Вiд МаркаРозділ 3 |
|
1 |
|
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
|
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
|
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
|
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
|
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
|
7 |
|
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
|
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
|
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
|
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
|
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
|
13 |
|
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
|
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
|
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
|
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
|
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
|
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
|
20 |
|
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
|
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
|
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
|
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
|
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
|
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
|
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
|
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
|
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
|
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
|
31 |
|
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
|
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
|
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
|
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |
MarkChapter 3 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 |
|
8 And |
|
9 And |
|
10 For |
|
11 And |
|
12 And |
|
13 |
|
14 And |
|
15 And |
|
16 |
|
17 And |
|
18 And |
|
19 And |
|
20 |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 Because |
|
31 |
|
32 And |
|
33 And |
|
34 And |
|
35 |
Вiд МаркаРозділ 3 |
MarkChapter 3 |
|
1 |
1 |
|
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
2 And |
|
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
3 And |
|
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
4 And |
|
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
5 And |
|
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
6 And |
|
7 |
7 |
|
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
8 And |
|
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
9 And |
|
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
10 For |
|
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
11 And |
|
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
12 And |
|
13 |
13 |
|
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
14 And |
|
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
15 And |
|
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
16 |
|
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
17 And |
|
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
18 And |
|
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
19 And |
|
20 |
20 |
|
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
21 And |
|
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
22 And |
|
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
23 |
|
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
24 |
|
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
25 |
|
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
26 |
|
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
27 |
|
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
28 |
|
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
29 |
|
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
30 Because |
|
31 |
31 |
|
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
32 And |
|
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
33 And |
|
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
34 And |
|
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |
35 |