Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Деяния апостолов

Глава 13

1 В общине антиохийской были тогда такие пророки и учителя, как Варнава, Симеон, которого также звали Нигер, Лукий Киринеянин, Манаин, который воспитывался вместе с правителем Иродом, и Савл.

2 Однажды, когда они совершали богослужение, молились Господу и постились, Дух Святой сказал им: «Отпустите для Меня Варнаву и Савла для дела, к которому Я призвал их».

3 Тогда собравшиеся там, продолжая пребывать в посте и молитве, возложили на них руки и отпустили их.

4 Так, эти двое, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

5 Прибыв в Саламин, они проповедовали слово Божие в иудейских синагогах, Иоанн же был с ними как помощник.

6 Они прошли весь остров Кипр до самого Пафа и встретили там некоего лжепророка и волхва. Это был иудей по имени Бар-Иисус,

7 и он был из свиты проконсула Сергия Павла. Проконсул, как человек рассудительный, позвал к себе Варнаву и Савла, желая услышать слово Божие.

8 Но Элима, то есть волхв (так переводится имя его), противостоял им, стараясь отвратить проконсула от веры.

9 Тогда Савл (он же Павел), исполнившись Духом Святым, пристально посмотрел на волхва

10 и сказал: «О сын дьявола и враг всякой правды! Полон ты всякого порока и коварства. Может быть, довольно уже тебе извращать прямые пути Господни?!

11 Так вот, не уйдешь ты от руки Господней: ослепнешь ты на время и света солнечного не увидишь!» И тут же словно туманом, а затем и полным мраком заволокло глаза Элимы, и стал он метаться по сторонам в поисках поводыря.

12 Увидев всё происшедшее, проконсул уверовал. Он был под глубоким впечатлением от всего, что узнал о Господе.

13 Отплыв из Пафа, Павел и сопровождавшие его братья прибыли в Пергию, что в Памфилии, Иоанн, однако, оставил их там и вернулся в Иерусалим.

14 Они же, пройдя Пергию, пришли в Антиохию, что в Писидии, и, в субботний день придя в синагогу, сели там.

15 После чтения Закона и пророков старейшины синагоги послали сказать им: «Братья! Если у вас есть слово наставления к народу, говорите».

16 Павел встал, сделал знак рукою, прося всех умолкнуть, и сказал: «Братья израильтяне и все вы, чтущие единого Бога, послушайте!

17 Бог народа израильского избрал отцов наших; и на чужбине, в земле египетской, Он сделал наш народ большим народом и рукой Своей могучей вывел его оттуда.

18 И около сорока лет Он заботился о нем в пустыне.

19 И истребив семь народов в земле ханаанской, Он отдал отцам нашим во владение ту землю

20 лет на четыреста пятьдесят. После того, как взяли они ту землю, давал Он им судей, и те правили народом вплоть до дней пророка Самуила.

21 Потом просили они себе царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, из колена Вениаминова, который правил сорок лет.

22 Отстранив его, поставил им Бог царем Давида и дал о нем такое свидетельство: „Нашел Я Себе человека по сердцу Своему, Давида, сына Иессеева. Он исполнит всю волю Мою“.

23 Бог по Своему обещанию из его потомков даровал Израилю Спасителя Иисуса,

24 пришествие Которого было предвозвещено Иоанном, призывавшим весь народ Израиля к крещению в знак покаяния.

25 Иоанн, прежде чем закончить свой путь, сказал: „Я не тот, за кого вы меня принимаете, но за мною вслед идет Тот, у Кого я не достоин развязать обувь на ногах“.

26 Братья мои, дети рода Авраамова и все вы, поклоняющиеся единому Богу! Эта весть о спасении послана нам!

27 Ибо жители Иерусалима и начальники их отказались признать Его и исполнили слова пророков, читаемые каждую субботу, осудив Его.

28 Они, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, упросили всё же Пилата казнить Его.

29 Исполнив тем самым все, сказанное о Нем в Писаниях, сняли с креста и положили Его в гроб,

30 но Бог воскресил Его из мертвых.

31 И в течение многих дней Он являлся тем, кто вместе с Ним пришел из Галилеи в Иерусалим; [теперь] они свидетельствуют о Нем перед народом.

32 Вот и мы принесли вам Благую Весть: обещанное отцам нашим

33 Бог исполнил для нас, [их] детей, восставив Иисуса, как и написано об этом во втором псалме: „Ты — Мой Сын, Отцом Твоим стал Я ныне“.

34 А о том, что Бог восставил Его из мертвых, навсегда избавив от тления, Он сказал так: „Я дам Вам те святые, обещанные Давиду блага, на которые положиться можно“.

