Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 13

1 Того ча́су прийшли були дехто, та й розповіли́ Йому про галіле́ян, що їхню кров Пила́т змішав був із їхніми жертвами.

2 Ісус же сказав їм у відповідь: „Чи ви ду́маєте, що оці галіле́яни, що так постраждали, грішніші були від усіх галіле́ян?

3 Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

4 Або ті вісімнадцять, що ба́шта на них завалилась була́ в Сілоа́мі й побила їх, — чи ду́маєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“

6 І Він розповів оцю притчу: „Один чоловік у своїм винограднику мав поса́джене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

7 І сказав винаре́ві: „Оце́ третій рік, відко́ли прихо́джу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знахо́джу; зрубай його, — нащо й землю марну́є воно?“

8 А той йому в відповідь каже: „Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопа́ю довко́ла, і обкладу його гноєм, —

9 чи року наступного пло́ду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його“.

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.

11 І ось там була́ одна жінка, що вісімнадцять ро́ків мала духа не́мочі, і була скорчена, і не могла ніяк ви́простатись.

12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: „Жінко, — звільнена ти від неду́ги своєї“.

13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз ви́просталась, — і стала сла́вити Бога!

14 Озвався ж старши́й синагоги, обу́рений, що Ісус уздоро́вив у суботу, і сказав до наро́ду: „Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоро́влюйтеся, а не дня суботнього“.

15 А Госпо́дь відповів і промовив до нього: „Лицеміре, — хіба́ ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого́ вола чи осла від я́сел, і не веде напоїти?

16 Чи ж цю дочку́ Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось ро́ків, не належить звільни́ти її суботнього дня від цих пут?“

17 А як Він говорив це, — засоро́милися всі Його супротивники. І тішився ввесь наро́д всіма славними вчинками, які Він чинив!

18 Він же промовив: „До чо́го подібне Царство Боже, і до чо́го його прирівняю?

19 Подібне воно до гірчи́чного зе́рна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм са́ді. І воно виросло, і деревом стало, і „ку́блилось птаство небесне на ві́ттях його“.

20 І зно́ву сказав Він: „Із чим порівняю Я Боже Царство?

21 Подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вки́сне“.

22 І прохо́див містами та се́лами Він і навчав, до Єрусалиму просту́ючи.

23 І озвався до Нього один: „Господи, — хіба буде мало спасе́них?“ А Він відказав їм:

24 „Силку́йтеся ввійти тісни́ми ворі́тьми, бо кажу́ вам, — багато-хто будуть намага́тися ввійти, — та не зможуть!

25 Як устане Госпо́дар та двері замкне́, ви зачне́те висто́ювати ізнадво́ру, та стукати в двері й казати: „Господи, — відчини нам!“ А Він вам у відповідь скаже: „Не знаю Я вас, звідки ви!“

26 Тоді станете ви говорити: „Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти“.

27 А Він вам відкаже: „Говорю́ вам, — не знаю Я, звідки ви. „Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!“

28 Буде плач там і скре́гіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть.

29 І при́йдуть інші від сходу й захо́ду, і пі́вночі й пі́вдня, і при столі́ в Царстві Божім засядуть!

30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!“

31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: „Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо І́род убити Тебе“.

32 А Він відказав їм: „Ідіть і скажіть тому ли́сові: Ось де́монів Я виганяю, і чиню вздоро́влення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу́.

33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і ча́су найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та камену́єш посла́них до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курча́ток своїх, — та ви не захотіли!

35 Ось „ваш дім зостається порожній для вас!“ Говорю́ бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не наста́не, що скажете: „Благослове́нний, Хто йде в Господнє Ім'я́!“

Евангелие по Луке

Глава 13

1 В это самое время пришли к Иисусу какие-то люди и рассказали о галилеянах, убитых у жертвенника по приказу Пилата, так что их кровь смешалась с кровью тех животных, что они принесли в жертву.

2 Иисус сказал им: «Вы думаете, что эти галилеяне были грешнее всех прочих галилеян, раз их постигла такая участь?

3 Нет, говорю вам! Но если не покаетесь, то все так же погибнете.

4 Или те восемнадцать, на которых обрушилась башня в Силоаме и убила их, — думаете ли вы, что они были виновнее, чем все остальные люди, живущие в Иерусалиме?

5 Нет, говорю вам! Но если не покаетесь, то все так же погибнете!»

