Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 59

1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,

2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —

3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!

4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!

5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.

6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.

7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!

8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.

9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!

10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!

11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.

12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!

13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.

14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —

15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!

16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —

17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!

18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.

19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —

20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.

21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!

Книга пророка Исаии

Глава 59

1 О нет, не коротка рука Господня, чтобы спасать, и не туго ухо Его, чтобы слышать.

2 Но ваши беззакония отделили вас от Бога; грехи ваши скрыли от вас лицо Его, так что Он не слышит.

3 Руки ваши запятнаны кровью, пальцы ваши — грехом. Уста ваши произносят ложь, и язык ваш бормочет греховное.

4 Никто не взывает к справедливости, никто не защищает своего дела честно. Они полагаются на пустые доводы и говорят ложь; зачинают несчастье и порождают грех.

5 Они высиживают змеиные яйца и ткут паутину. Всякий, кто поест их яиц, умрет, а из раздавленного выползет гадюка.

6 В их паутину нельзя одеться; они не могут покрыть себя тем, что делают. Дела их — дела злые, и в руках их — насилие.

7 Их ноги спешат ко греху; быстры на пролитие невинной крови. Мысли их — мысли злые; где они прошли — там опустошение и гибель.

8 Им неизвестен путь к миру; нет правосудия на их стезях. Дороги свои они искривили, никто из идущих по ним не знает мира.

9 Поэтому правосудие далеко от нас, и праведность нас не достигает. Ждем мы света, но все во тьме, сияния — но ходим во мраке.

10 Как слепые, мы идем вдоль стены на ощупь, нащупываем путь, как люди без глаз. В полдень мы спотыкаемся, словно в сумерки; среди сильных мы — как мертвые.

11 Все мы ревем, как медведи, мы жалобно стонем, как голуби. Мы ждем правосудия, но не находим, избавления — но оно далеко.

12 Преступления наши многочисленны пред Тобой, и грехи наши нас обличают. Наши преступления всегда с нами, и наши беззакония мы признаем:

13 отступничество и ложь перед Господом, отказ следовать нашему Богу, призыв к угнетению и мятежу, слова лжи, зачатой в наших сердцах.

14 Итак, справедливость оттеснена назад, и праведность встала поодаль. Истина споткнулась на улицах, честность войти не может.

15 Истины не стало, и всякий отворачивающийся от зла делается добычей. Господь посмотрел, и было Ему неугодно, что нет справедливости.

16 Он увидел, что нет никого, и был потрясен, что вступиться некому. Тогда рука Его принесла Ему победу, и Его праведность поддержала Его.

17 Он надел праведность, как броню, и на голову — шлем спасения; Он оделся в одежды мщения и, как в плащ, завернулся в ярость.

18 По делам их воздаст Он: гнев — врагам и возмездие — Своим неприятелям; Он воздаст островам по заслугам.

19 На западе люди будут бояться имени Господа, и на востоке они будут чтить Его славу, потому что придет Он, как бушующая река, гонимая Господним вихрем.

20 — Искупитель придет на Сион, к тем в Иакове, кто раскается в грехах, — возвещает Господь.

21 — Что до Меня, то вот Мой завет с ними, — говорит Господь. — Мой Дух на тебе, и слова, которые Я вложил в твои уста, не сойдут ни с твоих уст, ни с уст твоих детей, ни с уст их потомков отныне и вовеки, — говорит Господь.

Iсая Розділ 59	Книга пророка Исаии Глава 59
1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,	1 О нет, не коротка рука Господня, чтобы спасать, и не туго ухо Его, чтобы слышать.
2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —	2 Но ваши беззакония отделили вас от Бога; грехи ваши скрыли от вас лицо Его, так что Он не слышит.
3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!	3 Руки ваши запятнаны кровью, пальцы ваши — грехом. Уста ваши произносят ложь, и язык ваш бормочет греховное.
4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!	4 Никто не взывает к справедливости, никто не защищает своего дела честно. Они полагаются на пустые доводы и говорят ложь; зачинают несчастье и порождают грех.
5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.	5 Они высиживают змеиные яйца и ткут паутину. Всякий, кто поест их яиц, умрет, а из раздавленного выползет гадюка.
6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.	6 В их паутину нельзя одеться; они не могут покрыть себя тем, что делают. Дела их — дела злые, и в руках их — насилие.
7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!	7 Их ноги спешат ко греху; быстры на пролитие невинной крови. Мысли их — мысли злые; где они прошли — там опустошение и гибель.
8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.	8 Им неизвестен путь к миру; нет правосудия на их стезях. Дороги свои они искривили, никто из идущих по ним не знает мира.
9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!	9 Поэтому правосудие далеко от нас, и праведность нас не достигает. Ждем мы света, но все во тьме, сияния — но ходим во мраке.
10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!	10 Как слепые, мы идем вдоль стены на ощупь, нащупываем путь, как люди без глаз. В полдень мы спотыкаемся, словно в сумерки; среди сильных мы — как мертвые.
11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.	11 Все мы ревем, как медведи, мы жалобно стонем, как голуби. Мы ждем правосудия, но не находим, избавления — но оно далеко.
12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!	12 Преступления наши многочисленны пред Тобой, и грехи наши нас обличают. Наши преступления всегда с нами, и наши беззакония мы признаем:
13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.	13 отступничество и ложь перед Господом, отказ следовать нашему Богу, призыв к угнетению и мятежу, слова лжи, зачатой в наших сердцах.
14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —	14 Итак, справедливость оттеснена назад, и праведность встала поодаль. Истина споткнулась на улицах, честность войти не может.
15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!	15 Истины не стало, и всякий отворачивающийся от зла делается добычей. Господь посмотрел, и было Ему неугодно, что нет справедливости.
16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —	16 Он увидел, что нет никого, и был потрясен, что вступиться некому. Тогда рука Его принесла Ему победу, и Его праведность поддержала Его.
17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!	17 Он надел праведность, как броню, и на голову — шлем спасения; Он оделся в одежды мщения и, как в плащ, завернулся в ярость.
18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.	18 По делам их воздаст Он: гнев — врагам и возмездие — Своим неприятелям; Он воздаст островам по заслугам.
19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —	19 На западе люди будут бояться имени Господа, и на востоке они будут чтить Его славу, потому что придет Он, как бушующая река, гонимая Господним вихрем.
20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.	20 — Искупитель придет на Сион, к тем в Иакове, кто раскается в грехах, — возвещает Господь.
21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!	21 — Что до Меня, то вот Мой завет с ними, — говорит Господь. — Мой Дух на тебе, и слова, которые Я вложил в твои уста, не сойдут ни с твоих уст, ни с уст твоих детей, ни с уст их потомков отныне и вовеки, — говорит Господь.

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Iсая

Розділ 59

Книга пророка Исаии

Глава 59

Старий
завіт

Новий
завіт