Дiї

Розділ 3

1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.

2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.

3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“

5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“

7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!

8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!

9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.

10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!

11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.

12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?

13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.

14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.

15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!

16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.

17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.

18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.

19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,

20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,

21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!

22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“

23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.

24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.

25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“

26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“

Деяния апостолов

Глава 3

1 Однажды в три часа пополудни, когда было время молитвы, Петр с Иоанном шли в Храм.

2 Тогда же к воротам Храма, что назывались Прекрасными, принесли человека, неспособного ходить с самого рождения. Каждый день его сажали там просить милостыню у приходивших в Храм.

3 Увидев, что Петр и Иоанн собираются войти в Храм, он и у них стал просить подаяния.

4 Они же внимательно посмотрели на него, и Петр сказал: «Взгляни на нас!»

5 Надеясь что-нибудь получить, тот стал пристально смотреть на них.

6 «Серебра и золота нет у меня, — продолжил Петр, — но я дам тебе то, что есть у меня: во имя Иисуса Христа из Назарета, [встань и] иди!»

7 И взяв его за правую руку, он поднял его. В тот же миг укрепились ступни и суставы ног хромого:

8 он вскочил, выпрямился и пошел. Затем он вошел с ними в Храм и ходил там, прыгая от радости и хваля Бога.

9 Все видели, как он ходил и хвалил Бога,

10 и когда узнавали в нем человека, который обычно сидел у Прекрасных ворот Храма, прося милостыню, то случившееся с ним вызывало у них удивление и недоумение.

11 Этот человек никак не хотел отойти от Петра и от Иоанна, и тут в галерею, что называлась Соломоновой, сбежался в изумлении весь народ.

12 Увидев это, Петр обратился к народу: «Братья израильтяне! Что вы этому так удивляетесь? Что смотрите на нас, словно мы своей собственной силой или своим благочестием сделали так, что человек этот стал ходить?

13 Бог Авраама, [Бог] Исаака и [Бог] Иакова, Бог отцов наших, прославил Сына Своего Иисуса, Которого вы предали и от Которого отреклись перед Пилатом, даже когда тот решил отпустить Его.

14 От Святого и Праведного вы отреклись, а для убийцы выпросили помилование.

15 Вы убили Владыку жизни, но Бог воскресил Его из мертвых, чему мы — свидетели.

16 Имя Иисуса и вера в это имя — вот что исцелило человека, которого вы видите и знаете. И через Иисуса действующая в нас вера дала ему, как вы сами видите, полное исцеление.

17 Ныне, братья, знаю я, что вы, как и те, кто направлял вас, сделали это по неведению,

18 но так Бог исполнил то, что Он предсказал устами всех пророков: Его Помазанник должен был претерпеть страдания.

19 Так покайтесь же и обратитесь к Богу, чтобы изглажены были грехи ваши

20 и пришли от Господа времена духовного пробуждения, и чтобы послал Он предназначенного вам Мессию — Иисуса,

21 Который должен оставаться на небесах, пока не настанет время восстановить всё, о чем издавна говорил Бог устами святых Своих пророков.

22 Моисей сказал:Пророка даст вам Господь, Бог ваш, как меня дал вам. Он будет из народа вашего. Слушайтесь Его во всем, что Он скажет вам;

23 ибо всякий, кто не примет Того Пророка, не останется в своем народе — искоренен будет“.

24 Да и все пророки, когда-либо говорившие, все — от Самуила и после него — тоже возвещали об этих днях.

25 Вы — наследники пророков и того завета, который Бог дал отцам вашим, говоря Аврааму: „И в потомке твоем благословятся все племена земные“.

26 И когда Бог воскресил Сына Своего, Он к вам первым послал Его, чтобы благословить вас, побуждая каждого отвратиться от злых дел своих».

Дiї

Розділ 3

Деяния апостолов

Глава 3

1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.

1 Однажды в три часа пополудни, когда было время молитвы, Петр с Иоанном шли в Храм.

2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.

2 Тогда же к воротам Храма, что назывались Прекрасными, принесли человека, неспособного ходить с самого рождения. Каждый день его сажали там просить милостыню у приходивших в Храм.

3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

3 Увидев, что Петр и Иоанн собираются войти в Храм, он и у них стал просить подаяния.

4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“

4 Они же внимательно посмотрели на него, и Петр сказал: «Взгляни на нас!»

5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

5 Надеясь что-нибудь получить, тот стал пристально смотреть на них.

6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“

6 «Серебра и золота нет у меня, — продолжил Петр, — но я дам тебе то, что есть у меня: во имя Иисуса Христа из Назарета, [встань и] иди!»

7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!

7 И взяв его за правую руку, он поднял его. В тот же миг укрепились ступни и суставы ног хромого:

8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!

8 он вскочил, выпрямился и пошел. Затем он вошел с ними в Храм и ходил там, прыгая от радости и хваля Бога.

9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.

9 Все видели, как он ходил и хвалил Бога,

10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!

10 и когда узнавали в нем человека, который обычно сидел у Прекрасных ворот Храма, прося милостыню, то случившееся с ним вызывало у них удивление и недоумение.

11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.

11 Этот человек никак не хотел отойти от Петра и от Иоанна, и тут в галерею, что называлась Соломоновой, сбежался в изумлении весь народ.

12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?

12 Увидев это, Петр обратился к народу: «Братья израильтяне! Что вы этому так удивляетесь? Что смотрите на нас, словно мы своей собственной силой или своим благочестием сделали так, что человек этот стал ходить?

13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.

13 Бог Авраама, [Бог] Исаака и [Бог] Иакова, Бог отцов наших, прославил Сына Своего Иисуса, Которого вы предали и от Которого отреклись перед Пилатом, даже когда тот решил отпустить Его.

14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.

14 От Святого и Праведного вы отреклись, а для убийцы выпросили помилование.

15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!

15 Вы убили Владыку жизни, но Бог воскресил Его из мертвых, чему мы — свидетели.

16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.

16 Имя Иисуса и вера в это имя — вот что исцелило человека, которого вы видите и знаете. И через Иисуса действующая в нас вера дала ему, как вы сами видите, полное исцеление.

17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.

17 Ныне, братья, знаю я, что вы, как и те, кто направлял вас, сделали это по неведению,

18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.

18 но так Бог исполнил то, что Он предсказал устами всех пророков: Его Помазанник должен был претерпеть страдания.

19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,

19 Так покайтесь же и обратитесь к Богу, чтобы изглажены были грехи ваши

20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,

20 и пришли от Господа времена духовного пробуждения, и чтобы послал Он предназначенного вам Мессию — Иисуса,

21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!

21 Который должен оставаться на небесах, пока не настанет время восстановить всё, о чем издавна говорил Бог устами святых Своих пророков.

22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“

22 Моисей сказал:Пророка даст вам Господь, Бог ваш, как меня дал вам. Он будет из народа вашего. Слушайтесь Его во всем, что Он скажет вам;

23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.

23 ибо всякий, кто не примет Того Пророка, не останется в своем народе — искоренен будет“.

24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.

24 Да и все пророки, когда-либо говорившие, все — от Самуила и после него — тоже возвещали об этих днях.

25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“

25 Вы — наследники пророков и того завета, который Бог дал отцам вашим, говоря Аврааму: „И в потомке твоем благословятся все племена земные“.

26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“

26 И когда Бог воскресил Сына Своего, Он к вам первым послал Его, чтобы благословить вас, побуждая каждого отвратиться от злых дел своих».