CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 27
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

Acts

Chapter 27

1 And when5613 it was determined2919 that we should sail636 into1519 Italy,2482 they delivered3860 Paul3972 and certain5100 other2087 prisoners1202 to one named3686 Julius,2457 a centurion1543 of Augustus'828 band.4686

2 And entering1910 into a ship4143 of Adramyttium,98 we launched,321 meaning3195 to sail4126 by the coasts5117 of Asia;773 one Aristarchus,708 a Macedonian3110 of Thessalonica,2331 being5607 with us.

3 And the next2087 day we touched2609 at1519 Sidon.4605 And Julius2457 courteously5364 entreated5530 Paul,3972 and gave2010 him liberty2010 to go4198 to his friends5384 to refresh1958 5177 himself.

4 And when we had launched321 from there,1564 we sailed5284 under5284 Cyprus,2954 because1223 the winds417 were contrary.1727

5 And when we had sailed1277 over1277 the sea3989 of Cilicia2791 and Pamphylia,3828 we came2718 to Myra,3460 a city of Lycia.3073

6 And there1563 the centurion1543 found2147 a ship4143 of Alexandria221 sailing4126 into1519 Italy;2482 and he put1688 us therein.

7 And when we had sailed1020 slowly1020 many2425 days,2250 and scarce3433 were come1096 over2596 against2596 Cnidus,2834 the wind417 not suffering4330 us, we sailed5284 under5284 Crete,2914 over2596 against2596 Salmone;4534

8 And, hardly3433 passing3881 it, came2064 to a place5117 which is called2564 The fair2568 havens;2568 near1451 whereunto3739 was the city4172 of Lasea.2996

9 Now1161 when much2425 time5550 was spent,1230 and when sailing4144 was now2235 dangerous,2000 because1223 the fast3521 was now2235 already2235 past,3928 Paul3972 admonished3867 them,

10 And said3004 to them, Sirs,435 I perceive2334 that this3588 voyage4144 will3195 be with hurt5196 and much4183 damage,2209 not only3440 of the lading5414 and ship,4143 but also2532 of our lives.5590

11 Nevertheless1161 the centurion1543 believed3982 the master2942 and the owner3490 of the ship,3490 more3123 than2228 those3588 things which were spoken3004 by Paul.3972

12 And because the haven3040 was not commodious428 to winter3915 in, the more4119 part advised1012 5087 to depart321 there1564 also,2547 if1513 by any4458 means4458 they might1410 attain2658 to Phenice,5405 and there to winter;3914 which is an haven3040 of Crete,2914 and lies991 toward2596 the south3047 west3047 and north5566 west.5566

13 And when the south3558 wind blew5285 softly,5285 supposing1380 that they had obtained2902 their purpose,4286 loosing142 there, they sailed3881 close788 by Crete.2914

14 But not long4183 after there arose906 against2596 it a tempestuous5189 wind,417 called2564 Euroclydon.2148

15 And when the ship4143 was caught,4884 and could1410 not bear503 up into the wind,417 we let1929 her drive.1929

16 And running5295 under5295 a certain5100 island3519 which is called2564 Clauda,2802 we had much3433 work3433 2480 to come4031 1096 by the boat:4627

17 Which3739 when they had taken142 up, they used5530 helps,996 under girding5269 the ship;4143 and, fearing5399 lest3361 they should fall1601 into1519 the quicksands,4950 struck5465 sail,4632 and so3779 were driven.5342

18 And we being exceedingly4971 tossed5492 with a tempest,5492 the next1836 day they lightened1546 4160 the ship;

19 And the third5154 day we cast4496 out with our own849 hands849 the tackling4631 of the ship.4143

20 And when neither3383 sun2246 nor3383 stars798 in many4119 days2250 appeared,2014 and no3756 small3641 tempest5494 lay1945 on1945 us, all3956 hope1680 that we should be saved4982 was then3063 taken4014 away.4014

21 But after5225 long4183 abstinence776 Paul3972 stood2476 forth in the middle3319 of them, and said,2036 Sirs,435 you should1163 have listened3980 to me, and not have loosed321 from Crete,2914 and to have gained2770 this5026 harm5196 and loss.2209

22 And now3568 I exhort3867 you to be of good cheer:2114 for there shall be no3762 loss580 of any3762 man's life5590 among1537 you, but of the ship.4143

23 For there stood3936 by me this5026 night3571 the angel32 of God,2316 whose3739 I am,1510 and whom3739 I serve,3000

24 Saying,3004 Fear5399 not, Paul;3972 you must1163 be brought3936 before3936 Caesar:2541 and, see,2400 God2316 has given5483 you all3956 them that sail4126 with you.

