Вiд МаркаРозділ 3 |
1 |
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
7 |
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
13 |
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
20 |
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
31 |
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |
Евангелие от МаркаГлава 3 |
1 |
2 Фарисеи внимательно наблюдали за Ним, не исцелит ли Он этого человека в субботу, чтобы потом обвинить Его. |
3 Иисус сказал человеку с иссохшей рукой: |
4 |
5 Тогда Иисус, обведя их гневным взглядом и скорбя о черствости их сердец, сказал тому человеку: |
6 |
7 |
8 Иерусалима, Идумеи, из-за реки Иордана, из окрестностей Тира и Сидона. Эти люди шли к Иисусу, потому что слышали о делах, которые Он совершал. |
9 Иисус велел ученикам приготовить лодку, чтобы не теснили Его, потому что толпа была весьма многочисленна. |
10 Он исцелил многих людей, и поэтому все больные пробирались вперед, чтобы прикоснуться к Нему. |
11 А те, в ком были нечистые духи, когда видели Его, падали перед Ним ниц и кричали: |
12 |
13 |
14 и из них Он избрал двенадцать человек, которых и назвал апостолами, чтобы они всегда были с Ним, и чтобы Он мог посылать их возвещать Радостную Весть. |
15 Он также наделил их властью изгонять демонов. |
16 Итак, Иисус назначил двенадцать человек: Симона (которому Он дал имя Петр), |
17 Иакова, сына Зеведея, и Иоанна, брата Иакова (их Он называл «Воанергес», что значит «Сыновья грома»), |
18 Андрея, Филиппа, Варфоломея, Матфея, Фому, Иакова (сына Алфея), Фаддея, Симона Кананита |
19 и Иуду Искариота (который впоследствии и предал Иисуса). |
20 |
21 Услышав об этом, родственники Иисуса пришли забрать Его, потому что они говорили: |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 Вокруг Иисуса было много людей, и Ему передали: |
33 |
34 |
35 |
Вiд МаркаРозділ 3 |
Евангелие от МаркаГлава 3 |
1 |
1 |
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
2 Фарисеи внимательно наблюдали за Ним, не исцелит ли Он этого человека в субботу, чтобы потом обвинить Его. |
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
3 Иисус сказал человеку с иссохшей рукой: |
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
4 |
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
5 Тогда Иисус, обведя их гневным взглядом и скорбя о черствости их сердец, сказал тому человеку: |
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
6 |
7 |
7 |
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
8 Иерусалима, Идумеи, из-за реки Иордана, из окрестностей Тира и Сидона. Эти люди шли к Иисусу, потому что слышали о делах, которые Он совершал. |
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
9 Иисус велел ученикам приготовить лодку, чтобы не теснили Его, потому что толпа была весьма многочисленна. |
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
10 Он исцелил многих людей, и поэтому все больные пробирались вперед, чтобы прикоснуться к Нему. |
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
11 А те, в ком были нечистые духи, когда видели Его, падали перед Ним ниц и кричали: |
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
12 |
13 |
13 |
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
14 и из них Он избрал двенадцать человек, которых и назвал апостолами, чтобы они всегда были с Ним, и чтобы Он мог посылать их возвещать Радостную Весть. |
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
15 Он также наделил их властью изгонять демонов. |
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
16 Итак, Иисус назначил двенадцать человек: Симона (которому Он дал имя Петр), |
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
17 Иакова, сына Зеведея, и Иоанна, брата Иакова (их Он называл «Воанергес», что значит «Сыновья грома»), |
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
18 Андрея, Филиппа, Варфоломея, Матфея, Фому, Иакова (сына Алфея), Фаддея, Симона Кананита |
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
19 и Иуду Искариота (который впоследствии и предал Иисуса). |
20 |
20 |
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
21 Услышав об этом, родственники Иисуса пришли забрать Его, потому что они говорили: |
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
22 |
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
23 |
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
24 |
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
25 |
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
26 |
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
27 |
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
28 |
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
29 |
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
30 |
31 |
31 |
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
32 Вокруг Иисуса было много людей, и Ему передали: |
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
33 |
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
34 |
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |
35 |