ДiїРозділ 15 |
1 |
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим. |
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям. |
4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними. |
5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли. |
6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю. |
7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували. |
8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, |
9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. |
10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти? |
11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“. |
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами! |
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене. |
14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого. |
15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано: |
16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, |
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все! |
18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“. |
19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються, |
20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви. |
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“. |
22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами, |
23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас! |
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, |
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м, |
26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа. |
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. |
28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного: |
29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“ |
30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа. |
31 А перечитавши, раділи з поті́шення того. |
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів. |
33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. |
34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. |
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє. |
36 |
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком. |
38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. |
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру. |
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений. |
41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи. |
ActsChapter 15 |
1 And certain |
2 When therefore |
3 And being brought |
4 And when they were come |
5 But there rose |
6 And the apostles |
7 And when there had been |
8 And God, |
9 And put |
10 Now |
11 But we believe |
12 Then |
13 And after |
14 Simeon |
15 And to this |
16 After |
17 That the residue |
18 Known |
19 Why |
20 But that we write |
21 For Moses |
22 Then |
23 And they wrote |
24 For as much |
25 It seemed |
26 Men |
27 We have sent |
28 For it seemed |
29 That you abstain |
30 So |
31 Which when they had read, |
32 And Judas |
33 And after they had tarried |
34 Notwithstanding it pleased |
35 Paul |
36 And some |
37 And Barnabas |
38 But Paul |
39 And the contention |
40 And Paul |
41 And he went |
ДiїРозділ 15 |
ActsChapter 15 |
1 |
1 And certain |
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим. |
2 When therefore |
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям. |
3 And being brought |
4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними. |
4 And when they were come |
5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли. |
5 But there rose |
6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю. |
6 And the apostles |
7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували. |
7 And when there had been |
8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, |
8 And God, |
9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. |
9 And put |
10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти? |
10 Now |
11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“. |
11 But we believe |
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами! |
12 Then |
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене. |
13 And after |
14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого. |
14 Simeon |
15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано: |
15 And to this |
16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, |
16 After |
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все! |
17 That the residue |
18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“. |
18 Known |
19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються, |
19 Why |
20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви. |
20 But that we write |
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“. |
21 For Moses |
22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами, |
22 Then |
23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас! |
23 And they wrote |
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, |
24 For as much |
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м, |
25 It seemed |
26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа. |
26 Men |
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. |
27 We have sent |
28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного: |
28 For it seemed |
29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“ |
29 That you abstain |
30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа. |
30 So |
31 А перечитавши, раділи з поті́шення того. |
31 Which when they had read, |
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів. |
32 And Judas |
33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. |
33 And after they had tarried |
34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. |
34 Notwithstanding it pleased |
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє. |
35 Paul |
36 |
36 And some |
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком. |
37 And Barnabas |
38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. |
38 But Paul |
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру. |
39 And the contention |
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений. |
40 And Paul |
41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи. |
41 And he went |