25 Why,1352 sirs,435 be of good cheer:2114 for I believe4100 God,2316 that it shall be even3779 as it was told2980 me.

26 However, we must1163 be cast1601 on a certain5100 island.3520

27 But when5613 the fourteenth5065 night3571 was come,1096 as we were driven1308 up and down1308 in Adria,99 about2596 midnight3319 3571 the shipmen3492 deemed5282 that they drew4317 near4317 to some5100 country;5561

28 And sounded,1001 and found2147 it twenty1501 fathoms:3712 and when they had gone1339 a little1024 further,1339 they sounded1001 again,3825 and found2147 it fifteen1178 fathoms.3712

29 Then5037 fearing5399 lest3381 we should have fallen1601 on rocks,5138 5117 they cast4496 four5064 anchors45 out of the stern,4403 and wished2172 for the day.2250

30 And as the shipmen3492 were about2212 to flee5343 out of the ship,4143 when they had let5465 down5465 the boat4627 into1519 the sea,2281 under color4392 as though they would3195 have cast1614 anchors out of the bow,4408

31 Paul3972 said2036 to the centurion1543 and to the soldiers,4757 Except3362 these3778 abide3306 in the ship,4143 you cannot3756 1410 be saved.4982

32 Then5119 the soldiers4757 cut609 off609 the ropes4979 of the boat,4627 and let1439 her fall1601 off.1601

33 And while891 3739 the day2250 was coming3195 1096 on, Paul3972 sought3870 them all537 to take3335 meat,5160 saying,3004 This4594 day4594 is the fourteenth5065 day2250 that you have tarried4328 and continued1300 fasting,777 having taken4355 nothing.3367

34 Why1352 I pray3870 you to take4355 some meat:5160 for this5124 is for your5212 health:4991 for there shall not an hair2359 fall4098 from the head2776 of any3762 of you.

35 And when he had thus5023 spoken,2036 he took2983 bread,740 and gave thanks2168 to God2316 in presence1799 of them all:3956 and when he had broken2806 it, he began756 to eat.2068

36 Then1161 were they all3956 of good cheer,2114 and they also2532 took4355 some meat.5160

37 And we were in all3956 in the ship4143 two1250 hundred1250 three score1440 and sixteen1440 1803 souls.5590

38 And when they had eaten2880 enough,2880 they lightened2893 the ship,4143 and cast1544 out the wheat4621 into1519 the sea.2281

39 And when3753 it was day,2250 they knew1921 not the land:1093 but they discovered2657 a certain5100 creek2859 with a shore,123 into1519 the which3739 they were minded,1014 if1487 it were possible,1410 to thrust1856 in the ship.4143

40 And when they had taken4014 up the anchors,45 they committed1439 themselves to the sea,2281 and loosed447 the rudder4079 bands,2202 and hoisted1869 up the mainsail736 to the wind,4154 and made2722 toward1519 shore.123

41 And falling4045 into1519 a place5117 where1337 two1337 seas1337 met, they ran2027 the ship3491 aground;2027 and the forepart4408 stuck2043 fast, and remained3306 unmovable,761 but the hinder4403 part4403 was broken3089 with the violence970 of the waves.2949

42 And the soldiers'4757 counsel1012 was to kill615 the prisoners,1202 lest3361 any5100 of them should swim1579 out, and escape.1309

43 But the centurion,1543 willing1014 to save1295 Paul,3972 kept2967 them from their purpose;1013 and commanded2753 that they which could1410 swim2860 should cast641 themselves first4413 into the sea, and get1826 to land:1093

44 And the rest,3062 some3588 3303 on1909 boards,4548 and some1161 on1909 broken3089 pieces of the ship.4143 And so3779 it came1096 to pass, that they escaped1295 all3956 safe1295 to land.1093

