Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

使徒行傳

第27章

1 旣定意、使我儕航海、往以大利、則以保羅及數囚解西巴士督營之百夫長、名猶流、

2 欲經亞西亞地、遂登亞大米田、舟而行、馬其頓之帖撒羅尼迦人、亞里達古偕我焉、

3 明日、至西頓、猶流善待保羅、許就諸友、得其相顧、

4 舟行風逆、則從居比路下而過、

5 旣航基利家、旁非利亞海、至呂家之每拉、

6 百夫長遇亞力山太舟、將往以大利、因令我儕登之、

7 舟行甚遲、數日僅至革尼土對面、以風逆行、革哩底下、至撒摩尼、

8 僅得過、適一處、名佳澳、近拉西亞邑、

9 歷久而禁食期〔禁食期卽寒露節〕過、不利行舟、

10 保羅告衆曰、我觀舟行、必多損害、不第舟與貨已也、且及我儕生命矣、

11 百夫長信舟長與掌貨、過於保羅言、

12 此澳過冬不便、多謀離彼、或可辛腓尼基過冬、腓尼基卽革哩底澳、一面西南、一面西北、

13 時南風徐來、衆以爲得志、遂起錨、僅過革哩底、

14 居無何、狂風驟起、其風名友羅革屯、

15 舟不勝風、爲之掣去、於是任其所至、

16 近一島、名革老底、僅能收小艇、

17 旣取之、以多方護舟底、慮淺、乃下檣、任行、

18 風狂蕩甚、明日貨盡棄、

19 又明日共擲舟器、

20 數日不見日星、大風愈迫、得拯之望已絕、

21 衆久不食、保羅立衆中、曰、爾曹若聽我言、不離革哩底、免遭此損害矣、

22 今我告爾、且安爾心、舟之外、爾曹不折一命、

23 我乃上帝僕、而奉事之、昨夜、天使立而謂我曰、

24 保羅勿懼、爾必立該撒前、上帝以舟衆賜爾、

25 故當安心、予信上帝、必如所言、

26 然將擱一島矣、

27 至十四日、舟飄亞底亞海、夜半舟子以爲近岸、

28 測水、得二十仞、少進、測得十五仞、

29 恐觸石、舟尾投四錨以待旦、

30 舟子欲逃、下小艇、佯爲投錨舟首者、

31 保羅謂百夫長與士卒曰、舟子不在舟、爾曹不得救也、

32 衆卒斷小艇索、聽其自墜、

33 天將明、保羅勸衆曰、爾曹不甘食、十四日矣、

34 故勸爾食、可得救、蓋爾一髮不隕於首也、

35 言竟、取餅、衆前稱謝上帝、擘而食之、

36 衆心安、乃食、

37 我儕在舟者、共二百七十六人、

38 皆食而飽、棄麥於海以輕舟、

39 天明、不識其地、惟見一澳、有岸可登、乃謀推舟於彼、或可及至、

40 故棄錨於海、鬆舵纜、揚帆望岸而進、

41 遇二水夾流處、擱舟於上、舟首膠定不動、舟尾因巨浪而破、

42 衆卒謀殺囚、恐有泅而逃者、

43 百夫長欲護保羅、阻其謀、命能泅者、先下水登岸、

44 其餘或乘板、或藉舟中物、于是衆得救登岸、

Дiї Розділ 27	使徒行傳第27章
1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.	1 旣定意、使我儕航海、往以大利、則以保羅及數囚解西巴士督營之百夫長、名猶流、
2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.	2 欲經亞西亞地、遂登亞大米田、舟而行、馬其頓之帖撒羅尼迦人、亞里達古偕我焉、
3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.	3 明日、至西頓、猶流善待保羅、許就諸友、得其相顧、
4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.	4 舟行風逆、則從居比路下而過、
5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.	5 旣航基利家、旁非利亞海、至呂家之每拉、
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.	6 百夫長遇亞力山太舟、將往以大利、因令我儕登之、
7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.	7 舟行甚遲、數日僅至革尼土對面、以風逆行、革哩底下、至撒摩尼、
8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.	8 僅得過、適一處、名佳澳、近拉西亞邑、
9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,	9 歷久而禁食期〔禁食期卽寒露節〕過、不利行舟、
10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.	10 保羅告衆曰、我觀舟行、必多損害、不第舟與貨已也、且及我儕生命矣、
11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.	11 百夫長信舟長與掌貨、過於保羅言、
12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.	12 此澳過冬不便、多謀離彼、或可辛腓尼基過冬、腓尼基卽革哩底澳、一面西南、一面西北、
13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.	13 時南風徐來、衆以爲得志、遂起錨、僅過革哩底、
14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.	14 居無何、狂風驟起、其風名友羅革屯、
15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.	15 舟不勝風、爲之掣去、於是任其所至、
16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.	16 近一島、名革老底、僅能收小艇、
17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.	17 旣取之、以多方護舟底、慮淺、乃下檣、任行、
18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,	18 風狂蕩甚、明日貨盡棄、
19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.	19 又明日共擲舟器、
20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.	20 數日不見日星、大風愈迫、得拯之望已絕、
21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.	21 衆久不食、保羅立衆中、曰、爾曹若聽我言、不離革哩底、免遭此損害矣、
22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.	22 今我告爾、且安爾心、舟之外、爾曹不折一命、
23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,	23 我乃上帝僕、而奉事之、昨夜、天使立而謂我曰、
24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.	24 保羅勿懼、爾必立該撒前、上帝以舟衆賜爾、
25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.	25 故當安心、予信上帝、必如所言、
26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.	26 然將擱一島矣、
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.	27 至十四日、舟飄亞底亞海、夜半舟子以爲近岸、
28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.	28 測水、得二十仞、少進、測得十五仞、
29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.	29 恐觸石、舟尾投四錨以待旦、
30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,	30 舟子欲逃、下小艇、佯爲投錨舟首者、
31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“	31 保羅謂百夫長與士卒曰、舟子不在舟、爾曹不得救也、
32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.	32 衆卒斷小艇索、聽其自墜、
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.	33 天將明、保羅勸衆曰、爾曹不甘食、十四日矣、
34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“	34 故勸爾食、可得救、蓋爾一髮不隕於首也、
35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.	35 言竟、取餅、衆前稱謝上帝、擘而食之、
36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.	36 衆心安、乃食、
37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.	37 我儕在舟者、共二百七十六人、
38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.	38 皆食而飽、棄麥於海以輕舟、
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.	39 天明、不識其地、惟見一澳、有岸可登、乃謀推舟於彼、或可及至、
40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.	40 故棄錨於海、鬆舵纜、揚帆望岸而進、
41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.	41 遇二水夾流處、擱舟於上、舟首膠定不動、舟尾因巨浪而破、
42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.	42 衆卒謀殺囚、恐有泅而逃者、
43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,	43 百夫長欲護保羅、阻其謀、命能泅者、先下水登岸、
44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!	44 其餘或乘板、或藉舟中物、于是衆得救登岸、

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Старий
завіт

Новий
завіт