CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 15
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 15

1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.

7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,

23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!

24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

Деяния апостолов

Глава 15

1 И какие-то люди, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если вы не обрежетесь по обычаю Моисея, вы не можете спастись.

2 Когда же у Павла и Варнавы возникло разногласие и немалый спор, было постановлено, чтобы Павел и Варнава и некоторые другие из них шли по этому вопросу к апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

3 Итак, церковь их отправила, и они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и вызывали радость великую у всех братьев.

4 И прибыв в Иерусалим, они были приняты церковью и апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними.

5 Но встали некоторые из толка фарисейского, уверовавшие, и говорили, что надо обрезывать их и требовать соблюдать Закон Моисеев.

6 И собрались апостолы и пресвитеры рассмотреть это дело.

7 После многих прений встал Петр и сказал им: мужи братья, вы знаете, что от дней начальных Бог в вашей среде сделал выбор, чтобы из моих уст услышали язычники слово Евангелия и уверовали.

8 И Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав Духа Святого, как и нам,

9 и никакого различия не положил между нами и ими, верою очистив сердца их.

10 Так почему же вы теперь искушаете Бога, возлагая на шею учеников ярмо, которого ни отцы наши, ни мы не могли понести?

11 Но по благодати Господа Иисуса верим, что мы спасены таким же образом, как и они.

12 И всё собрание умолкло, и слушали Варнаву и Павла, рассказывавших о всех тех знамениях и чудесах, какие Бог сотворил через них среди язычников.

13 После же того, как они умолкли, стал говорить Иаков: мужи братья, выслушайте меня.

14 Симеон изъяснил, как первоначально усмотрел Бог взять из язычников народ, посвященный имени Его.

15 И с этим согласны слова Пророков, как написано:

16 «После этого Я возвращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и разрушенное в ней воссоздам, и исправлю её,

17 дабы взыскали Господа остальные из людей и все язычники, над которыми наречено имя Мое над ними», говорит Господь, делающий это

18 известным от века.

19 Я поэтому полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,

20 но написать им, чтобы воздерживались от осквернения идолами, и от блуда, и от удавленины и от крови [и чтобы не делали другим, чего не хотят себе].

21 Ибо, читаемый в синагогах каждую субботу, Моисей от древних поколений имеет во всех городах проповедующих его.

22 Тогда угодно было апостолам и пресвитерам со всею церковью, избрав из своей среды мужей, послать в Антиохию с Павлом и Варнавой: Иуду, называемого Варсавой, и Силу, мужей, руководящих среди братьев,

23 написав через них: апостолы и пресвитеры — братья, — находящимся в Антиохии и Сирии и Киликии братьям из язычников, радоваться.

24 Так как мы услышали, что некоторые из нас смутили вас своими словами, волнуя ваши души, — люди, которым мы не давали поручения,

25 — угодно было нам с общего согласия, избрав мужей, послать к вам с возлюбленными нашими Варнавой и Павлом,

26 людьми, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.

27 Итак, мы послали Иуду и Силу, которые объявят вам то же самое на словах.

28 Ибо угодно было Духу Святому и нам не возлагать на вас никакого лишнего бремени, кроме этого необходимого:

29 воздерживаться от идоложертвенного, и крови, и удавленины и блуда. [И не делайте другому, чего не хотите себе]. Храня себя от этого, вы поступите хорошо. Будьте здоровы.

30 Итак, простившись, они сошли в Антиохию, и, собрав общину, вручили письмо.

31 Те же, прочитав письмо, были рады этому наставлению.

32 А Иуда и Сила, будучи и сами пророками, обильным словом наставили братьев и утвердили.

33 И проведя так некоторое время, они с миром отпущены были братьями к пославшим их.

34 Но Силе угодно было остаться там,

35 Павел же и Варнава оставались в Антиохии, уча и благовествуя, совместно и с многими другими, слово Господне.

36 Но через несколько дней сказал Варнаве Павел: вернемся, посетим братьев в каждом городе, где мы возвестили слово Господне: как они живут?

37 Варнава же хотел взять с собой и Иоанна, называемого Марком.

38 Но Павел настаивал на том, чтобы того, кто отстал от них в Памфилии и не пошел с ними на дело, этого с собой не брать.

39 Произошло же острое разногласие, так что они расстались друг с другом, и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр,

40 а Павла братья поручили благодати Господней, и он, избрав себе Силу, отправился в путь.

41 И проходил Сирию и Киликию, утверждая церковь.

Дiї

Розділ 15

Деяния апостолов

Глава 15

1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

1 И какие-то люди, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если вы не обрежетесь по обычаю Моисея, вы не можете спастись.

2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

2 Когда же у Павла и Варнавы возникло разногласие и немалый спор, было постановлено, чтобы Павел и Варнава и некоторые другие из них шли по этому вопросу к апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

3 Итак, церковь их отправила, и они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и вызывали радость великую у всех братьев.

4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

4 И прибыв в Иерусалим, они были приняты церковью и апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними.

5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

5 Но встали некоторые из толка фарисейского, уверовавшие, и говорили, что надо обрезывать их и требовать соблюдать Закон Моисеев.

6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.

6 И собрались апостолы и пресвитеры рассмотреть это дело.

7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

7 После многих прений встал Петр и сказал им: мужи братья, вы знаете, что от дней начальных Бог в вашей среде сделал выбор, чтобы из моих уст услышали язычники слово Евангелия и уверовали.

8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

8 И Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав Духа Святого, как и нам,

9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

9 и никакого различия не положил между нами и ими, верою очистив сердца их.

10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

10 Так почему же вы теперь искушаете Бога, возлагая на шею учеников ярмо, которого ни отцы наши, ни мы не могли понести?

11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

11 Но по благодати Господа Иисуса верим, что мы спасены таким же образом, как и они.

12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

12 И всё собрание умолкло, и слушали Варнаву и Павла, рассказывавших о всех тех знамениях и чудесах, какие Бог сотворил через них среди язычников.

13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

13 После же того, как они умолкли, стал говорить Иаков: мужи братья, выслушайте меня.

14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

14 Симеон изъяснил, как первоначально усмотрел Бог взять из язычников народ, посвященный имени Его.

15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

15 И с этим согласны слова Пророков, как написано:

16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

16 «После этого Я возвращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и разрушенное в ней воссоздам, и исправлю её,

17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

17 дабы взыскали Господа остальные из людей и все язычники, над которыми наречено имя Мое над ними», говорит Господь, делающий это

18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

18 известным от века.

19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

19 Я поэтому полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,

20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

20 но написать им, чтобы воздерживались от осквернения идолами, и от блуда, и от удавленины и от крови [и чтобы не делали другим, чего не хотят себе].

21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

21 Ибо, читаемый в синагогах каждую субботу, Моисей от древних поколений имеет во всех городах проповедующих его.

22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,

22 Тогда угодно было апостолам и пресвитерам со всею церковью, избрав из своей среды мужей, послать в Антиохию с Павлом и Варнавой: Иуду, называемого Варсавой, и Силу, мужей, руководящих среди братьев,

23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!

23 написав через них: апостолы и пресвитеры — братья, — находящимся в Антиохии и Сирии и Киликии братьям из язычников, радоваться.

24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

24 Так как мы услышали, что некоторые из нас смутили вас своими словами, волнуя ваши души, — люди, которым мы не давали поручения,

25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

25 — угодно было нам с общего согласия, избрав мужей, послать к вам с возлюбленными нашими Варнавой и Павлом,

26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

26 людьми, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.

27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

27 Итак, мы послали Иуду и Силу, которые объявят вам то же самое на словах.

28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

28 Ибо угодно было Духу Святому и нам не возлагать на вас никакого лишнего бремени, кроме этого необходимого:

29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

29 воздерживаться от идоложертвенного, и крови, и удавленины и блуда. [И не делайте другому, чего не хотите себе]. Храня себя от этого, вы поступите хорошо. Будьте здоровы.

30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

30 Итак, простившись, они сошли в Антиохию, и, собрав общину, вручили письмо.

31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.

31 Те же, прочитав письмо, были рады этому наставлению.

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

32 А Иуда и Сила, будучи и сами пророками, обильным словом наставили братьев и утвердили.

33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

33 И проведя так некоторое время, они с миром отпущены были братьями к пославшим их.

34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

34 Но Силе угодно было остаться там,

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

35 Павел же и Варнава оставались в Антиохии, уча и благовествуя, совместно и с многими другими, слово Господне.

36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

36 Но через несколько дней сказал Варнаве Павел: вернемся, посетим братьев в каждом городе, где мы возвестили слово Господне: как они живут?

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

37 Варнава же хотел взять с собой и Иоанна, называемого Марком.

38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

38 Но Павел настаивал на том, чтобы того, кто отстал от них в Памфилии и не пошел с ними на дело, этого с собой не брать.

39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

39 Произошло же острое разногласие, так что они расстались друг с другом, и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр,

40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

40 а Павла братья поручили благодати Господней, и он, избрав себе Силу, отправился в путь.

41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

41 И проходил Сирию и Киликию, утверждая церковь.