Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Деяния посланников Масиха

Глава 13

1 В общине верующих Антиохии были пророки и учители: Варнава, Шимон, называемый Нигер, . киренец Луций, Менахем, получивший воспитание вместе с правителем Иродом, и Шаул.

2 Однажды, когда они совершали служение Вечному Повелителю и постились, Святой Дух сказал: – Отделите мне Варнаву и Шаула для дела, к которому Я их призвал.

3 И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их.

4 Шаул и Варнава, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

5 Они прибыли в Саламин и там возвещали слово Всевышнего в иудейских молитвенных домах. Иохан тоже был с ними и помогал им.

6 Они прошли весь остров и пришли в Паф. Там они встретили одного иудея по имени Бар-Иешуа, который был колдуном и лжепророком.

7 Он был из окружения правителя Сергия Паула, человека большого ума. Правитель пригласил Варнаву и Шаула, желая услышать слово Всевышнего.

8 Но колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить правителя от веры.

9 Тогда Шаул, он же Паул, исполнившись Святого Духа, посмотрел прямо на Елиму

10 и сказал: – Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Вечного Повелителя?

11 Рука Повелителя обращена против тебя, ты будешь поражён слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повёл его за руку.

12 Когда правитель увидел, что произошло, он уверовал, изумлённый учением о Повелителе.

13 Отплыв из Пафа, Паул и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иохан оставил их и возвратился в Иерусалим.

14 Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в молитвенный дом иудеев и сели.

15 После чтения из Таурата и Книги Пророков начальники молитвенного дома передали им: – Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.

16 Паул встал и, сделав жест рукой, сказал: – Народ Исраила и все боящиеся Всевышнего, выслушайте меня!

17 Бог исраильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.

18 Сорок лет Он терпел их в пустыне.

19 Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.

20 На это ушло около четырёхсот пятидесяти лет. Затем, до времени пророка Шемуила, Всевышний давал им судей. .

21 Потом народ попросил себе царя, и Всевышний дал им Шаула, сына Киша из рода Вениамина. Шаул правил лет сорок.

22 Потом, отстранив Шаула, Всевышний сделал царём Давуда. Он свидетельствовал о нём: «Я нашёл Давуда, сына Есея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания». .

23 Из потомков Давуда Всевышний, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Исраилу – Ису.

24 Перед пришествием Исы Яхия призывал весь народ Исраила принять обряд погружения в воду в знак покаяния.

25 Заканчивая своё служение, Яхия говорил: «За кого вы меня принимаете? За Масиха? Я не Он. Но за мной идёт Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах».

26 Братья, дети рода Ибрахима, и все, кто боится Всевышнего! Эта весть спасения была послана к нам!

27 Жители Иерусалима и их начальники не узнали Масиха, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.

28 Они не нашли в Нём никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и всё-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.

29 Когда они исполнили всё, что было о Нём написано, они сняли Его с дерева и положили в могильную пещеру.

30 Но Всевышний воскресил Его из мёртвых,

31 и ещё много дней те, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас – Его свидетели перед народом.

32 Мы провозглашаем вам сейчас эту Радостную Весть: то, что Всевышний обещал нашим отцам, Он исполнил для нас, их детей, воскресив Ису.

33 Во второй песне из Забура написано:
«Ты Сын Мой (Избранный Мной Царь). Я Отцом Твоим отныне буду назван». .

34 А о том, что Всевышний воскресил Его из мёртвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так:
«Я дам вам святые и неизменные благословения, обещанные Давуду». .

35 И в другом месте Он говорит:«Ты не дашь Верному Твоему увидеть тление». .

36 Давуд, в своё время послужив воле Всевышнего, умер. Его похоронили с его отцами, и тело его истлело.

37 Но Тот, Кого Всевышний воскресил, избежал тления!

38 – Поэтому, братья, я хочу, чтобы вы знали, что, благодаря Исе, вам сегодня возвещается прощение грехов.

39 Соблюдением Закона Мусы вы не могли оправдаться перед Всевышним, но каждый верующий в Ису получает оправдание в Нём.

40 Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чём сказано в Книге Пророков:

41 «Посмотрите, насмешники! Изумитесь и погибните!Я совершу в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам рассказали об этом». .

42 Когда Паул и Варнава покидали молитвенный дом иудеев, их попросили говорить о том же в следующую субботу.

43 Собрание разошлось, но многие иудеи и люди, чтущие Всевышнего, обращённые из других народов, пошли за Паулом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Всевышнего.

44 В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово о Повелителе Исе.

45 Когда отвергающие Ису иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Паул.

46 Тогда Паул и Варнава решительно сказали им: – Слово Всевышнего в первую очередь должно было быть возвещено вам. Но так как вы отрицаете его и считаете себя недостойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к другим народам,

47 как и повелел нам Вечный. Он сказал:
«Я сделал Тебя светом для других народов, чтобы через Тебя спасение достигло концов земли». .

48 Когда люди из других народов слышали это, они радовались и славили Вечного за Его слово, и все предназначенные к вечной жизни уверовали.

49 Слово о Повелителе Исе распространилось по всей той области.

50 Но отвергающие Ису иудеи подговорили чтущих Всевышнего женщин из знатных семей и влиятельных людей города, и те возбудили преследование против Паула и Варнавы и выгнали их из своих пределов.

51 Тогда они отряхнули пыль со своих ног во свидетельство против своих гонителей и пошли в Конию.

52 Ученики же исполнялись радости и Святого Духа.

Дiї Розділ 13	Деяния посланников Масиха Глава 13
1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.	1 В общине верующих Антиохии были пророки и учители: Варнава, Шимон, называемый Нигер, . киренец Луций, Менахем, получивший воспитание вместе с правителем Иродом, и Шаул.
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“	2 Однажды, когда они совершали служение Вечному Повелителю и постились, Святой Дух сказал: – Отделите мне Варнаву и Шаула для дела, к которому Я их призвал.
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.	3 И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их.
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.	4 Шаул и Варнава, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.	5 Они прибыли в Саламин и там возвещали слово Всевышнего в иудейских молитвенных домах. Иохан тоже был с ними и помогал им.
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.	6 Они прошли весь остров и пришли в Паф. Там они встретили одного иудея по имени Бар-Иешуа, который был колдуном и лжепророком.
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.	7 Он был из окружения правителя Сергия Паула, человека большого ума. Правитель пригласил Варнаву и Шаула, желая услышать слово Всевышнего.
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.	8 Но колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить правителя от веры.
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,	9 Тогда Шаул, он же Паул, исполнившись Святого Духа, посмотрел прямо на Елиму
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?	10 и сказал: – Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Вечного Повелителя?
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.	11 Рука Повелителя обращена против тебя, ты будешь поражён слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повёл его за руку.
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!	12 Когда правитель увидел, что произошло, он уверовал, изумлённый учением о Повелителе.
13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.	13 Отплыв из Пафа, Паул и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иохан оставил их и возвратился в Иерусалим.
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.	14 Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в молитвенный дом иудеев и сели.
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“	15 После чтения из Таурата и Книги Пророков начальники молитвенного дома передали им: – Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!	16 Паул встал и, сделав жест рукой, сказал: – Народ Исраила и все боящиеся Всевышнего, выслушайте меня!
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,	17 Бог исраильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,	18 Сорок лет Он терпел их в пустыне.
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,	19 Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.	20 На это ушло около четырёхсот пятидесяти лет. Затем, до времени пророка Шемуила, Всевышний давал им судей. .
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.	21 Потом народ попросил себе царя, и Всевышний дал им Шаула, сына Киша из рода Вениамина. Шаул правил лет сорок.
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.	22 Потом, отстранив Шаула, Всевышний сделал царём Давуда. Он свидетельствовал о нём: «Я нашёл Давуда, сына Есея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания». .
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,	23 Из потомков Давуда Всевышний, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Исраилу – Ису.
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.	24 Перед пришествием Исы Яхия призывал весь народ Исраила принять обряд погружения в воду в знак покаяния.
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.	25 Заканчивая своё служение, Яхия говорил: «За кого вы меня принимаете? За Масиха? Я не Он. Но за мной идёт Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах».
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.	26 Братья, дети рода Ибрахима, и все, кто боится Всевышнего! Эта весть спасения была послана к нам!
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,	27 Жители Иерусалима и их начальники не узнали Масиха, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.	28 Они не нашли в Нём никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и всё-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.	29 Когда они исполнили всё, что было о Нём написано, они сняли Его с дерева и положили в могильную пещеру.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих!	30 Но Всевышний воскресил Его из мёртвых,
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.	31 и ещё много дней те, кто пришёл вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас – Его свидетели перед народом.
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,	32 Мы провозглашаем вам сейчас эту Радостную Весть: то, что Всевышний обещал нашим отцам, Он исполнил для нас, их детей, воскресив Ису.
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“	33 Во второй песне из Забура написано: «Ты Сын Мой (Избранный Мной Царь). Я Отцом Твоим отныне буду назван». .
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“	34 А о том, что Всевышний воскресил Его из мёртвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так: «Я дам вам святые и неизменные благословения, обещанные Давуду». .
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“	35 И в другом месте Он говорит:«Ты не дашь Верному Твоему увидеть тление». .
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.	36 Давуд, в своё время послужив воле Всевышнего, умер. Его похоронили с его отцами, и тело его истлело.
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.	37 Но Тот, Кого Всевышний воскресил, избежал тления!
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.	38 – Поэтому, братья, я хочу, чтобы вы знали, что, благодаря Исе, вам сегодня возвещается прощение грехов.
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.	39 Соблюдением Закона Мусы вы не могли оправдаться перед Всевышним, но каждый верующий в Ису получает оправдание в Нём.
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:	40 Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чём сказано в Книге Пророков:
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“	41 «Посмотрите, насмешники! Изумитесь и погибните!Я совершу в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам рассказали об этом». .
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.	42 Когда Паул и Варнава покидали молитвенный дом иудеев, их попросили говорить о том же в следующую субботу.
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.	43 Собрание разошлось, но многие иудеи и люди, чтущие Всевышнего, обращённые из других народов, пошли за Паулом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Всевышнего.
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.	44 В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово о Повелителе Исе.
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.	45 Когда отвергающие Ису иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Паул.
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.	46 Тогда Паул и Варнава решительно сказали им: – Слово Всевышнего в первую очередь должно было быть возвещено вам. Но так как вы отрицаете его и считаете себя недостойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к другим народам,
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“	47 как и повелел нам Вечный. Он сказал: «Я сделал Тебя светом для других народов, чтобы через Тебя спасение достигло концов земли». .
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.	48 Когда люди из других народов слышали это, они радовались и славили Вечного за Его слово, и все предназначенные к вечной жизни уверовали.
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.	49 Слово о Повелителе Исе распространилось по всей той области.
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.	50 Но отвергающие Ису иудеи подговорили чтущих Всевышнего женщин из знатных семей и влиятельных людей города, и те возбудили преследование против Паула и Варнавы и выгнали их из своих пределов.
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.	51 Тогда они отряхнули пыль со своих ног во свидетельство против своих гонителей и пошли в Конию.
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.	52 Ученики же исполнялись радости и Святого Духа.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния посланников Масиха

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния посланников Масиха

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния посланников Масиха

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния посланников Масиха

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт