Йов

Розділ 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Книга Иова

Глава 37

1 Так! от сего содрогается сердце мое, и из места своего бьется.

2 Слушайте, слушайте гул гласа Его, и гром, исходящий из уст Его!

3 По всему небу Он раскатывает его, и блистание Его на крылах земли.

4 Вслед за ним ревущий гром; гремит Он гласом величествия Своего; не удерживает их и после того, как услышался глас Его.

5 Гремит Бог гласом Своим, гремит чудным образом Совершающий дела великие, и для нас непостижимые,

6 Ибо снегу Он говорит: `пади на землю`; и тихий дождь, и проливной дождь - сила Его.

7 Руку всякого человека запечатывает, чтобы все люди, творение Его, достигали познания.

8 Тогда зверь уходит в засаду, и покоится в своих логовищах.

9 От юга приходит буря, и от севера стужа.

10 От дуновения Божия дается лед, и расширение вод обращается в сжатие.

11 И влагою обременяет Он облака; тучи сыплют из себя свет Его.

12 И по мудрым намерениям Его, они на ходу своем обращаются, дабы выполнять все, что повелит им, на земле обитаемой,

13 Жезлом ли, или в пользу земли Своей, или для помилования употребит их.

14 Внимай сему, Иов, стой, и созерцай чудеса Божий.

15 Знаешь ли, когда Бог мыслит о них, и свету облака Своего повелевает блистать?

16 Понимаешь ли, как висят облака, чудеса Всесовершенного в знаниях,

17 Как одежда твоя нагревается, когда Он посылает земле тишину с юга?

18 Ты ли с Ним распростер небеса, твердые, как литое зеркало?

19 Научи нас, что нам сказать Ему; мы ничего не можем представить от темноты.

20 Будет ли пересказано Ему, что говорю? Возможет ли говорить человек? верно погибнет.

21 И ныне люди не могут глядеть на светило, которое ярко сияет в небесах, когда ветер пронесется и расчистит их.

22 Блеск златозарный идет от севера, окрест Бога страшное великолепие.

23 Вседержитель! Мы не постигаем Его! Велик Он в силе, и в правосудии, и в полноте милосердия; не дает отчета.

24 Итак, да убоятся Его человеки! Он не взирает с благоволением ни на кого из числа высокоумных.

Йов

Розділ 37

Книга Иова

Глава 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

1 Так! от сего содрогается сердце мое, и из места своего бьется.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

2 Слушайте, слушайте гул гласа Его, и гром, исходящий из уст Его!

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

3 По всему небу Он раскатывает его, и блистание Его на крылах земли.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

4 Вслед за ним ревущий гром; гремит Он гласом величествия Своего; не удерживает их и после того, как услышался глас Его.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

5 Гремит Бог гласом Своим, гремит чудным образом Совершающий дела великие, и для нас непостижимые,

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

6 Ибо снегу Он говорит: `пади на землю`; и тихий дождь, и проливной дождь - сила Его.

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

7 Руку всякого человека запечатывает, чтобы все люди, творение Его, достигали познания.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

8 Тогда зверь уходит в засаду, и покоится в своих логовищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

9 От юга приходит буря, и от севера стужа.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

10 От дуновения Божия дается лед, и расширение вод обращается в сжатие.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

11 И влагою обременяет Он облака; тучи сыплют из себя свет Его.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

12 И по мудрым намерениям Его, они на ходу своем обращаются, дабы выполнять все, что повелит им, на земле обитаемой,

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

13 Жезлом ли, или в пользу земли Своей, или для помилования употребит их.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

14 Внимай сему, Иов, стой, и созерцай чудеса Божий.

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

15 Знаешь ли, когда Бог мыслит о них, и свету облака Своего повелевает блистать?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

16 Понимаешь ли, как висят облака, чудеса Всесовершенного в знаниях,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

17 Как одежда твоя нагревается, когда Он посылает земле тишину с юга?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

18 Ты ли с Ним распростер небеса, твердые, как литое зеркало?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

19 Научи нас, что нам сказать Ему; мы ничего не можем представить от темноты.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

20 Будет ли пересказано Ему, что говорю? Возможет ли говорить человек? верно погибнет.

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

21 И ныне люди не могут глядеть на светило, которое ярко сияет в небесах, когда ветер пронесется и расчистит их.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

22 Блеск златозарный идет от севера, окрест Бога страшное великолепие.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

23 Вседержитель! Мы не постигаем Его! Велик Он в силе, и в правосудии, и в полноте милосердия; не дает отчета.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

24 Итак, да убоятся Его человеки! Он не взирает с благоволением ни на кого из числа высокоумных.