Библия - Обещанное Восстановление

Руфь

Глава 2

1 У Ноемини был родственник со стороны мужа из того же клана, что и Элимелех, богатый и влиятельный человек, по имени Боаз.

2 Руфь моавитянка сказала Ноемини: — Отпусти меня в поля, подбирать оставшееся зерно за тем, в чьих глазах найду расположение. Ноеминь сказала ей: — Иди, моя дочь.

3 Она вышла и начала подбирать в полях за жнецами. И случилось так, что она пришла на ту часть поля, которая принадлежала Боазу из клана Элимелеха.

4 Как раз тогда из Вифлеема пришел Боаз и приветствовал жнецов: — Пусть будет с вами Господь! — Благослови тебя Господь, — откликнулись они.

5 Боаз спросил старосту своих жнецов: — Чья та молодая женщина?

6 Староста ответил: — Это та моавитянка, что вернулась из Моава с Ноеминью.

7 Она сказала: «Пожалуйста, позволь мне подбирать колосья следом за жнецами». Она пришла на поле и находится здесь с утра до этого времени; мало бывает она дома.

8 Боаз сказал Руфи: — Послушай меня, моя дочь. Не ходи подбирать на другое поле и не удаляйся отсюда. Оставайся здесь с моими служанками.

9 Смотри, на каком поле жнут мои слуги, и держись вместе с моими служанками. Я велел своим слугам не трогать тебя. И всякий раз, когда ты захочешь пить, иди и пей из кувшинов, которые наполняют мои слуги.

10 Она поклонилась, коснувшись лицом земли, и воскликнула: — За что ты так добр ко мне, почему ты проявляешь такую заботу о чужестранке?

11 Боаз ответил: — Мне рассказали обо всем, что ты сделала для своей свекрови после смерти твоего мужа: как ты оставила отца и мать и свою родину и пришла жить к народу, которого ты прежде не знала.

12 Пусть Господь воздаст тебе за то, что ты сделала. Да получишь ты богатую награду от Господа, Бога Израиля, к Которому ты пришла, чтобы найти прибежище под Его крыльями.

13 — Да буду я и дальше находить милость в твоих глазах, мой господин, — сказала она. — Ты утешил меня и говорил с твоей служанкой по-доброму, несмотря на то что я не стою ни одной из твоих служанок.

14 Во время обеда Боаз сказал ей: — Подойди сюда. Возьми хлеб и обмакивай его в уксус. Когда она села рядом со жнецами, он предложил ей жареного зерна. Она съела столько, сколько хотела, и еще осталось.

15 Когда она встала, чтобы подбирать дальше, Боаз приказал своим слугам: — Даже если она будет собирать среди снопов, не обижайте ее.

16 Наоборот, отбрасывайте для нее колосья из вязанок и оставляйте ей подбирать, и не попрекайте ее.

17 И так Руфь подбирала на поле до вечера. Когда она вымолотила ячмень, который собрала, получилось около ефы.

18 Она принесла его в город, и ее свекровь увидела, как много она собрала. Еще Руфь вытащила и дала ей то, что осталось у нее после обеда.

19 Свекровь спросила ее: — Где ты собирала сегодня? Где ты работала? Пусть будет благословен тот человек, который позаботился о тебе! Руфь рассказала своей свекрови, у кого она работала. — Человека, у которого я сегодня работала, зовут Боаз, — сказала она.

20 — Благослови его Господь! — сказала Ноеминь своей снохе. — Он не оставил без милости ни живых, ни умерших. Затем прибавила: — Этот человек с нами в близком родстве.

21 Руфь моавитянка сказала: — Он даже сказал мне: «Оставайся с моими работниками до тех пор, пока они не закончат убирать все мое зерно».

22 Ноеминь сказала своей снохе Руфи: — Это хорошо, моя дочь, что ты будешь ходить с его служанками, потому что на чьем-нибудь другом поле тебя могли бы обидеть.

23 Руфь держалась со служанками Боаза и подбирала колосья, пока не кончилась жатва ячменя и пшеницы. А жила она у своей свекрови.

Рут

Розділ 2

1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз.

2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“

3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду.

4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“

5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“

6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль.

7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“.

8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т.

9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“

10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“

11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.

12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“

13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“

14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила.

15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її.

16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.

17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню.

18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі.

19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“.

20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“.

21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“.

22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.

23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

Руфь Глава 2	Рут Розділ 2
1 У Ноемини был родственник со стороны мужа из того же клана, что и Элимелех, богатый и влиятельный человек, по имени Боаз.	1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз.
2 Руфь моавитянка сказала Ноемини: — Отпусти меня в поля, подбирать оставшееся зерно за тем, в чьих глазах найду расположение. Ноеминь сказала ей: — Иди, моя дочь.	2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“
3 Она вышла и начала подбирать в полях за жнецами. И случилось так, что она пришла на ту часть поля, которая принадлежала Боазу из клана Элимелеха.	3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду.
4 Как раз тогда из Вифлеема пришел Боаз и приветствовал жнецов: — Пусть будет с вами Господь! — Благослови тебя Господь, — откликнулись они.	4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“
5 Боаз спросил старосту своих жнецов: — Чья та молодая женщина?	5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“
6 Староста ответил: — Это та моавитянка, что вернулась из Моава с Ноеминью.	6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль.
7 Она сказала: «Пожалуйста, позволь мне подбирать колосья следом за жнецами». Она пришла на поле и находится здесь с утра до этого времени; мало бывает она дома.	7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“.
8 Боаз сказал Руфи: — Послушай меня, моя дочь. Не ходи подбирать на другое поле и не удаляйся отсюда. Оставайся здесь с моими служанками.	8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т.
9 Смотри, на каком поле жнут мои слуги, и держись вместе с моими служанками. Я велел своим слугам не трогать тебя. И всякий раз, когда ты захочешь пить, иди и пей из кувшинов, которые наполняют мои слуги.	9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“
10 Она поклонилась, коснувшись лицом земли, и воскликнула: — За что ты так добр ко мне, почему ты проявляешь такую заботу о чужестранке?	10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“
11 Боаз ответил: — Мне рассказали обо всем, что ты сделала для своей свекрови после смерти твоего мужа: как ты оставила отца и мать и свою родину и пришла жить к народу, которого ты прежде не знала.	11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.
12 Пусть Господь воздаст тебе за то, что ты сделала. Да получишь ты богатую награду от Господа, Бога Израиля, к Которому ты пришла, чтобы найти прибежище под Его крыльями.	12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“
13 — Да буду я и дальше находить милость в твоих глазах, мой господин, — сказала она. — Ты утешил меня и говорил с твоей служанкой по-доброму, несмотря на то что я не стою ни одной из твоих служанок.	13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“
14 Во время обеда Боаз сказал ей: — Подойди сюда. Возьми хлеб и обмакивай его в уксус. Когда она села рядом со жнецами, он предложил ей жареного зерна. Она съела столько, сколько хотела, и еще осталось.	14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила.
15 Когда она встала, чтобы подбирать дальше, Боаз приказал своим слугам: — Даже если она будет собирать среди снопов, не обижайте ее.	15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її.
16 Наоборот, отбрасывайте для нее колосья из вязанок и оставляйте ей подбирать, и не попрекайте ее.	16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.
17 И так Руфь подбирала на поле до вечера. Когда она вымолотила ячмень, который собрала, получилось около ефы.	17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню.
18 Она принесла его в город, и ее свекровь увидела, как много она собрала. Еще Руфь вытащила и дала ей то, что осталось у нее после обеда.	18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі.
19 Свекровь спросила ее: — Где ты собирала сегодня? Где ты работала? Пусть будет благословен тот человек, который позаботился о тебе! Руфь рассказала своей свекрови, у кого она работала. — Человека, у которого я сегодня работала, зовут Боаз, — сказала она.	19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“.
20 — Благослови его Господь! — сказала Ноеминь своей снохе. — Он не оставил без милости ни живых, ни умерших. Затем прибавила: — Этот человек с нами в близком родстве.	20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“.
21 Руфь моавитянка сказала: — Он даже сказал мне: «Оставайся с моими работниками до тех пор, пока они не закончат убирать все мое зерно».	21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“.
22 Ноеминь сказала своей снохе Руфи: — Это хорошо, моя дочь, что ты будешь ходить с его служанками, потому что на чьем-нибудь другом поле тебя могли бы обидеть.	22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.
23 Руфь держалась со служанками Боаза и подбирала колосья, пока не кончилась жатва ячменя и пшеницы. А жила она у своей свекрови.	23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

Ветхий
завет

Новый
завет

Руфь

Глава 2

Рут

Розділ 2

Руфь

Глава 2

Рут

Розділ 2

Ветхий завет

Новый завет

Руфь

Глава 2

Рут

Розділ 2

Руфь

Глава 2

Рут

Розділ 2

Ветхий
завет

Новый
завет