Книга Иова

Глава 20

1 Тогда Софар из Наамаха ответил:

2 «Вот почему мысли мои беспокоят меня, вот почему во мне эти чувства! Послушай мой ответ.

3 Я слышу упрёки, унижающие честь мою, и мой разум вдохновляет меня на ответ.

4 Конечно, ты знаешь, как это исстари было, со времён Адама, когда появился человек на земле,

5 что веселие злобного недолго, а счастье неверующего длится лишь миг.

6 И хотя его гордость достигает небес и голова касается облаков,

7 он погибнет навечно, как его отходы, и те, кто видели его, спросят: „Где же он?”

8 Он словно сон улетит, и следов его не найти, исчезнет и будет забыт как ночное видение.

9 Глаза, видевшие его, больше его не увидят, как и семья не увидит его.

10 Его дети будут просить у нищих, и руки его возвратят награбленное им.

11 Сила юности, наполнявшая его кости, вместе с ним ляжет в прах.

12 И хотя сладко во рту его зло и, наслаждаясь, он прячет его под языком,

13 он не может допустить, чтобы исчезло оно, и поэтому держит его во рту.

14 Но со временем эта пища всё же прокиснет в нём и превратится в змеиный яд.

15 Он будет изрыгать проглоченные богатства, Господь заставит всё исторгнуть.

16 И питьё его будет как яд змеиный, и ядовитое жало гадюки его убьёт.

17 Он не обрадуется ручьям и рекам, полным молока и мёда.

18 Все, что он нажил, он должен будет вернуть, ни к чему не притронувшись. Не будет рад он прибылям от своего труда,

19 потому что бедных он угнетал и оставлял в нужде, захватывал дома, которых он не строил.

20 Никогда от желаний своих он не знал покоя, богатство его не спасёт.

21 Ничего больше не осталось, он всё поглотил, но успех его невечен.

22 Несчастья постигнут его посреди благоденствий, и он узнает полную силу страдания.

23 Когда он набьёт своё чрево, Бог пошлёт на него Свой сжигающий гнев, и тогда падёт на него наказание.

24 И хотя избежит он железного меча, бронзовая стрела его пронзит.

25 Бронзовая стрела пронзит его и выйдет из спины; блестящий наконечник пронзит его печень, и он содрогнётся от ужаса.

26 Все богатства его будут разрушены, нечеловеческий огонь всё поглотит, что осталось от дома его.

27 Небеса покажут его вину, и восстанет против него земля.

28 Наводнение унесёт его дом — стремительные воды в день Божьего гнева.

29 Такова судьба, уготованная Богом грешникам, таково их наследство от Бога».

Йов

Розділ 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Книга Иова

Глава 20

Йов

Розділ 20

1 Тогда Софар из Наамаха ответил:

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 «Вот почему мысли мои беспокоят меня, вот почему во мне эти чувства! Послушай мой ответ.

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Я слышу упрёки, унижающие честь мою, и мой разум вдохновляет меня на ответ.

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Конечно, ты знаешь, как это исстари было, со времён Адама, когда появился человек на земле,

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 что веселие злобного недолго, а счастье неверующего длится лишь миг.

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 И хотя его гордость достигает небес и голова касается облаков,

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 он погибнет навечно, как его отходы, и те, кто видели его, спросят: „Где же он?”

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Он словно сон улетит, и следов его не найти, исчезнет и будет забыт как ночное видение.

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 Глаза, видевшие его, больше его не увидят, как и семья не увидит его.

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Его дети будут просить у нищих, и руки его возвратят награбленное им.

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Сила юности, наполнявшая его кости, вместе с ним ляжет в прах.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 И хотя сладко во рту его зло и, наслаждаясь, он прячет его под языком,

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 он не может допустить, чтобы исчезло оно, и поэтому держит его во рту.

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 Но со временем эта пища всё же прокиснет в нём и превратится в змеиный яд.

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Он будет изрыгать проглоченные богатства, Господь заставит всё исторгнуть.

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 И питьё его будет как яд змеиный, и ядовитое жало гадюки его убьёт.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Он не обрадуется ручьям и рекам, полным молока и мёда.

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Все, что он нажил, он должен будет вернуть, ни к чему не притронувшись. Не будет рад он прибылям от своего труда,

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 потому что бедных он угнетал и оставлял в нужде, захватывал дома, которых он не строил.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Никогда от желаний своих он не знал покоя, богатство его не спасёт.

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Ничего больше не осталось, он всё поглотил, но успех его невечен.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 Несчастья постигнут его посреди благоденствий, и он узнает полную силу страдания.

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Когда он набьёт своё чрево, Бог пошлёт на него Свой сжигающий гнев, и тогда падёт на него наказание.

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 И хотя избежит он железного меча, бронзовая стрела его пронзит.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Бронзовая стрела пронзит его и выйдет из спины; блестящий наконечник пронзит его печень, и он содрогнётся от ужаса.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Все богатства его будут разрушены, нечеловеческий огонь всё поглотит, что осталось от дома его.

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небеса покажут его вину, и восстанет против него земля.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Наводнение унесёт его дом — стремительные воды в день Божьего гнева.

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Такова судьба, уготованная Богом грешникам, таково их наследство от Бога».

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“