35 Потому и в другом псалме сказано: „Не дашь Святому Твоему Ты в тлен обратиться“.

36 Но Давид, как вы знаете, по воле Божьей послужил своему поколению и почил, он был похоронен с отцами своими и «тлен увидел».

37 Но тление не коснулось Того, Кто Богом был воскрешен.

38 [38-39] И знайте, братья мои, что это через Него возвещается вам прощение грехов. Через Него каждый верующий получает оправдание во всем, в чем вы через Закон Моисея не могли быть оправданы.

40 Так смотрите, чтобы не случилось того, о чем говорили пророки:

41 „Только посмотрите, насмешники! И останется вам лишь поразиться и погибнуть, ибо во дни ваши совершаю Я такое, чему вы никогда бы не поверили, случись вам услышать об этом“».

42 Когда Павел и Варнава выходили из синагоги, их просили продолжить говорить об этом в следующую субботу.

43 Когда же собрание закончилось, многие иудеи и люди благочестивые, из обращенных в иудаизм, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.

44 В следующую субботу чуть ли не весь город собрался, чтобы слушать слово Господне.

45 Иудеи, увидев эти толпы, исполнились зависти и начали, бранясь, противоречить всему, что говорил Павел.

46 Тогда Павел и Варнава смело и решительно сказали: «Мы должны были вам первым возвестить слово Божье; но раз вы его отвергаете и, как видно, не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся к язычникам.

47 Так заповедал нам Господь: „Светом для язычников сделал Я Тебя, чтоб стал Ты спасением до края земли“».

48 Слыша это, язычники радовались и славили слово Господне, и уверовали все, кто избран был для вечной жизни.

49 Слово Господне распространялось по всем окрестностям.

50 Но иудеи, сумев повлиять на чувства благочестивых женщин из знатных семей и на влиятельных людей города, начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из своих краев.

51 Они же, отряхнув прах с ног во свидетельство против своих гонителей, пошли в Иконию.

52 А ученики из обращенных в Антиохии, исполненные Духа Святого, пребывали в великой радости.

Дiї Розділ 13	Деяния апостолов Глава 13
1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.	1 В общине антиохийской были тогда такие пророки и учителя, как Варнава, Симеон, которого также звали Нигер, Лукий Киринеянин, Манаин, который воспитывался вместе с правителем Иродом, и Савл.
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“	2 Однажды, когда они совершали богослужение, молились Господу и постились, Дух Святой сказал им: «Отпустите для Меня Варнаву и Савла для дела, к которому Я призвал их».
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.	3 Тогда собравшиеся там, продолжая пребывать в посте и молитве, возложили на них руки и отпустили их.
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.	4 Так, эти двое, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.	5 Прибыв в Саламин, они проповедовали слово Божие в иудейских синагогах, Иоанн же был с ними как помощник.
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.	6 Они прошли весь остров Кипр до самого Пафа и встретили там некоего лжепророка и волхва. Это был иудей по имени Бар-Иисус,
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.	7 и он был из свиты проконсула Сергия Павла. Проконсул, как человек рассудительный, позвал к себе Варнаву и Савла, желая услышать слово Божие.
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.	8 Но Элима, то есть волхв (так переводится имя его), противостоял им, стараясь отвратить проконсула от веры.
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,	9 Тогда Савл (он же Павел), исполнившись Духом Святым, пристально посмотрел на волхва
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?	10 и сказал: «О сын дьявола и враг всякой правды! Полон ты всякого порока и коварства. Может быть, довольно уже тебе извращать прямые пути Господни?!
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.	11 Так вот, не уйдешь ты от руки Господней: ослепнешь ты на время и света солнечного не увидишь!» И тут же словно туманом, а затем и полным мраком заволокло глаза Элимы, и стал он метаться по сторонам в поисках поводыря.
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!	12 Увидев всё происшедшее, проконсул уверовал. Он был под глубоким впечатлением от всего, что узнал о Господе.
13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.	13 Отплыв из Пафа, Павел и сопровождавшие его братья прибыли в Пергию, что в Памфилии, Иоанн, однако, оставил их там и вернулся в Иерусалим.
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.	14 Они же, пройдя Пергию, пришли в Антиохию, что в Писидии, и, в субботний день придя в синагогу, сели там.
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“	15 После чтения Закона и пророков старейшины синагоги послали сказать им: «Братья! Если у вас есть слово наставления к народу, говорите».
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!	16 Павел встал, сделал знак рукою, прося всех умолкнуть, и сказал: «Братья израильтяне и все вы, чтущие единого Бога, послушайте!
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,	17 Бог народа израильского избрал отцов наших; и на чужбине, в земле египетской, Он сделал наш народ большим народом и рукой Своей могучей вывел его оттуда.
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,	18 И около сорока лет Он заботился о нем в пустыне.
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,	19 И истребив семь народов в земле ханаанской, Он отдал отцам нашим во владение ту землю
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.	20 лет на четыреста пятьдесят. После того, как взяли они ту землю, давал Он им судей, и те правили народом вплоть до дней пророка Самуила.
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.	21 Потом просили они себе царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, из колена Вениаминова, который правил сорок лет.
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.	22 Отстранив его, поставил им Бог царем Давида и дал о нем такое свидетельство: „Нашел Я Себе человека по сердцу Своему, Давида, сына Иессеева. Он исполнит всю волю Мою“.
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,	23 Бог по Своему обещанию из его потомков даровал Израилю Спасителя Иисуса,
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.	24 пришествие Которого было предвозвещено Иоанном, призывавшим весь народ Израиля к крещению в знак покаяния.
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.	25 Иоанн, прежде чем закончить свой путь, сказал: „Я не тот, за кого вы меня принимаете, но за мною вслед идет Тот, у Кого я не достоин развязать обувь на ногах“.
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.	26 Братья мои, дети рода Авраамова и все вы, поклоняющиеся единому Богу! Эта весть о спасении послана нам!
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,	27 Ибо жители Иерусалима и начальники их отказались признать Его и исполнили слова пророков, читаемые каждую субботу, осудив Его.
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.	28 Они, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, упросили всё же Пилата казнить Его.
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.	29 Исполнив тем самым все, сказанное о Нем в Писаниях, сняли с креста и положили Его в гроб,
30 Але Бог воскресив Його з мертвих!	30 но Бог воскресил Его из мертвых.
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.	31 И в течение многих дней Он являлся тем, кто вместе с Ним пришел из Галилеи в Иерусалим; [теперь] они свидетельствуют о Нем перед народом.
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,	32 Вот и мы принесли вам Благую Весть: обещанное отцам нашим
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“	33 Бог исполнил для нас, [их] детей, восставив Иисуса, как и написано об этом во втором псалме: „Ты — Мой Сын, Отцом Твоим стал Я ныне“.
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“	34 А о том, что Бог восставил Его из мертвых, навсегда избавив от тления, Он сказал так: „Я дам Вам те святые, обещанные Давиду блага, на которые положиться можно“.
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“	35 Потому и в другом псалме сказано: „Не дашь Святому Твоему Ты в тлен обратиться“.
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.	36 Но Давид, как вы знаете, по воле Божьей послужил своему поколению и почил, он был похоронен с отцами своими и «тлен увидел».
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.	37 Но тление не коснулось Того, Кто Богом был воскрешен.
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.	38 [38-39] И знайте, братья мои, что это через Него возвещается вам прощение грехов. Через Него каждый верующий получает оправдание во всем, в чем вы через Закон Моисея не могли быть оправданы.
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.	39
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:	40 Так смотрите, чтобы не случилось того, о чем говорили пророки:
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“	41 „Только посмотрите, насмешники! И останется вам лишь поразиться и погибнуть, ибо во дни ваши совершаю Я такое, чему вы никогда бы не поверили, случись вам услышать об этом“».
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.	42 Когда Павел и Варнава выходили из синагоги, их просили продолжить говорить об этом в следующую субботу.
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.	43 Когда же собрание закончилось, многие иудеи и люди благочестивые, из обращенных в иудаизм, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.	44 В следующую субботу чуть ли не весь город собрался, чтобы слушать слово Господне.
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.	45 Иудеи, увидев эти толпы, исполнились зависти и начали, бранясь, противоречить всему, что говорил Павел.
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.	46 Тогда Павел и Варнава смело и решительно сказали: «Мы должны были вам первым возвестить слово Божье; но раз вы его отвергаете и, как видно, не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся к язычникам.
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“	47 Так заповедал нам Господь: „Светом для язычников сделал Я Тебя, чтоб стал Ты спасением до края земли“».
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.	48 Слыша это, язычники радовались и славили слово Господне, и уверовали все, кто избран был для вечной жизни.
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.	49 Слово Господне распространялось по всем окрестностям.
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.	50 Но иудеи, сумев повлиять на чувства благочестивых женщин из знатных семей и на влиятельных людей города, начали преследовать Павла и Варнаву и изгнали их из своих краев.
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.	51 Они же, отряхнув прах с ног во свидетельство против своих гонителей, пошли в Иконию.
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.	52 А ученики из обращенных в Антиохии, исполненные Духа Святого, пребывали в великой радости.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Дiї

Розділ 13

Деяния апостолов

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт