CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 13
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

Acts

Chapter 13

1 NOW there were in the church at An'ti-och prophets and teachers; Bar'na-bas, and Simeon who was called Ni'ger, and Lu'cius from the city of Cy-rene, and Man'a-el, * who was the son of the man who brought up Herod the tetrarch, and Saul.

2 As they fasted and prayed to God, the Holy Spirit said to them, Appoint for me Saul and Bar'na-bas for the work to which I have called them.

3 So, after they had fasted and prayed, and laid their hands on them, they sent them away.

4 Thus these two were sent forth by the Holy Spirit, and went down to Se-leu'ci-a; and from there they sailed to Cy'prus.

5 And when they had entered the city of Sal'a-mis, they preached the word of our LORD in the synagogues of the Jews: and John ministered unto them.

6 And when they had traveled the whole island as far as the city of Pa'phos, they found a Jewish sorcerer, who was a false prophet and whose name was Bar-Shu'ma:

7 Who was very close friend to a wise man, the proconsul whose name was Ser'gi-us Pau'lus, who called for Saul and Bar'na-bas, and desired to hear from them the word of God.

8 But Bar-Shu'ma the sorcerer (whose name is interpreted Elymas) withstood them, seeking to turn away the proconsul from the faith.

9 Then Saul, who is called Paul, filled with the Holy Spirit, looked at him,

10 And said, O man full of every kind of subtlety and of all evil things, you son of the devil and enemy of all righteousness, will you not cease to pervert the right ways of the LORD?

11 And now the hand of the LORD is against you, and you shall be blind, and shall not see the sun for a time. And in that very hour there fell on him a mist and darkness; and he went about seeking some one to lead him by the hand.

12 And when the proconsul saw what had happened, he was amazed, and believed the teaching of the LORD.

13 Then Paul and Bar'na-bas sailed from the city of Pa'phos, and came to Per'ga, a city in Pam-phyl'i-a: and John separated from them and went to Jerusalem.

14 But they left Per'ga and came to An'tioch, a city in Pi-sid'i-a, and on the Sabbath day they went into the synagogue and sat down.

15 And after the reading of the law and the prophets, the elders of the synagogue sent to them, saying, O men and brethren, if you have a word of encouragement for the people, speak.

16 So Paul stood up, and lifting his hands said, O men of Israel, and those of you who fear God, hear my words:

17 The God of this people of Is'ra-el chose our forefathers, and exalted and multiplied them when they dwelt as strangers in the land of Egypt, and with a strong arm he brought them out of it.

18 And he fed them in the wilderness for forty years.

19 And he destroyed seven nations in the land of Ca'naan, and he gave them their land for an inheritance.

20 And for a period of four hundred and fifty years he gave them judges until the time of the prophet Samuel.

21 Then they asked for a king, and God gave them Saul the son of Kish, a man of the tribe of Benjamin, for a period of forty years.

22 And when in time God took Saul away he raised up to them David to be their king; concerning whom he testified and said, I have found David, the son of Jesse, a man after my own heart, to do my will.

23 Of this man's seed God has, according to his promise, raised to Israel a Saviour, Jesus:

24 Before whose coming, he had sent John to preach the baptism of repentance to all the people of Israel.

25 And as John fulfilled his ministry, he said, Whom do you think I am? I am not he. But behold there comes one after me the strings of whose shoes I am not worthy to untie.

26 O men and brethren, descendants of the family of Abraham, and whosoever among you fears God, to you is the word of salvation sent.

27 For in as much as the inhabitants of Jerusalem and their leaders did not understand him nor the en_lbp_books of the prophets which are read every Sabbath day, they condemned him; but all the things which were written have been fulfilled.

28 And though they found no cause for his death, they asked Pilate that they might kill him.

29 And when they had fulfilled all that was written of him, they lowered him from the cross and laid him in a sepulchre.

30 But God raised him from the dead;

31 And for many days he was seen by them who had come up with him from Galilee to Jerusalem, and they are now his witnesses to the people.

32 And behold we also preach to you that that very promise which was made to our fathers,

33 Behold God has fulfilled it unto us their children, for he has raised up Jesus, just as it is written in the second psalm, You are my son, this day I have begotten you.

34 And God raised him from the dead, no more to return to corruption, as he said, I will give you the sure mercies of David.

35 And again he said in another place, You shall not suffer your Holy One to see corruption.

36 For David, after he had served his own generation with the will of God, passed away; though he was a greater man than his fathers, yet he saw corruption.

37 But he whom God raised did not see corruption.

38 Be it known to you, therefore, brethren, that through this very one is preached to you the forgiveness of sins:

39 And by him all that believe are justified from all things, from which you could not be justified by the law of Moses.

40 Beware, therefore, lest that which is written in the prophets may come upon you.

41 Be careful, O you despisers, for you shall wonder and perish: for I will do a great work in your day which you will not believe even if a man tell it to you.

42 And as Paul and Bar'na-bas were leaving them, the people besought them to speak these things to them the next sabbath.

43 Now when the congregation was dismissed, a great many Jews, and also proselytes who feared God, followed Paul and Bar'na-bas: who, speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.

44 And the next sabbath day the whole city gathered to hear the word of God.

45 But when the Jews saw the great crowd, they were filled with envy, and they bitterly opposed the words of Paul, and they blasphemed.

46 Then Paul and Bar'na-bas said to them boldly, It was necessary that the word of God should first be spoken to you: but because you reject it, you have decided against yourselves and you are unworthy of everlasting life, so behold, we turn to the Gentiles.

47 For so has our Lord commanded us, as it is written, I have set you to be a light to the Gentiles, that you should be for salvation unto the ends of the earth.

48 And when the Gentiles heard this, they were glad and glorified God; and as many as were ordained to eternal life believed.

49 And the word of the Lord was published throughout all that region.

50 But the Jews stirred up the chief men of the city and the rich women who worshipped God with them, so that they stirred up a persecution against Paul and Bar'na-bas, and expelled them beyond their borders.

51 And as they went out, they shook off the dust of their feet upon them, and they came to the city of I-co'ni-um.

52 And the disciples were filled with joy, and with the Holy Spirit.

Дiї

Розділ 13

Acts

Chapter 13

1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

1 NOW there were in the church at An'ti-och prophets and teachers; Bar'na-bas, and Simeon who was called Ni'ger, and Lu'cius from the city of Cy-rene, and Man'a-el, * who was the son of the man who brought up Herod the tetrarch, and Saul.

2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

2 As they fasted and prayed to God, the Holy Spirit said to them, Appoint for me Saul and Bar'na-bas for the work to which I have called them.

3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

3 So, after they had fasted and prayed, and laid their hands on them, they sent them away.

4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

4 Thus these two were sent forth by the Holy Spirit, and went down to Se-leu'ci-a; and from there they sailed to Cy'prus.

5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

5 And when they had entered the city of Sal'a-mis, they preached the word of our LORD in the synagogues of the Jews: and John ministered unto them.

6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

6 And when they had traveled the whole island as far as the city of Pa'phos, they found a Jewish sorcerer, who was a false prophet and whose name was Bar-Shu'ma:

7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

7 Who was very close friend to a wise man, the proconsul whose name was Ser'gi-us Pau'lus, who called for Saul and Bar'na-bas, and desired to hear from them the word of God.

8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

8 But Bar-Shu'ma the sorcerer (whose name is interpreted Elymas) withstood them, seeking to turn away the proconsul from the faith.

9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

9 Then Saul, who is called Paul, filled with the Holy Spirit, looked at him,

10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

10 And said, O man full of every kind of subtlety and of all evil things, you son of the devil and enemy of all righteousness, will you not cease to pervert the right ways of the LORD?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

11 And now the hand of the LORD is against you, and you shall be blind, and shall not see the sun for a time. And in that very hour there fell on him a mist and darkness; and he went about seeking some one to lead him by the hand.

12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

12 And when the proconsul saw what had happened, he was amazed, and believed the teaching of the LORD.

13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

13 Then Paul and Bar'na-bas sailed from the city of Pa'phos, and came to Per'ga, a city in Pam-phyl'i-a: and John separated from them and went to Jerusalem.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

14 But they left Per'ga and came to An'tioch, a city in Pi-sid'i-a, and on the Sabbath day they went into the synagogue and sat down.

15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

15 And after the reading of the law and the prophets, the elders of the synagogue sent to them, saying, O men and brethren, if you have a word of encouragement for the people, speak.

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

16 So Paul stood up, and lifting his hands said, O men of Israel, and those of you who fear God, hear my words:

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

17 The God of this people of Is'ra-el chose our forefathers, and exalted and multiplied them when they dwelt as strangers in the land of Egypt, and with a strong arm he brought them out of it.

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

18 And he fed them in the wilderness for forty years.

19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

19 And he destroyed seven nations in the land of Ca'naan, and he gave them their land for an inheritance.

20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

20 And for a period of four hundred and fifty years he gave them judges until the time of the prophet Samuel.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

21 Then they asked for a king, and God gave them Saul the son of Kish, a man of the tribe of Benjamin, for a period of forty years.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

22 And when in time God took Saul away he raised up to them David to be their king; concerning whom he testified and said, I have found David, the son of Jesse, a man after my own heart, to do my will.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

23 Of this man's seed God has, according to his promise, raised to Israel a Saviour, Jesus:

24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

24 Before whose coming, he had sent John to preach the baptism of repentance to all the people of Israel.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

25 And as John fulfilled his ministry, he said, Whom do you think I am? I am not he. But behold there comes one after me the strings of whose shoes I am not worthy to untie.

26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

26 O men and brethren, descendants of the family of Abraham, and whosoever among you fears God, to you is the word of salvation sent.

27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

27 For in as much as the inhabitants of Jerusalem and their leaders did not understand him nor the en_lbp_books of the prophets which are read every Sabbath day, they condemned him; but all the things which were written have been fulfilled.

28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

28 And though they found no cause for his death, they asked Pilate that they might kill him.

29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

29 And when they had fulfilled all that was written of him, they lowered him from the cross and laid him in a sepulchre.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих!

30 But God raised him from the dead;

31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

31 And for many days he was seen by them who had come up with him from Galilee to Jerusalem, and they are now his witnesses to the people.

32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

32 And behold we also preach to you that that very promise which was made to our fathers,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

33 Behold God has fulfilled it unto us their children, for he has raised up Jesus, just as it is written in the second psalm, You are my son, this day I have begotten you.

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

34 And God raised him from the dead, no more to return to corruption, as he said, I will give you the sure mercies of David.

35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

35 And again he said in another place, You shall not suffer your Holy One to see corruption.

36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

36 For David, after he had served his own generation with the will of God, passed away; though he was a greater man than his fathers, yet he saw corruption.

37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

37 But he whom God raised did not see corruption.

38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

38 Be it known to you, therefore, brethren, that through this very one is preached to you the forgiveness of sins:

39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

39 And by him all that believe are justified from all things, from which you could not be justified by the law of Moses.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

40 Beware, therefore, lest that which is written in the prophets may come upon you.

41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

41 Be careful, O you despisers, for you shall wonder and perish: for I will do a great work in your day which you will not believe even if a man tell it to you.

42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

42 And as Paul and Bar'na-bas were leaving them, the people besought them to speak these things to them the next sabbath.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

43 Now when the congregation was dismissed, a great many Jews, and also proselytes who feared God, followed Paul and Bar'na-bas: who, speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

44 And the next sabbath day the whole city gathered to hear the word of God.

45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

45 But when the Jews saw the great crowd, they were filled with envy, and they bitterly opposed the words of Paul, and they blasphemed.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

46 Then Paul and Bar'na-bas said to them boldly, It was necessary that the word of God should first be spoken to you: but because you reject it, you have decided against yourselves and you are unworthy of everlasting life, so behold, we turn to the Gentiles.

47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

47 For so has our Lord commanded us, as it is written, I have set you to be a light to the Gentiles, that you should be for salvation unto the ends of the earth.

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

48 And when the Gentiles heard this, they were glad and glorified God; and as many as were ordained to eternal life believed.

49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

49 And the word of the Lord was published throughout all that region.

50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

50 But the Jews stirred up the chief men of the city and the rich women who worshipped God with them, so that they stirred up a persecution against Paul and Bar'na-bas, and expelled them beyond their borders.

51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

51 And as they went out, they shook off the dust of their feet upon them, and they came to the city of I-co'ni-um.

52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

52 And the disciples were filled with joy, and with the Holy Spirit.