6 И Он рассказал такую притчу: «У одного человека была смоковница, посаженная в его винограднике. И однажды он пришел посмотреть, принесла ли она плоды, но ничего не нашел.

7 Тогда он сказал виноградарю: „Вот уже три года, как я прихожу сюда, чтобы посмотреть, не принесла ли смоковница плоды, и не нахожу ни одного. [Так] сруби ее! Зачем она землю истощает?“

8 „Господин, — ответил ему виноградарь, — оставь ее и на этот год, а я тем временем ее окопаю и удобрю.

9 Может, она еще принесет плоды в следующем году. Если нет, тогда срубишь“».

10 Однажды Иисус учил в субботу в одной из синагог.

11 Там была одна женщина, восемнадцать лет страдавшая от болезни, вызванной нечистым духом: она была сильно сгорблена и никак не могла разогнуться.

12 Когда Иисус заметил ее, Он ее подозвал и сказал: «Женщина, ты избавлена от болезни твоей».

13 Затем Он возложил на нее руки, и она тотчас выпрямилась и стала славить Бога.

14 В негодовании на Иисуса за то, что Он исцелил в субботу, старейшина синагоги сказал народу: «Есть шесть дней для работы. В эти дни и приходите исцеляться, а не в субботу».

15 Возражая ему и прочим противникам, Господь сказал: «Лицемеры! Не отвязывает ли от стойла каждый из вас в субботу своего вола или осла и не ведет ли поить?

16 А эту женщину, дочь Авраама, которая связана сатаной вот уже восемнадцать лет, разве не следовало освободить от этих уз в день субботний?»

17 Эти слова устыдили всех Его противников, а народ радовался тем славным делам, что Он совершал.

18 «Чему подобно Царство Божие? — продолжал Иисус. — С чем Мне сравнить его?

19 Оно похоже на горчичное зерно, которое человек взял и посадил в своем саду, и оно выросло, и стало деревом, и птицы поднебесные гнездились в ветвях его».

20 И еще сказал Иисус: «Чему уподоблю Царство Божие?

21 Оно подобно закваске, которую женщина берет, кладет в три меры муки, и всё тесто вскисает».

22 Продолжая свой путь в Иерусалим, проходил Он по городам и селениям и повсюду учил людей.

23 Один человек спросил Его: «Господи, неужели лишь немногие будут спасены?» Иисус ответил:

24 «Сделайте всё возможное, чтобы войти вам узкой дверью, ибо, говорю вам, многие будут пытаться войти, но не смогут.

25 Однажды хозяин дома встанет и закроет дверь, и вы можете остаться снаружи. И будете стучать в дверь и говорить: „Господи, открой нам!“ А Он в ответ скажет вам: „Я вас не знаю, откуда вы?“

26 Тогда вы станете убеждать Его: „Мы ели и пили с Тобой, и Ты учил на улицах наших“.

27 Но Он снова скажет вам: „Не знаю [вас], откуда вы. Уйдите от Меня все, творящие зло!“

28 Плач будет там и скрежет зубовный, когда увидите вы Авраама, Исаака, Иакова и всех пророков в Царстве Божием, а сами окажетесь изгнанными прочь.

29 С востока и запада, севера и юга люди придут, за столом соберутся на пиру в Царстве Божием.

30 И действительно, некоторые, сегодня последние, станут первыми, а первые — последними».

31 В то самое время к Иисусу пришло несколько фарисеев. Они сказали Ему: «Тебе лучше уйти отсюда. Покинь это место — Ирод хочет убить Тебя».

32 «Пойдите, — ответил Он им, — и скажите этой лисе, что Я буду изгонять бесов и совершать исцеления и сегодня, и завтра, а на третий день завершится дело Мое.

33 Но сегодня, завтра и на следующий день Я должен продолжать Свой путь, ибо немыслимо, чтобы пророк погиб вне Иерусалима.

34 Иерусалим, Иерусалим, убивающий пророков и камнями побивающий посланных Богом к нему! Сколько раз хотел Я собрать детей твоих, подобно тому, как птица собирает своих птенцов под крылья, но вы не захотели!