Дiї

Розділ 27

Acts

Chapter 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

1 And when5613 it was determined2919 that we should sail636 into1519 Italy,2482 they delivered3860 Paul3972 and certain5100 other2087 prisoners1202 to one named3686 Julius,2457 a centurion1543 of Augustus'828 band.4686

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

2 And entering1910 into a ship4143 of Adramyttium,98 we launched,321 meaning3195 to sail4126 by the coasts5117 of Asia;773 one Aristarchus,708 a Macedonian3110 of Thessalonica,2331 being5607 with us.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

3 And the next2087 day we touched2609 at1519 Sidon.4605 And Julius2457 courteously5364 entreated5530 Paul,3972 and gave2010 him liberty2010 to go4198 to his friends5384 to refresh1958 5177 himself.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

4 And when we had launched321 from there,1564 we sailed5284 under5284 Cyprus,2954 because1223 the winds417 were contrary.1727

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

5 And when we had sailed1277 over1277 the sea3989 of Cilicia2791 and Pamphylia,3828 we came2718 to Myra,3460 a city of Lycia.3073

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

6 And there1563 the centurion1543 found2147 a ship4143 of Alexandria221 sailing4126 into1519 Italy;2482 and he put1688 us therein.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

7 And when we had sailed1020 slowly1020 many2425 days,2250 and scarce3433 were come1096 over2596 against2596 Cnidus,2834 the wind417 not suffering4330 us, we sailed5284 under5284 Crete,2914 over2596 against2596 Salmone;4534

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

8 And, hardly3433 passing3881 it, came2064 to a place5117 which is called2564 The fair2568 havens;2568 near1451 whereunto3739 was the city4172 of Lasea.2996

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

9 Now1161 when much2425 time5550 was spent,1230 and when sailing4144 was now2235 dangerous,2000 because1223 the fast3521 was now2235 already2235 past,3928 Paul3972 admonished3867 them,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

10 And said3004 to them, Sirs,435 I perceive2334 that this3588 voyage4144 will3195 be with hurt5196 and much4183 damage,2209 not only3440 of the lading5414 and ship,4143 but also2532 of our lives.5590

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

11 Nevertheless1161 the centurion1543 believed3982 the master2942 and the owner3490 of the ship,3490 more3123 than2228 those3588 things which were spoken3004 by Paul.3972

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

12 And because the haven3040 was not commodious428 to winter3915 in, the more4119 part advised1012 5087 to depart321 there1564 also,2547 if1513 by any4458 means4458 they might1410 attain2658 to Phenice,5405 and there to winter;3914 which is an haven3040 of Crete,2914 and lies991 toward2596 the south3047 west3047 and north5566 west.5566

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

13 And when the south3558 wind blew5285 softly,5285 supposing1380 that they had obtained2902 their purpose,4286 loosing142 there, they sailed3881 close788 by Crete.2914

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

14 But not long4183 after there arose906 against2596 it a tempestuous5189 wind,417 called2564 Euroclydon.2148

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

15 And when the ship4143 was caught,4884 and could1410 not bear503 up into the wind,417 we let1929 her drive.1929

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

16 And running5295 under5295 a certain5100 island3519 which is called2564 Clauda,2802 we had much3433 work3433 2480 to come4031 1096 by the boat:4627

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

17 Which3739 when they had taken142 up, they used5530 helps,996 under girding5269 the ship;4143 and, fearing5399 lest3361 they should fall1601 into1519 the quicksands,4950 struck5465 sail,4632 and so3779 were driven.5342

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

18 And we being exceedingly4971 tossed5492 with a tempest,5492 the next1836 day they lightened1546 4160 the ship;

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

19 And the third5154 day we cast4496 out with our own849 hands849 the tackling4631 of the ship.4143

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

20 And when neither3383 sun2246 nor3383 stars798 in many4119 days2250 appeared,2014 and no3756 small3641 tempest5494 lay1945 on1945 us, all3956 hope1680 that we should be saved4982 was then3063 taken4014 away.4014

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

21 But after5225 long4183 abstinence776 Paul3972 stood2476 forth in the middle3319 of them, and said,2036 Sirs,435 you should1163 have listened3980 to me, and not have loosed321 from Crete,2914 and to have gained2770 this5026 harm5196 and loss.2209

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

22 And now3568 I exhort3867 you to be of good cheer:2114 for there shall be no3762 loss580 of any3762 man's life5590 among1537 you, but of the ship.4143

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

23 For there stood3936 by me this5026 night3571 the angel32 of God,2316 whose3739 I am,1510 and whom3739 I serve,3000

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

24 Saying,3004 Fear5399 not, Paul;3972 you must1163 be brought3936 before3936 Caesar:2541 and, see,2400 God2316 has given5483 you all3956 them that sail4126 with you.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

25 Why,1352 sirs,435 be of good cheer:2114 for I believe4100 God,2316 that it shall be even3779 as it was told2980 me.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

26 However, we must1163 be cast1601 on a certain5100 island.3520

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

27 But when5613 the fourteenth5065 night3571 was come,1096 as we were driven1308 up and down1308 in Adria,99 about2596 midnight3319 3571 the shipmen3492 deemed5282 that they drew4317 near4317 to some5100 country;5561

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

28 And sounded,1001 and found2147 it twenty1501 fathoms:3712 and when they had gone1339 a little1024 further,1339 they sounded1001 again,3825 and found2147 it fifteen1178 fathoms.3712

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

29 Then5037 fearing5399 lest3381 we should have fallen1601 on rocks,5138 5117 they cast4496 four5064 anchors45 out of the stern,4403 and wished2172 for the day.2250

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

30 And as the shipmen3492 were about2212 to flee5343 out of the ship,4143 when they had let5465 down5465 the boat4627 into1519 the sea,2281 under color4392 as though they would3195 have cast1614 anchors out of the bow,4408

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

31 Paul3972 said2036 to the centurion1543 and to the soldiers,4757 Except3362 these3778 abide3306 in the ship,4143 you cannot3756 1410 be saved.4982

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

32 Then5119 the soldiers4757 cut609 off609 the ropes4979 of the boat,4627 and let1439 her fall1601 off.1601

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

33 And while891 3739 the day2250 was coming3195 1096 on, Paul3972 sought3870 them all537 to take3335 meat,5160 saying,3004 This4594 day4594 is the fourteenth5065 day2250 that you have tarried4328 and continued1300 fasting,777 having taken4355 nothing.3367

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

34 Why1352 I pray3870 you to take4355 some meat:5160 for this5124 is for your5212 health:4991 for there shall not an hair2359 fall4098 from the head2776 of any3762 of you.

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

35 And when he had thus5023 spoken,2036 he took2983 bread,740 and gave thanks2168 to God2316 in presence1799 of them all:3956 and when he had broken2806 it, he began756 to eat.2068

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

36 Then1161 were they all3956 of good cheer,2114 and they also2532 took4355 some meat.5160

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

37 And we were in all3956 in the ship4143 two1250 hundred1250 three score1440 and sixteen1440 1803 souls.5590

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

38 And when they had eaten2880 enough,2880 they lightened2893 the ship,4143 and cast1544 out the wheat4621 into1519 the sea.2281

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

39 And when3753 it was day,2250 they knew1921 not the land:1093 but they discovered2657 a certain5100 creek2859 with a shore,123 into1519 the which3739 they were minded,1014 if1487 it were possible,1410 to thrust1856 in the ship.4143

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

40 And when they had taken4014 up the anchors,45 they committed1439 themselves to the sea,2281 and loosed447 the rudder4079 bands,2202 and hoisted1869 up the mainsail736 to the wind,4154 and made2722 toward1519 shore.123

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

41 And falling4045 into1519 a place5117 where1337 two1337 seas1337 met, they ran2027 the ship3491 aground;2027 and the forepart4408 stuck2043 fast, and remained3306 unmovable,761 but the hinder4403 part4403 was broken3089 with the violence970 of the waves.2949

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

42 And the soldiers'4757 counsel1012 was to kill615 the prisoners,1202 lest3361 any5100 of them should swim1579 out, and escape.1309

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

43 But the centurion,1543 willing1014 to save1295 Paul,3972 kept2967 them from their purpose;1013 and commanded2753 that they which could1410 swim2860 should cast641 themselves first4413 into the sea, and get1826 to land:1093

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

44 And the rest,3062 some3588 3303 on1909 boards,4548 and some1161 on1909 broken3089 pieces of the ship.4143 And so3779 it came1096 to pass, that they escaped1295 all3956 safe1295 to land.1093