Йов

Розділ 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Книга Иова

Глава 20

1 И сказал в ответ Цофар из Наамы:

2 «Воистину, смятенные мысли заставляют меня ответить, чувства, что кипят во мне.

3 Слышу я укор, который меня обижает, дух из глубин разума моего велит мне дать ответ.

4 Разве не знаешь ты, что издревле, с тех пор как поселил Бог человека на земле,

5 радость беззаконников скоротечна, веселье нечестивцев — лишь на миг?

6 Даже если до небес величие его вознесется и до облаков голова его поднимется,

7 сгинет он навеки, как помет, все, кто знали его, скажут: „И где он теперь?“

8 Словно грезы, улетит — и не отыщут его, исчезнет, как ночное видение.

9 Глаз, что видел его, более его не увидит, и родные места его не узрят.

10 Дети его будут заискивать перед нищими, своими руками раздадут состояние его.

11 Пусть и преисполнен он юношеской силы, вместе с ним во прах она ляжет.

12 Зло для уст его — услада, под языком он прячет его,

13 бережет его, не отпускает, во рту держит.

14 Только пища эта в брюхе у него станет гнилью, в яд кобры превратится.

15 Извергнет он проглоченные богатства, вывернет Бог утробу его.

16 Будет он глотать яд гадюки, жало змеиное его убьет.

17 Не любоваться ему потоками, реками, что струят мед и сливки.

18 Он отдаст плод трудов своих, их не отведав, накопленное богатство не принесет ему радости.

19 Ведь он обманывал, разорял бедных, отнимал дома, которых не строил.

20 Потому что утроба его не знала покоя, в алчности остановиться не мог,

21 никому от прожорливости его не было спасенья… Потому и благополучие его недолговечно,

22 при несметном его богатстве придет к нему горе, все несчастья на него обрушатся!

23 Пусть набивает он себе утробу, обрушит на него Бог Свой пылающий гнев, прольет дождем на него ужасы Свои.

24 И если от железного оружия он спасется, пронзит его стрела из бронзового лука.

25 Меч обнаженный насквозь пронзит нечестивца, пройдет меч сквозь печеньто-то ужас его постигнет!

26 Тьма в засаде притаилась, ждет его, огонь негасимый его поглотит, все, кто в шатре его уцелели, в беду попадут.

27 Небеса грех его раскроют, и земля против него поднимется!

28 Накопленное в доме его унесет поток, смоют его несущиеся воды в день Божьего гнева!

29 Вот удел нечестивцу от Бога, участь его, предначертанная Богом».

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

1 И сказал в ответ Цофар из Наамы:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

2 «Воистину, смятенные мысли заставляют меня ответить, чувства, что кипят во мне.

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

3 Слышу я укор, который меня обижает, дух из глубин разума моего велит мне дать ответ.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

4 Разве не знаешь ты, что издревле, с тех пор как поселил Бог человека на земле,

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

5 радость беззаконников скоротечна, веселье нечестивцев — лишь на миг?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

6 Даже если до небес величие его вознесется и до облаков голова его поднимется,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

7 сгинет он навеки, как помет, все, кто знали его, скажут: „И где он теперь?“

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

8 Словно грезы, улетит — и не отыщут его, исчезнет, как ночное видение.

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

9 Глаз, что видел его, более его не увидит, и родные места его не узрят.

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

10 Дети его будут заискивать перед нищими, своими руками раздадут состояние его.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

11 Пусть и преисполнен он юношеской силы, вместе с ним во прах она ляжет.

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

12 Зло для уст его — услада, под языком он прячет его,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

13 бережет его, не отпускает, во рту держит.

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

14 Только пища эта в брюхе у него станет гнилью, в яд кобры превратится.

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

15 Извергнет он проглоченные богатства, вывернет Бог утробу его.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

16 Будет он глотать яд гадюки, жало змеиное его убьет.

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

17 Не любоваться ему потоками, реками, что струят мед и сливки.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

18 Он отдаст плод трудов своих, их не отведав, накопленное богатство не принесет ему радости.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

19 Ведь он обманывал, разорял бедных, отнимал дома, которых не строил.

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

20 Потому что утроба его не знала покоя, в алчности остановиться не мог,

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

21 никому от прожорливости его не было спасенья… Потому и благополучие его недолговечно,

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

22 при несметном его богатстве придет к нему горе, все несчастья на него обрушатся!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

23 Пусть набивает он себе утробу, обрушит на него Бог Свой пылающий гнев, прольет дождем на него ужасы Свои.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

24 И если от железного оружия он спасется, пронзит его стрела из бронзового лука.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

25 Меч обнаженный насквозь пронзит нечестивца, пройдет меч сквозь печеньто-то ужас его постигнет!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

26 Тьма в засаде притаилась, ждет его, огонь негасимый его поглотит, все, кто в шатре его уцелели, в беду попадут.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

27 Небеса грех его раскроют, и земля против него поднимется!

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

28 Накопленное в доме его унесет поток, смоют его несущиеся воды в день Божьего гнева!

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

29 Вот удел нечестивцу от Бога, участь его, предначертанная Богом».