Йов

Розділ 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 10

1 Meine See LE5315 verdreußt mein Leben2416; ich will meine Klage7879 bei mir gehen lassen5800 und reden1696 von Betrübnis4751 meiner See LE5315

2 und zu GOtt433 sagen559: Verdamme7561 mich nicht; laß mich wissen3045, warum du mit mir haderst7378!

3 Gefällt2895 dir‘s, daß du Gewalt6231 tust und6098 mich verwirfst3988, den3018 deine Hände3709 gemacht haben, und machest der GOttlosen7563 Vornehmen zu Ehren?

4 Hast du7200 denn auch fleischliche1320 Augen5869, oder siehest du7200, wie ein Mensch582 siehet?

5 Oder ist deine Zeit3117 wie3117 eines Menschen582 Zeit3117, oder deine Jahre8141 wie eines Mannes1397 Jahre,

6 daß du1245 nach1875 meiner Missetat fragest und2403 suchest meine Sünde5771?

7 So du doch weißt1847, wie ich nicht gottlos7561 sei; so doch niemand ist, der aus deiner Hand3027 erretten5337 möge.

8 Deine Hände3027 haben6087 mich gearbeitet und gemacht6213 alles3162, was ich um5439 und um bin; und versenkest mich sogar!

9 Gedenke2142 doch, daß du7725 mich aus Leimen gemacht hast, und wirst mich wieder7725 zu Erden6083 machen6213.

10 Hast du mich nicht wie Milch2461 gemolken und wie Käse1385 lassen gerinnen7087?

11 Du hast mir Haut5785 und Fleisch1320 angezogen3847, mit Beinen und Adern1517 hast du mich zusammengefüget.

12 Leben2416 und Wohltat2617 hast du an mir getan6213, und dein Aufsehen6486 bewahret8104 meinen Odem7307.

13 Und wiewohl du6845 solches in deinem Herzen3824 verbirgest, so weiß3045 ich doch, daß du des gedenkest.

14 Wenn ich sündige, so merkest du2398 es bald und lässest meine Missetat5771 nicht ungestraft5352.

15 Bin7561 ich gottlos, so ist5375 mir aber wehe480; bin6663 ich gerecht, so darf ich doch mein Haupt7218 nicht7200 aufheben, als der ich voll7649 Schmach7036 bin und sehe7202 mein Elend6040.

16 Und wie ein aufgereckter Löwe7826 jagest du6679 mich und handelst wiederum7725 greulich mit mir.

17 Du erneuest2318 deine Zeugen5707 wider mich5978 und machst deines Zorns viel7235 auf mich; es zerplagt mich eins über das andere2487 mit Haufen6635.

18 Warum hast du mich aus Mutterleibe7358 kommen3318 lassen? Ach, daß ich wäre umkommen, und mich nie kein Auge5869 gesehen7200 hätte!

19 So wäre ich, als die nie gewesen sind, von Mutterleibe990 zum Grabe6913 gebracht2986.

20 Will7896 denn nicht ein Ende haben mein kurzes Leben3117, und von mir lassen2308, daß ich ein wenig4592 erquickt würde,

21 ehe denn ich hingehe3212 und komme nicht wieder7725, nämlich ins Land776 der Finsternis2822 und des Dunkels6757,

22 ins Land776, da es stockdick finster6757 ist, und da keine Ordnung5468 ist, da es scheinet wie das Dunkel652?

Йов

Розділ 10

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

1 Meine See LE5315 verdreußt mein Leben2416; ich will meine Klage7879 bei mir gehen lassen5800 und reden1696 von Betrübnis4751 meiner See LE5315

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

2 und zu GOtt433 sagen559: Verdamme7561 mich nicht; laß mich wissen3045, warum du mit mir haderst7378!

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

3 Gefällt2895 dir‘s, daß du Gewalt6231 tust und6098 mich verwirfst3988, den3018 deine Hände3709 gemacht haben, und machest der GOttlosen7563 Vornehmen zu Ehren?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

4 Hast du7200 denn auch fleischliche1320 Augen5869, oder siehest du7200, wie ein Mensch582 siehet?

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

5 Oder ist deine Zeit3117 wie3117 eines Menschen582 Zeit3117, oder deine Jahre8141 wie eines Mannes1397 Jahre,

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

6 daß du1245 nach1875 meiner Missetat fragest und2403 suchest meine Sünde5771?

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

7 So du doch weißt1847, wie ich nicht gottlos7561 sei; so doch niemand ist, der aus deiner Hand3027 erretten5337 möge.

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

8 Deine Hände3027 haben6087 mich gearbeitet und gemacht6213 alles3162, was ich um5439 und um bin; und versenkest mich sogar!

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

9 Gedenke2142 doch, daß du7725 mich aus Leimen gemacht hast, und wirst mich wieder7725 zu Erden6083 machen6213.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

10 Hast du mich nicht wie Milch2461 gemolken und wie Käse1385 lassen gerinnen7087?

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

11 Du hast mir Haut5785 und Fleisch1320 angezogen3847, mit Beinen und Adern1517 hast du mich zusammengefüget.

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

12 Leben2416 und Wohltat2617 hast du an mir getan6213, und dein Aufsehen6486 bewahret8104 meinen Odem7307.

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

13 Und wiewohl du6845 solches in deinem Herzen3824 verbirgest, so weiß3045 ich doch, daß du des gedenkest.

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

14 Wenn ich sündige, so merkest du2398 es bald und lässest meine Missetat5771 nicht ungestraft5352.

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

15 Bin7561 ich gottlos, so ist5375 mir aber wehe480; bin6663 ich gerecht, so darf ich doch mein Haupt7218 nicht7200 aufheben, als der ich voll7649 Schmach7036 bin und sehe7202 mein Elend6040.

16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

16 Und wie ein aufgereckter Löwe7826 jagest du6679 mich und handelst wiederum7725 greulich mit mir.

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

17 Du erneuest2318 deine Zeugen5707 wider mich5978 und machst deines Zorns viel7235 auf mich; es zerplagt mich eins über das andere2487 mit Haufen6635.

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

18 Warum hast du mich aus Mutterleibe7358 kommen3318 lassen? Ach, daß ich wäre umkommen, und mich nie kein Auge5869 gesehen7200 hätte!

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

19 So wäre ich, als die nie gewesen sind, von Mutterleibe990 zum Grabe6913 gebracht2986.

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

20 Will7896 denn nicht ein Ende haben mein kurzes Leben3117, und von mir lassen2308, daß ich ein wenig4592 erquickt würde,

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

21 ehe denn ich hingehe3212 und komme nicht wieder7725, nämlich ins Land776 der Finsternis2822 und des Dunkels6757,

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

22 ins Land776, da es stockdick finster6757 ist, und da keine Ordnung5468 ist, da es scheinet wie das Dunkel652?