним вступали и некоторые философы, принадлежавшие к школам эпикурейцев и стоиков. Одни спрашивали: — И что этот пустомеля хочет сказать? Другие говорили: — Он, кажется, возвещает о чужеземных богах, — потому что Павел возвещал Радостную Весть об Иисусе и воскресении.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

19 Павла привели на городской совет, Ареопаг, и попросили: — Расскажи нам, что это за новое учение, которое ты проповедуешь?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

20 Ты говоришь о чем-то странном, и нам хотелось бы знать, что все это значит.

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

21 Наилучшим времяпрепровождением для афинян и живущих там иностранцев было говорить или слушать что-нибудь новое.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

22 И Павел, встав посреди Ареопага, сказал: — Афиняне! Я по всему вижу, что вы очень религиозны.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

23 Я ходил вокруг и внимательно осматривал ваши святыни. На одном из жертвенников было написано: «НЕИЗВЕСТНОМУ БОГУ». Этого неизвестного Бога, Которого вы почитаете, даже не зная, Кто Он такой, я и возвещаю вам.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, является Господом неба и земли. Он не живет в храмах, построенных руками людей,

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

25 и не нуждается в том, чтобы люди служили Ему своими руками, как будто Ему чего-то не хватает, ведь Он Сам дает всем людям жизнь, дыхание и все остальное.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

26 От одного человека Он произвел все человечество, чтобы люди заселили всю землю, на которой Он определил для всех время и место обитания.

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

27 И все это Бог сделал для того, чтобы люди искали Его, могли ощутить Его и найти Его, хотя Он и не далек от каждого из нас.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

28 Ведь «в Нем мы живем, движемся и существуем», как об этом говорили и некоторые из ваших поэтов: «Ведь мы и есть Его род».

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

29 И раз мы род Бога, то мы не должны представлять Божество в виде золотого, серебряного или каменного истукана или в виде какого-либо образа, сделанного по замыслу человека и умением его.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

30 Итак, оставляя в стороне времена невежества, Бог сейчас повелевает всем людям повсюду покаяться.

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

31 Он назначил день, когда Он будет судить мир по справедливости, и уже избрал Человека, Который и будет судьей. Он подтвердил это перед всеми, воскресив Его из мертвых!

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

32 Когда они услышали о воскресении из мертвых, то некоторые из них начали посмеиваться, другие же сказали: — Об этом мы послушаем тебя в другой раз.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

33 С этим Павел и покинул собрание.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

34 Несколько человек, однако, присоединились к Павлу и уверовали. Среди них были Дионисий, член Ареопага, женщина по имени Дамарь и другие.