35 И вот, ваш дом оставляется вам! Говорю [же] вам: не увидите Меня, пока [не придет то время, когда] вы скажете: „Благословен Грядущий во имя Господне!“»

Вiд Луки Розділ 13	Евангелие по Луке Глава 13
1 Того ча́су прийшли були дехто, та й розповіли́ Йому про галіле́ян, що їхню кров Пила́т змішав був із їхніми жертвами.	1 В это самое время пришли к Иисусу какие-то люди и рассказали о галилеянах, убитых у жертвенника по приказу Пилата, так что их кровь смешалась с кровью тех животных, что они принесли в жертву.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: „Чи ви ду́маєте, що оці галіле́яни, що так постраждали, грішніші були від усіх галіле́ян?	2 Иисус сказал им: «Вы думаете, что эти галилеяне были грешнее всех прочих галилеян, раз их постигла такая участь?
3 Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!	3 Нет, говорю вам! Но если не покаетесь, то все так же погибнете.
4 Або ті вісімнадцять, що ба́шта на них завалилась була́ в Сілоа́мі й побила їх, — чи ду́маєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?	4 Или те восемнадцать, на которых обрушилась башня в Силоаме и убила их, — думаете ли вы, что они были виновнее, чем все остальные люди, живущие в Иерусалиме?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“	5 Нет, говорю вам! Но если не покаетесь, то все так же погибнете!»
6 І Він розповів оцю притчу: „Один чоловік у своїм винограднику мав поса́джене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.	6 И Он рассказал такую притчу: «У одного человека была смоковница, посаженная в его винограднике. И однажды он пришел посмотреть, принесла ли она плоды, но ничего не нашел.
7 І сказав винаре́ві: „Оце́ третій рік, відко́ли прихо́джу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знахо́джу; зрубай його, — нащо й землю марну́є воно?“	7 Тогда он сказал виноградарю: „Вот уже три года, как я прихожу сюда, чтобы посмотреть, не принесла ли смоковница плоды, и не нахожу ни одного. [Так] сруби ее! Зачем она землю истощает?“
8 А той йому в відповідь каже: „Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопа́ю довко́ла, і обкладу його гноєм, —	8 „Господин, — ответил ему виноградарь, — оставь ее и на этот год, а я тем временем ее окопаю и удобрю.
9 чи року наступного пло́ду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його“.	9 Может, она еще принесет плоды в следующем году. Если нет, тогда срубишь“».
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.	10 Однажды Иисус учил в субботу в одной из синагог.
11 І ось там була́ одна жінка, що вісімнадцять ро́ків мала духа не́мочі, і була скорчена, і не могла ніяк ви́простатись.	11 Там была одна женщина, восемнадцать лет страдавшая от болезни, вызванной нечистым духом: она была сильно сгорблена и никак не могла разогнуться.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: „Жінко, — звільнена ти від неду́ги своєї“.	12 Когда Иисус заметил ее, Он ее подозвал и сказал: «Женщина, ты избавлена от болезни твоей».
13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз ви́просталась, — і стала сла́вити Бога!	13 Затем Он возложил на нее руки, и она тотчас выпрямилась и стала славить Бога.
14 Озвався ж старши́й синагоги, обу́рений, що Ісус уздоро́вив у суботу, і сказав до наро́ду: „Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоро́влюйтеся, а не дня суботнього“.	14 В негодовании на Иисуса за то, что Он исцелил в субботу, старейшина синагоги сказал народу: «Есть шесть дней для работы. В эти дни и приходите исцеляться, а не в субботу».
15 А Госпо́дь відповів і промовив до нього: „Лицеміре, — хіба́ ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого́ вола чи осла від я́сел, і не веде напоїти?	15 Возражая ему и прочим противникам, Господь сказал: «Лицемеры! Не отвязывает ли от стойла каждый из вас в субботу своего вола или осла и не ведет ли поить?
16 Чи ж цю дочку́ Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось ро́ків, не належить звільни́ти її суботнього дня від цих пут?“	16 А эту женщину, дочь Авраама, которая связана сатаной вот уже восемнадцать лет, разве не следовало освободить от этих уз в день субботний?»
17 А як Він говорив це, — засоро́милися всі Його супротивники. І тішився ввесь наро́д всіма славними вчинками, які Він чинив!	17 Эти слова устыдили всех Его противников, а народ радовался тем славным делам, что Он совершал.
18 Він же промовив: „До чо́го подібне Царство Боже, і до чо́го його прирівняю?	18 «Чему подобно Царство Божие? — продолжал Иисус. — С чем Мне сравнить его?
19 Подібне воно до гірчи́чного зе́рна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм са́ді. І воно виросло, і деревом стало, і „ку́блилось птаство небесне на ві́ттях його“.	19 Оно похоже на горчичное зерно, которое человек взял и посадил в своем саду, и оно выросло, и стало деревом, и птицы поднебесные гнездились в ветвях его».
20 І зно́ву сказав Він: „Із чим порівняю Я Боже Царство?	20 И еще сказал Иисус: «Чему уподоблю Царство Божие?
21 Подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вки́сне“.	21 Оно подобно закваске, которую женщина берет, кладет в три меры муки, и всё тесто вскисает».
22 І прохо́див містами та се́лами Він і навчав, до Єрусалиму просту́ючи.	22 Продолжая свой путь в Иерусалим, проходил Он по городам и селениям и повсюду учил людей.
23 І озвався до Нього один: „Господи, — хіба буде мало спасе́них?“ А Він відказав їм:	23 Один человек спросил Его: «Господи, неужели лишь немногие будут спасены?» Иисус ответил:
24 „Силку́йтеся ввійти тісни́ми ворі́тьми, бо кажу́ вам, — багато-хто будуть намага́тися ввійти, — та не зможуть!	24 «Сделайте всё возможное, чтобы войти вам узкой дверью, ибо, говорю вам, многие будут пытаться войти, но не смогут.
25 Як устане Госпо́дар та двері замкне́, ви зачне́те висто́ювати ізнадво́ру, та стукати в двері й казати: „Господи, — відчини нам!“ А Він вам у відповідь скаже: „Не знаю Я вас, звідки ви!“	25 Однажды хозяин дома встанет и закроет дверь, и вы можете остаться снаружи. И будете стучать в дверь и говорить: „Господи, открой нам!“ А Он в ответ скажет вам: „Я вас не знаю, откуда вы?“
26 Тоді станете ви говорити: „Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти“.	26 Тогда вы станете убеждать Его: „Мы ели и пили с Тобой, и Ты учил на улицах наших“.
27 А Він вам відкаже: „Говорю́ вам, — не знаю Я, звідки ви. „Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!“	27 Но Он снова скажет вам: „Не знаю [вас], откуда вы. Уйдите от Меня все, творящие зло!“
28 Буде плач там і скре́гіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть.	28 Плач будет там и скрежет зубовный, когда увидите вы Авраама, Исаака, Иакова и всех пророков в Царстве Божием, а сами окажетесь изгнанными прочь.
29 І при́йдуть інші від сходу й захо́ду, і пі́вночі й пі́вдня, і при столі́ в Царстві Божім засядуть!	29 С востока и запада, севера и юга люди придут, за столом соберутся на пиру в Царстве Божием.
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!“	30 И действительно, некоторые, сегодня последние, станут первыми, а первые — последними».
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: „Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо І́род убити Тебе“.	31 В то самое время к Иисусу пришло несколько фарисеев. Они сказали Ему: «Тебе лучше уйти отсюда. Покинь это место — Ирод хочет убить Тебя».
32 А Він відказав їм: „Ідіть і скажіть тому ли́сові: Ось де́монів Я виганяю, і чиню вздоро́влення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу́.	32 «Пойдите, — ответил Он им, — и скажите этой лисе, что Я буду изгонять бесов и совершать исцеления и сегодня, и завтра, а на третий день завершится дело Мое.
33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і ча́су найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.	33 Но сегодня, завтра и на следующий день Я должен продолжать Свой путь, ибо немыслимо, чтобы пророк погиб вне Иерусалима.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та камену́єш посла́них до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курча́ток своїх, — та ви не захотіли!	34 Иерусалим, Иерусалим, убивающий пророков и камнями побивающий посланных Богом к нему! Сколько раз хотел Я собрать детей твоих, подобно тому, как птица собирает своих птенцов под крылья, но вы не захотели!
35 Ось „ваш дім зостається порожній для вас!“ Говорю́ бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не наста́не, що скажете: „Благослове́нний, Хто йде в Господнє Ім'я́!“	35 И вот, ваш дом оставляется вам! Говорю [же] вам: не увидите Меня, пока [не придет то время, когда] вы скажете: „Благословен Грядущий во имя Господне!“»

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 13

Евангелие по Луке

Глава 13

Вiд Луки

Розділ 13

Евангелие по Луке

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 13

Евангелие по Луке

Глава 13

Вiд Луки

Розділ 13

Евангелие по Луке

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт