Евангелие от Марка

Глава 8

1 В те дни, когда снова было много народа, и им нечего было есть, Он, призвав учеников, говорит им:

2 жаль Мне народа, уже три дня остаются они со Мной, и нечего им есть;

3 и если отпущу их неевшими домой, они обессилеют в дороге, а некоторые из них пришли издалека.

4 И ответили Ему ученики Его: как насытить их хлебами здесь, в пустыне?

5 И Он спрашивал их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.

6 И повелевает толпе возлечь на землю; и взяв эти семь хлебов, воздав благодарение, преломил и давал ученикам Своим, чтобы они разносили; и они разнесли народу.

7 И было у них немного рыбок; и благословив их, Он велел разносить и их.

8 И ели и насытились, и собрали оставшихся кусков семь корзин.

9 А было их около четырех тысяч. И Он отпустил их.

10 И тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.

11 И вышли фарисеи и начали спорить с Ним, требуя от Него знамения с неба, искушая Его.

12 И восстенав в духе Своем, Он говорит: почему род этот требует знамения? Истинно говорю вам, не будет дано роду этому знамения.

13 И оставив их, Он снова сел в лодку и отбыл на другую сторону.

14 И забыли они взять хлебы, и только один хлеб был у них с собой в лодке.

15 И Он наказывал им: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.

16 И рассуждали между собой, что хлебов у них нет.

17 И узнав это, Он говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Всё еще не понимаете и не разумеете? Огрубело ваше сердце?

18 Глаза имея, не видите? И уши имея, не слышите? И разве не помните:

19 когда Я те пять хлебов преломил для пяти тысяч, сколько коробов, полных кусками, вы собрали? Говорят Ему: двенадцать.

20 А когда те семь для четырех тысяч, в скольких корзинах вы собрали оставшиеся куски? Говорят: в семи.

21 И Он сказал им: вы всё еще не разумеете?

22 И приходят в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого и просят Его прикоснуться к нему.

23 И взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, плюнув на глаза его, возложил на него руки и спрашивал: видишь ли ты что-нибудь?

24 И посмотрев, тот говорит: вижу людей, потому что различаю как бы деревья, но они ходят.

25 Потом Он снова возложил руки на глаза его, и тот посмотрел пристально и исцелился и стал видеть ясно всё.

26 И Он отправил его в дом его, говоря: даже и в селение не входи.

27 И пошел Иисус и ученики Его в селения Кесарии Филипповой. И дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого Меня почитают люди?

28 Они сказали Ему: за Иоанна Крестителя, а другие — за Илию, другие же говорят: это один из пророков.

29 И спрашивал Он их: а вы за кого Меня почитаете? И отвечает Ему Петр: Ты — Христос.

30 И строго наказал им никому не говорить о Нем.

31 И начал учить их, что надлежит Сыну Человеческому много претерпеть и быть отвергнутым старейшинами и первосвященниками и книжниками, и быть убитым, и через три дня воскреснуть.

32 И это слово Он говорил открыто. И отозвав Его, Петр начал Ему выговаривать.

33 Он же, обернувшись и увидев учеников Своих, строго укорил Петра и говорит: прочь! За Мною, сатана, потому что думаешь ты не о Божьем, но о человеческом.

34 И призвав народ вместе с учениками Своими, сказал им: если кто хочет за Мною пойти, да отречется от самого себя и возьмет крест свой и следует за Мною.

35 Ибо, кто хочет душу свою спасти, тот погубит ее; кто же погубит душу свою ради Меня и Евангелия, тот спасет ее.

36 Ибо какая выгода человеку весь мир приобрести и повредить душе своей?

37 Ибо что даст человек в обмен за душу свою?

38 Ибо, кто постыдится Меня и Моих слов в роде этом прелюбодейном и грешном, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет во славе Отца Своего с ангелами святыми.

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Евангелие от Марка

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

1 В те дни, когда снова было много народа, и им нечего было есть, Он, призвав учеников, говорит им:

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 жаль Мне народа, уже три дня остаются они со Мной, и нечего им есть;

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 и если отпущу их неевшими домой, они обессилеют в дороге, а некоторые из них пришли издалека.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 И ответили Ему ученики Его: как насытить их хлебами здесь, в пустыне?

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 И Он спрашивал их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 И повелевает толпе возлечь на землю; и взяв эти семь хлебов, воздав благодарение, преломил и давал ученикам Своим, чтобы они разносили; и они разнесли народу.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 И было у них немного рыбок; и благословив их, Он велел разносить и их.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 И ели и насытились, и собрали оставшихся кусков семь корзин.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А было их около четырех тысяч. И Он отпустил их.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 И тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 И вышли фарисеи и начали спорить с Ним, требуя от Него знамения с неба, искушая Его.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 И восстенав в духе Своем, Он говорит: почему род этот требует знамения? Истинно говорю вам, не будет дано роду этому знамения.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 И оставив их, Он снова сел в лодку и отбыл на другую сторону.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 И забыли они взять хлебы, и только один хлеб был у них с собой в лодке.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 И Он наказывал им: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 И рассуждали между собой, что хлебов у них нет.

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 И узнав это, Он говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Всё еще не понимаете и не разумеете? Огрубело ваше сердце?

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 Глаза имея, не видите? И уши имея, не слышите? И разве не помните:

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 когда Я те пять хлебов преломил для пяти тысяч, сколько коробов, полных кусками, вы собрали? Говорят Ему: двенадцать.

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 А когда те семь для четырех тысяч, в скольких корзинах вы собрали оставшиеся куски? Говорят: в семи.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 И Он сказал им: вы всё еще не разумеете?

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 И приходят в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого и просят Его прикоснуться к нему.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 И взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, плюнув на глаза его, возложил на него руки и спрашивал: видишь ли ты что-нибудь?

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 И посмотрев, тот говорит: вижу людей, потому что различаю как бы деревья, но они ходят.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потом Он снова возложил руки на глаза его, и тот посмотрел пристально и исцелился и стал видеть ясно всё.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 И Он отправил его в дом его, говоря: даже и в селение не входи.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 И пошел Иисус и ученики Его в селения Кесарии Филипповой. И дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого Меня почитают люди?

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Они сказали Ему: за Иоанна Крестителя, а другие — за Илию, другие же говорят: это один из пророков.

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 И спрашивал Он их: а вы за кого Меня почитаете? И отвечает Ему Петр: Ты — Христос.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 И строго наказал им никому не говорить о Нем.

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 И начал учить их, что надлежит Сыну Человеческому много претерпеть и быть отвергнутым старейшинами и первосвященниками и книжниками, и быть убитым, и через три дня воскреснуть.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 И это слово Он говорил открыто. И отозвав Его, Петр начал Ему выговаривать.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 Он же, обернувшись и увидев учеников Своих, строго укорил Петра и говорит: прочь! За Мною, сатана, потому что думаешь ты не о Божьем, но о человеческом.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 И призвав народ вместе с учениками Своими, сказал им: если кто хочет за Мною пойти, да отречется от самого себя и возьмет крест свой и следует за Мною.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Ибо, кто хочет душу свою спасти, тот погубит ее; кто же погубит душу свою ради Меня и Евангелия, тот спасет ее.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Ибо какая выгода человеку весь мир приобрести и повредить душе своей?

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Ибо что даст человек в обмен за душу свою?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Ибо, кто постыдится Меня и Моих слов в роде этом прелюбодейном и грешном, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет во славе Отца Своего с ангелами святыми.

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.