Евангелие от МаркаГлава 7 |
1 |
2 И увидев, что некоторые из учеников Его едят хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками, |
3 (ибо фарисеи и все Иудеи, если установленным образом не умоют рук, не едят, держась предания старцев; |
4 и придя с рынка, если не окропятся, не едят; есть и многое другое, чего они приняли держаться: омовения чаш и кружек и медной посуды), — |
5 спрашивают Его фарисеи и книжники: почему не поступают ученики Твои по преданию старцев, но нечистыми руками едят хлеб? |
6 Он же сказал им: хорошо пророчествовал Исаия о вас лицемерах, как написано: |
7 |
8 |
9 И говорил им: отменять заповедь Божию, чтобы предание ваше соблюсти, это вы умеете. |
10 Моисей, ведь, сказал: «Почитай отца твоего и матерь твою»; и: «Злословящий отца или мать смертью да умрет». |
11 Вы же говорите: если скажет человек отцу или матери: «корван (то есть дар) то, чем бы ты от меня воспользовался», — |
12 вы позволяете ему уже ничего не делать для отца или матери, |
13 отменяя слово Божие преданием вашим, которое через вас же и идет. И много подобного в этом роде вы делаете. |
14 |
15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но то, что исходит из человека, то оскверняет человека. |
16 |
17 И когда Он оставил толпу и вошел в дом, спрашивали Его ученики Его о притче. |
18 И Он говорит им: неужели и вы еще не разумеете? Не понимаете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его? |
19 Потому что входит не в его сердце, но в чрево и выходит вон (тем самым Он объявляет чистой всякую пищу). |
20 Он говорил: то, что из человека исходит, то оскверняет человека; |
21 изнутри, ведь, из сердца людей, злые мысли исходят, блудодеяния, кражи, убийства, |
22 прелюбодеяния, хищения, лукавства, коварство, распутство, глаз лукавый, хула, гордость, безумство. |
23 Всё это зло изнутри исходит и оскверняет человека. |
24 |
25 Но, тотчас услышав о Нем, женщина, дочка которой имела духа нечистого, пришла и упала к ногам Его — |
26 а женщина была язычница, Сирофиникиянка родом — и просила Его изгнать беса из дочери ее. |
27 И Он говорил ей: дай прежде насытиться детям; нехорошо, ведь, взять хлеб у детей и бросить собакам. |
28 Она же ответила Ему: да, Господи; и собаки едят под столом крошки у детей. |
29 И сказал Он ей: за это слово, иди; вышел из твоей дочери бес. |
30 И уйдя в дом свой, она нашла, что дитя лежит на постели, и что бес вышел. |
31 |
32 И приводят к Нему глухого и косноязычного и просят Его возложить на него руку. |
33 И отведя его в сторону от толпы и оставшись с ним наедине, Он вложил пальцы Свои в уши его и, плюнув, коснулся языка его; |
34 и подняв глаза к небу, тяжело вздохнул и говорит ему: эффафа, то есть откройся. |
35 И открылись его уши, и тотчас разрешились узы языка его, и он стал говорить правильно. |
36 И приказал Он им, чтобы никому не говорили. Но чем больше приказывал, тем больше они разглашали. |
37 И чрезвычайно изумлялись, говоря: хорошо Он всё сделал: и глухим дает слышать и немым говорить. |
Вiд МаркаРозділ 7 |
1 |
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
14 |
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
24 |
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
31 |
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |
Евангелие от МаркаГлава 7 |
Вiд МаркаРозділ 7 |
1 |
1 |
2 И увидев, что некоторые из учеников Его едят хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками, |
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
3 (ибо фарисеи и все Иудеи, если установленным образом не умоют рук, не едят, держась предания старцев; |
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
4 и придя с рынка, если не окропятся, не едят; есть и многое другое, чего они приняли держаться: омовения чаш и кружек и медной посуды), — |
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
5 спрашивают Его фарисеи и книжники: почему не поступают ученики Твои по преданию старцев, но нечистыми руками едят хлеб? |
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
6 Он же сказал им: хорошо пророчествовал Исаия о вас лицемерах, как написано: |
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
7 |
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
8 |
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
9 И говорил им: отменять заповедь Божию, чтобы предание ваше соблюсти, это вы умеете. |
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
10 Моисей, ведь, сказал: «Почитай отца твоего и матерь твою»; и: «Злословящий отца или мать смертью да умрет». |
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
11 Вы же говорите: если скажет человек отцу или матери: «корван (то есть дар) то, чем бы ты от меня воспользовался», — |
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
12 вы позволяете ему уже ничего не делать для отца или матери, |
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
13 отменяя слово Божие преданием вашим, которое через вас же и идет. И много подобного в этом роде вы делаете. |
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
14 |
14 |
15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но то, что исходит из человека, то оскверняет человека. |
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
16 |
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
17 И когда Он оставил толпу и вошел в дом, спрашивали Его ученики Его о притче. |
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
18 И Он говорит им: неужели и вы еще не разумеете? Не понимаете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его? |
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
19 Потому что входит не в его сердце, но в чрево и выходит вон (тем самым Он объявляет чистой всякую пищу). |
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
20 Он говорил: то, что из человека исходит, то оскверняет человека; |
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
21 изнутри, ведь, из сердца людей, злые мысли исходят, блудодеяния, кражи, убийства, |
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
22 прелюбодеяния, хищения, лукавства, коварство, распутство, глаз лукавый, хула, гордость, безумство. |
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
23 Всё это зло изнутри исходит и оскверняет человека. |
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
24 |
24 |
25 Но, тотчас услышав о Нем, женщина, дочка которой имела духа нечистого, пришла и упала к ногам Его — |
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
26 а женщина была язычница, Сирофиникиянка родом — и просила Его изгнать беса из дочери ее. |
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
27 И Он говорил ей: дай прежде насытиться детям; нехорошо, ведь, взять хлеб у детей и бросить собакам. |
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
28 Она же ответила Ему: да, Господи; и собаки едят под столом крошки у детей. |
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
29 И сказал Он ей: за это слово, иди; вышел из твоей дочери бес. |
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
30 И уйдя в дом свой, она нашла, что дитя лежит на постели, и что бес вышел. |
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
31 |
31 |
32 И приводят к Нему глухого и косноязычного и просят Его возложить на него руку. |
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
33 И отведя его в сторону от толпы и оставшись с ним наедине, Он вложил пальцы Свои в уши его и, плюнув, коснулся языка его; |
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
34 и подняв глаза к небу, тяжело вздохнул и говорит ему: эффафа, то есть откройся. |
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
35 И открылись его уши, и тотчас разрешились узы языка его, и он стал говорить правильно. |
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
36 И приказал Он им, чтобы никому не говорили. Но чем больше приказывал, тем больше они разглашали. |
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
37 И чрезвычайно изумлялись, говоря: хорошо Он всё сделал: и глухим дает слышать и немым говорить. |
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |